Ìåõåäà Í.Ã., Òîëñòîïÿò Ï.

×åðêàñüêèé íàö³îíàëüíèé óí³âåðñèòåò ³ì.Á.Õìåëüíèöüêîãî

РЕАЛІЗАЦІЯ СТРАТЕГІЇ ЯК ЕТАП СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

Процес реалізації стратегії підприємства полягає у тому, що введення стратегії в дію та її організаційне виконання потребують рішення різних управлінських задач та відповідних навиків, оскільки розробка стратегії в основному пов’язана з ринково-підприємницькою діяльністю, то її реалізація проходить головним чином через управління людьми і діловими процесами.

Реалізація стратегії – один з найважливіших етапів стратегічного управління. Найпоширенішою помилкою є та, що вся робота, пов’язана з вибором стратегічного набору, у який були вкладені час, гроші, зусилля, буває марною через недбалу та невмілу реалізацію[1]. Серед основних причин, які призводять до невдач, є:

- невміння проводити необхідні зміни через опір працюючих;

- цілі, стратегії і плани не були доведені працівникам, аби ті зрозуміли завдання, поставлені перед фірмою, й залучилися до процесу виконання стратегій (зокрема, які конкретні зміни передбачаються в поведінці співробітників, які обов’язки перед фірмою має кожен з них);

- незабезпечення керівництвом своєчасного надходження всіх необхідних для реалізації стратегії ресурсів;

- недосконалість системи контролю за результатами виконання стратегічних рішень та своєчасного внесення необхідних змін;

- відсутність системи мотивації та відповідної атмосфери відповідальності;

- невідповідність організаційних структур тим змінам, які заплановані стратегічним набором[1].

Виконання стратегії спрямоване на вирішення наступних трьох завдань.

По-перше, встановлення пріоритету серед адміністративних завдань, щоб їх відносна значущість відповідала тій стратегії, яку буде реалізувати організація. Це стосується, в першу чергу, таких завдань, як:

- розподіл ресурсів;

- встановлення організаційних відносин;

- створення допоміжних систем[1].

По-друге, встановлення відповідності між обраною стратегією та процесами всередині організації, для того щоб зорієнтувати діяльність організації на здійснення обраної стратегії. Відповідність повинна бути досягнута з таких характеристик, як:

- структура;

- система мотивування та стимулювання;

- норми та правила поведінки;

- кваліфікація робітників та менеджерів тощо.

По-третє, це вибір та узгодження із здійснюваною стратегією стилю лідерства та підходу до управління організацією[1].

Всі ці три завдання вирішуються за допомогою змін. Тому саме зміни є стрижнем виконання стратегії. Саме тому зміни, які проводяться під час виконання стратегії, мають назву стратегічних змін. Проведення змін в організації приводить до того, що створюються умови, необхідні для здійснення діяльності, яка відповідає обраній стратегії. Необхідність та ступінь змін залежить від того, як організація готова до ефективного здійснення стратегії. Бувають випадки, коли виконання стратегії передбачає проведення дуже глибоких перетворень[2].

Виконання стратегії передбачає перетворення стратегічного плану компанії в конкретні дії і потім – в результати. Як і процес розробки стратегії, ця робота – для всієї управлінської команди, а не тільки для декількох старших менеджерів. Тоді як за успішне виконання стратегії відповідають керівники організації та її структурних підрозділів (господарських, функціональних і основних виробничих одиниць), сам процес реалізації стратегії стосується зазвичай кожного елемента організаційної структури, починаючи з найбільших виробничих підрозділів і закінчуючи невеликими робочими групами, які знаходяться на передовій [2].

Одним із факторів, що сприяють успішній реалізації стратегії, є комунікація. Керівництво компанії повинно настільки чітко і переконливо сформулювати необхідність організаційних змін, щоб всі, незалежно від зайнятої посади, відчули свою відповідальність за виконання стратегії і досягнення поставлених цілей. Коли досягнуті стратегічні цілі, а також виконані фінансові та виробничі завдання, можна вважати, що процес реалізації пройшов успішно[3].

Різні умови конкуренції і ділова практика, різні культура і робоче середовище, різна політика, різні системи винагороди, різні шляхи розвитку організації і особисті характеристики співробітників – все це вимагає індивідуального підходу до реалізації стратегії, підходу, що базується на конкретній ситуації і особливостях організації і який враховує здоровий глузд виконавця та його можливості з використання певної техніки змін[1].

Література:

1. Сокирник І.В. Формування стратегії розвитку підприємств в умовах становлення ринкових відносин / І.В. Сокирник, В.В. Лук‘янова, О.С. Новікова // Соціальна сфера в перехідній економіці: зб. наук. праць. – Київ: Ін-т економіки НАН України, 2000. – С. 118–129.

2. Нємцов В.Д. Стратегічний менеджмент: навч. пос. / В.Д. Нємцов, Л.Є. Довгань. – К.: ТОВ “УВПК “ЕксОб”, 2002. – 560 с.

3. Пастухова В. В. Стратегічне управління підприємства: Моногр. — К.,