Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Шкромида Н. Я.

ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

Балансовий підхід до оцінювання потенціалу підприємства: переваги та недоліки

В умовах ринкової конкуренції та нестабільності умов господарювання запорукою успішної діяльності підприємства є можливість мобілізації необхідних ресурсів відповідно до виробничої ситуації, що склалася, та підвищення ефективності їх використання у процесі діяльності. Іншими словами, стабільність функціонування значною мірою залежить від рівня ефективності використання наявного потенціалу підприємства. Вважаємо, останній характеризує такий стан ресурсів, при якому забезпечується безперебійний процес виробництва й реалізації продукції на основі збалансованого використання власних фінансових, матеріальних, виробничих, інформаційних та інших засобів. З таких міркувань, керівництву підприємства потрібна на постійній основі достовірна інформація про його можливості, компоненти наявного потенціалу та рівень їх використання. Саме тому, питання щодо ефективного управління потенціалу господарюючого суб’єкта та правильності вибору методів його оцінювання є актуальними та такими, що мають практичне значення.

Встановлено, оцінювання – це процес вираження інформації, яку включають у звітність, у грошовому (вартісному) вимірі. Вартісне оцінювання дає змогу отримати узагальнене уявлення про всю різноманітність господарських процесів, подій і явищ у межах одного підприємства та зробити висновок про результати його діяльності [2]. При виборі методу оцінювання потенціалу підприємства повинні враховуватися такі умови: підприємство постійно функціонує і продовжуватиме в майбутньому свою діяльність необмежений період часу, натуральні й трудові характеристики (вимірники) господарських засобів переводяться у вартісні.

У науковій літературі досить детально викладені питання оцінки потенціалу підприємства та, одночасно, існує ряд думок та підходів до її проведення. Визначено, одним із основних підходів щодо оцінювання потенціалу підприємства є балансовий.

Враховуючи те, що потенціал підприємства не виступає об’єктом обліку, виникає питання щодо доцільності застосування саме балансового підходу.

Суть балансового підходу полягає в тому, що для оцінювання економічного потенціалу підприємства застосовується виключно фінансова звітність, а саме перша її форма – бухгалтерський баланс. При цьому актив балансу відображає наявний економічний потенціал, тобто засоби, ресурси та інші активи підприємства, а пасив балансу – джерела його формування та використання. Відповідно фінансовий результат діяльності – є результатом використання наявного економічного потенціалу підприємства.

Основною перевагою такого підходу є наявність необхідної інформації у вартісному вираженні. Даний підхід базується на визначенні рівня ефективності та результативності використання ресурсів (активів та джерел фінансування). Використання балансового підходу до оцінювання потенціалу підприємства дає можливість врахувати реальні показники та сучасні тенденції для прогнозування майбутніх станів.

Водночас, даний підхід до оцінювання економічного потенціалу підприємства є досить вузьким, оскільки не враховує оцінку всіх структурних компонентів економічного потенціалу, наприклад ринкового, який оцінити на основі бухгалтерської звітності неможливо.

В сучасних умовах ринковий потенціал вважається найбільш важливою і динамічною складовою економічного потенціалу підприємства в цілому. Він відображає стан підприємства відносно вимог зовнішнього та можливостей внутрішнього середовища і на основі щільності вказаного зв’язку визначається величина ринкового потенціалу суб’єкта господарювання. Ефективне використання і нарощення ринкового потенціалу вирішує питання задоволення споживчих потреб, утримання стійких позицій на ринку та одержання стабільних економічних вигод. Враховуючи особливості ринкової економіки, яка характеризується невизначеністю поведінки, формування і використання ринкового потенціалу на вітчизняних підприємствах є першочерговим завданням і обов’язковою умовою менеджменту вищого рівня у вирішенні стратегічних цілей та завдань.

Також в межах балансового підходу не враховуються майбутні тенденції розвитку підприємства, тобто його інвестиційні та інноваційні можливості. Крім того, даний підхід є статичним, оскільки фінансова звітність складається на певну дату та не враховує зміни у динаміці, що суперечить природі об’єкта дослідження.

Така обмеженість нівелюється комплексним підходом до оцінювання економічного потенціалу підприємства, де величина останнього визначається через його структуру, тобто враховується всі складові як внутрішнього, а це виробничий, фінансовий, організаційний, інноваційний, інвестиційний так і зовнішнього середовища, тобто ринковий потенціал.

Таким чином, оцінка економічного потенціалу підприємства повинна проводитись комплексно, оскільки потенціал підприємства формується на основі складових, які беруть безпосередню участь в процесі ведення бізнесу і, внаслідок, виступають об’єктами аналізу економічного потенціалу компанії. На основі комплексного підходу можна визначити величину наявного потенціалу, дослідити структуру і щільність причинно-наслідкових зв’язків між його складовими, оцінити рівень ефективності використання і виявити невикористані резерви у напрямку оптимізації фінансово-господарської діяльності підприємства, зміцнення його конкурентних позицій на ринку та досягнення поставлених стратегічних цілей та завдань.

Література

1. Шаманська О. І. Загальна система формування економічного потенціалу / О. І. Шаманська // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 2 (92). – С. 105–110.

2. Козаченко А. В. Управление крупным предприятием : монографія / А. В. Козаченко, А. Н. Лященко, И. Ю. Ладыко, Н. А. Будагьянц. – К. : Либра, 2006. – 384 с.

3. Лапін Є. В. Економічний потенціал підприємств промисловості : формування, оцінка, управління / Є. В. Лапін // Вісник СумДУ. – Вип. 1. – Т. 2 Серія «Економіка». – 2007. – С. 63–71.