Економічні науки / 12.Економіка сільського господарства

Стрембіцька Л.Л.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Україна

Актуальні проблеми та пріоритети розвитку сільського господарства в Україні

Сільське господарство України є пріоритетною сферою національної економіки, що має значний потенціал виробництва, котрий значно перевищує потреби внутрішнього ринку. Україна має винятково родючі ґрунти та сприятливі природно-кліматичні умови для вирощування більшості сільськогосподарських культур та ведення тваринництва; також сприятливим є досвід сільськогосподарського виробництва та працелюбність українських селян. На жаль, аграрний потенціал України використовується неповною мірою, у зв’язку з чим виникає необхідність детального аналізу сучасних проблем та перспектив розвитку національного сільського господарства.

Конкурентоспроможність вітчизняної продукції сільського господарства в основному досягається за рахунок дешевої робочої сили та «хижацького» використання земельних ресурсів, що далеко відкидає Україну від позицій лідерів світового аграрного ринку. Ключовими проблемами аграрного сектора економіки є:

- нестабільність вітчизняної продукції сільського господарства на світових ринках у зв’язку з невідповідністю її нормам безпеки та якості;

- застарілі методи господарювання та застаріле технічне оснащення зі значною часткою ручної праці, що призводить до зниження продуктивності сільськогосподарської праці і в наслідку є причиною високої собівартості продукції;

- слабкість фінансово-економічного становища сільськогосподарських виробників, відсутність дієвої системи їх кредитування;

- низький рівень підтримки державою аграрної сфери;

- низький рівень інвестування сільськогосподарського виробництва іноземними інвесторами, оскільки за підсумками 2012 р. обсяг прямих іноземних інвестицій в сільське господарство України склав 736,3 млн доларів, що становить лише 1,5 % від їх загального обсягу [3, С. 34-35];

- порушення раціональної структури посівних площ, орієнтація на вирощування високодохідних культур (рівень рентабельності соняшника у 2012 році склав 45,8 % при загальній рентабельності сільськогосподарського виробництва 20,5 %), що призводить до порушення раціональних прийомів сівозмін та виснаження ґрунтів;

- низька ефективність сільськогосподарського виробництва; за підсумками 2012 року лише 78,6 % підприємств галузі сільського господарства були прибутковими [3, с. 52];

- значні втрати сільськогосподарської продукції на етапах зберігання та переробки через нерозвиненість виробничої інфраструктури;

- відтік населення з сільських територій через незадовільні соціальні умови та недостатність місць прикладання праці на селі;

- низька ємність внутрішнього ринку у зв’язку з низькою купівельною спроможністю населення, що підтверджується фактичними нормами споживання продовольства в порівнянні з фізіологічними потребами;

Реформування сільського господарства в Україні вимагає позитивних якісних зрушень на основі підвищення його конкурентоспроможності та раціонального використання ресурсного потенціалу, найголовнішими при цьому є [1,2]:

- захист інтересів вітчизняного виробника;

- підвищення товарності сільськогосподарського виробництва;

- оновлення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій;

- розвиток інфраструктури аграрного ринку з метою недопущення втрат при зберіганні та переробці продукції;

- розбудова транспортної та соціальної інфраструктури сільських територій, що сприятиме покращенню якості життя на селі;

- стимулювання розвитку агрокластерів, що створить умови для замкнутого високотехнологічного циклу виробництва;

- удосконалення державного управління земельними відносинами та сільськогосподарським землекористуванням;

- забезпечення раціональних структурних зрушень у міжгалузевих пропорціях сільського господарства через зростання частки галузі тваринництва та раціонального посіву сільськогосподарських культур;

- відродження кооперативного руху на селі, що дасть змогу використовувати переваги великого товарного виробництва;

- розвиток органічного сільськогосподарського виробництва на основі суворої регламентації технологічних процесів, що вимагає проведення процесу сертифікації виробництва, в зв’язку з чим виникає необхідність розробки а Україні відповідного нормативно-правового поля та системи мотивації товаровиробників органічної продукції;

- підтримка сталого розвитку сільських територій на основі раціонального використання існуючого природно-ресурсного потенціалу та врахування потреб майбутніх поколінь.

Література

1. Організаційно-економічні інструменти аграрної політики в Україні : аналіт. доп. / В. М. Русан, О. В. Собкевич, А. Д. Юрченко. – К.: НІСД, 2012. – 88 с.

2. Проект Стратегії розвитку аграрного сектору економіки України на період до 2020 року. - [Електронний ресурс] / – Режим доступу: http://minagro.gov.ua/ru/node/7644

3. Статистичний збірник «Сільське господарство України – 2012 рік» - [Електронний ресурс] / – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/