Терентьєва
О.Ю. , науковий керівник Римарева Л.М.
Вінницький
торговельно-економічний інститут, Україна
Стан державного регулювання операцій з давальницькою
сировиною у сфері зовнішньоекономічної діяльності
Постановка проблеми. Для міжнародної економіки характерними є активні зовнішньоекономічні відносини у зв’язку з тим, що функціонування суспільства на сучасному етапі розвитку неможливе без взаємного обміну сировиною, товарами, послугами, технологіями, інформацією тощо. Повною мірою це стосується України, яка як незалежна, економічно самостійна держава займає певне місце у світовій системі поділу праці. Також вона має вагомий експортний потенціал у багатьох галузях економіки та сприятливі фактори для розвитку таких зовнішньоекономічних операцій, як переробка давальницької сировини.
Через кризову ситуацію в економічній сфері
пострадянського простору, а також внаслідок руйнування єдиної загальнодержавної
системи суспільного виробництва та поділу праці, операції з давальницькою
сировиною в зовнішньоекономічній діяльності набули широкого застосування.
Однак, як показує досвід, вплив давальницьких операцій на становище України не
є однозначним, що зумовлює необхідність їх регулювання, контролю та
вдосконалення.
Аналіз останніх досліджень і
публікацій. У науковій
літературі досить широко розкриті питання стосовно поняття та регулювання
операцій з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічній діяльності. Так,
наприклад, в працях Л. Абалкіна, В. Воротіна, Н. Горячих, В. Гриньової, Г.
Губерної, М. Корецького, І. Михасюка, А. Сбітнєва, К. Сіо, Г. Філіної розкрито
важливість регулювання даних операцій. Контроль та вдосконалення операцій як
особливу складову зовнішньоекономічної діяльності розглядають: В. Авер’янов, І. Іллієв, Л. Кінащук, С. Клімов, В.
Князєв, В. Кобринський, В. Малиновський., Т. Лапенко, І. Нижній, Л. Пісьмаченко
тощо
[3].
Проте, незважаючи на велику кількість
наукових праць, теоретичні та практичні аспекти регулювання й контролю зовнішньоекономічних операцій з
давальницькою сировиною досліджені недостатньо. Крім того, на сьогодні існує
низка проблем, пов’язаних із недостатнім нормативним та методичним
забезпеченням цих процесів,
відсутній єдиний науково обґрунтований підхід до визначення їх основних понять, положень та принципів.
Постановка
завдання. У зв’язку із цим
виникає необхідність створення нових підходів до організації та здійснення
державного регулювання та контролю операцій з давальницькою сировиною в
зовнішньоекономічній діяльності як функцій управління, від чого залежить
конкурентоспроможність економіки України на міжнародному ринку.
Виклад основного матеріалу
дослідження. Згідно із
Законом України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних
відносинах», операцією з переробки (обробки, збагачення чи використання)
давальницької сировини в технологічному процесі із зміною коду товарної
номенклатури ЗЕД (незалежно від кількості замовників і виконавців), а також
етапів (операцій з перероблення цієї сировини) з метою одержання готової
продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною належать
операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить
не менш як 20 % загальної вартості готової продукції.
Операції з давальницькою сировиною або толінг є видом
зустрічної торгівлі, який передбачає поставку однією стороною сировини для їх
подальшої переробки та/або складання у країні торгового партнера і зворотну
поставку готових виробів у країні первісного експорту [1].
На сучасному етапі економічного розвитку України
толінгові операції посідають особливе місце. Відмітною рисою таких операцій є
те, що іноземний замовник не несе великих витрат на придбання дорогого
обладнання, організацію виробничого процесу, оформлення технічної та митної
документації, а вітчизняний виконавець має можливість у достатньому обсязі
завантажити свої виробничі потужності без закупівлі дорогої сировини й
забезпечити додаткові робочі місця в регіоні.
Останнім часом основні партії давальницької сировини в
Україну надходять з Німеччини, Австрії, Росії, Бельгії та Угорщини. Серед
готової продукції, виробленої з давальницької сировини в Україні, домінують
такі товари, як текстильні вироби та одяг, продукти неорганічної хімії,
добрива, органічні хімічні сполуки, вироби з чорних металів, електричні машини
та устаткування, папір, картон тощо [5].
В Україну за 2012 р.
надійшло іноземної давальницької сировини на
3406,1 млн. дол. (зменшення на 27,6% порівняно з 2011р.). Найбільші поставки
здійснювались з Російської Федерації, Німеччини та Китаю. Експорт готової
продукції з імпортної давальницької сировини становив 5081 млн. дол. (менше на
19,5%).
Експорт
давальницької сировини становив 118,2 млн. дол. (на 11,8% більше, ніж
у 2011 р.). У той же час до України імпортовано готової продукції, виготовленої
з давальницької сировини, на 161,6 млн. дол. (зростання на 92,5%). Найбільші
поставки здійснювались з Швейцарії, Швеції та Німеччини [9].
Однак слід враховувати і те, що будь-яка
зовнішньоекономічна операція потенційно може зашкодити економічній безпеці України.
Враховуючи специфіку давальницьких операцій (тривалі терміни переробки
сировини, складність процесів переробки, відсоткове співвідношення частини
сировини у складі готової продукції тощо), такі операції за умови недостатнього
фінансового контролю з боку держави становлять особливу загрозу економічним
інтересам країни [8].
Не менш важливим для ефективної діяльності
підприємств, що здійснюють операції з давальницькою сировиною, в межах
правового поля є чітка законодавча база. На сьогодні нормативно-правові
документи щодо операцій з давальницькою сировиною не здійснюють їх належного
регулювання. При здійсненні зазначених операцій у суб’єктів господарювання
виникає ряд проблемних питань, невирішеність яких призводить до того, що
операції з давальницькою сировиною стають основними податковими
правопорушеннями [3].
На даний момент нормативними
документами України, якими регулюються операції з давальницькою сировиною є : Господарський
кодекс України, Цивільний Кодекс України, Митний кодекс України, Податковий
кодекс України, Закон України “Про операції з давальницькою сировиною у
зовнішньоекономічних відносинах”, Закон України “Про зовнішньоекономічну
діяльність” , Закон України “Про регулювання товарообмінних (бартерних)
операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності” тощо. У сфері нормативного
регулювання за останні роки нововведень не відбулося , однак органами
законодавчої влади постійно вносяться зміни [2].
Виділяють
три рівні державного
регулювання операцій з давальницькою сировиною залежно від системи
органів їх здійснення:
наднаціональний;
загальнодержавний
(національний) та територіальний (регіональний). На сьогодні головну роль
відіграє саме національний рівень, однак поступове здійснення адміністративної та
регуляторної реформ, за яких більша частка повноважень щодо регулювання та
контролю перейде до місцевих органів управління, а також інтеграційні процеси залучення України до світової економічної
спільноти в подальшому приведуть до домінування наднаціонального рівня та посилення ролі регіонального рівня.
Державне
регулювання операцій з давальницькою сировиною здійснюється за допомогою
методів: правових, економічних та адміністративних. Дія економічних методів впливу держави полягає у створенні таких умов, за яких
використання операцій з давальницькою сировиною було б невигідним [7].
Однак, рівень розвитку економічних відносин не дає змоги лише за допомогою економічних методів
уникнути негативних наслідків застосування давальницьких операцій. Тому
основними є правові та
адміністративні методи, які взаємодоповнюють один одного.
Система адміністративно-правового регулювання є досить розгалуженою та включає
в себе такі інструменти, як реєстрація зовнішньоекономічних контрактів,
ліцензування та квотування, застосування режиму індивідуального ліцензування,
обмеження частки давальницької сировини в готовій продукції, встановлення
термінів переробки тощо [6].
Проте, в деяких випадках відсутність такого контролю
створює певні передумови для того, щоб іноземний замовник, ввізши партію
сировини та перебуваючи поза контролем, мав усі шанси реалізувати виготовлену
продукцію на митній території України, отримати дохід (при цьому не сплачуючи
мито й необхідні податки, що стягуються під час імпорту аналогічних товарів),
закупити нову партію (партії) такої ж сировини всередині країни, повторно
отримати готову продукцію та безперешкодно вивезти її за межі України, або ж
під виглядом готової продукції вивезти закуплену в Україні продукцію більш
високої якості.
У межах одного суб’єкта зовнішньоекономічної
діяльності сума збитку, що завдається Державному бюджету нашої країни, здається
незначною, якщо ж узяти до уваги, що операції з давальницькою сировиною
становлять близько 15% усіх зовнішньоекономічних операцій, що здійснюються в
Україні, та врахувати, що на митну територію України щорічно ввозиться
давальницької сировини на суму до 1 млрд грн, то суми недоплати до бюджету є
досить суттєвими [3].
Сьогодні існують також і інші проблеми, що виникають
при проведенні операцій з давальницькою сировиною, а саме :
- використання власних матеріалів у процесі
переробки давальницької сировини;
- бартерні розрахунки щодо операцій з
давальницькою сировиною в ЗЕД;
- передача готової продукції, виготовленої з
давальницької сировини, не первісному замовникові.
Крім того, недостатньо уваги приділяється питанням
контролю за операціями згідно з давальницькими схемами, що дає можливість
суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності знаходити й використовувати слабкі
місця в законодавчій базі, а також порушувати деякі положення цих документів на
шкоду фінансовим інтересам держави [4].
З цього можна зробити висновок, що недосконалість державного регулювання та
контролю давальницьких операцій вимагає пошуку нових напрямів їх розвитку. Такі
напрями передбачають заходи щодо вдосконалення, по-перше, концептуальних основ
розвитку державного регулювання операцій з давальницькою сировиною в
зовнішньоекономічній діяльності; по-друге, законодавчої та методичної бази
державного регулювання та контролю давальницьких операцій.
Вдосконалення потребує,
перш за все, організаційна сторона здійснення контрольних заходів з боку державних органів. Необхідне створення у структурі Державної митної
служби України окремого структурного підрозділу, на який буде покладено функції
організації та методичного забезпечення митного фінансового контролю
зовнішньоекономічних операцій, у тому числі й операцій з давальницькою
сировиною. Крім того, у
структурах регіональних митниць доцільно створити відповідні підрозділи, на які буде покладено функцію
здійснення планових та позапланових перевірок давальницьких операцій, що
здійснюються суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності у відповідному регіоні, завдяки яким стане можливим здійснення контролю кожного суб’єкта
окремої операції з давальницькою сировиною на будь-якому її
етапі.
Перспективою подальшого розвитку державного контролю
давальницьких операцій є розробка його науково-методичного забезпечення з
конкретизацією методів, прийомів, процедур, етапів тощо, послідовне здійснення
яких забезпечить вирішення організаційно-управлінських завдань у цій сфері.
В цілому
здійснення ефективного контролю за давальницькими операціями можливе за умови
застосування загальноприйнятих прийомів державного фінансового контролю, а саме
:
- огляд
сировини, що дозволить визначити необхідність застосування певного виду
сировини для виготовлення зазначеної у зовнішньоекономічному контракті готової
продукції:
-
інвентаризація;
-
контрольний запуск сировини, тобто визначення необхідного обсягу сировини;
-
лабораторний аналіз, який дасть відповіді щодо якісних показників ввезеної
сировини та виготовленої з неї продукції;
- експертна
оцінка із залученням зовнішніх експертів;
- прийом
зустрічної звірки, який доцільно буде застосовувати у разі непевності у
достовірності даних для порівняння інформації, наданої іноземною стороною, з
інформацією вітчизняного виробника.
Отже, в
практиці міжнародної зовнішньоекономічної діяльності широко здійснюють операції
із давальницькою сировиною. Перехід на ринкові умови господарювання
спонукає підприємства до пошуку нових джерел отримання прибутку, одним з яких
стала співпраця вітчизняних виробників з іноземними фірмами щодо надання послуг
з переробки давальницької сировини.
Висновки з проведеного
дослідження. Підсумовуючи
все вищесказане та проаналізувавши всі проблеми розвитку операцій з
давальницькою сировиною, можна відмітити, що первісною проблемою є законодавча
нестабільність у системі державного регулювання як сукупності
економічно-правових відносин, що виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної
діяльності (замовником і виконавцем) і державою в процесі переробки ввезеної
сировини та подальшого вивезення виготовленої з неї готової продукції із
застосуванням пільгового режиму оподаткування, з правом власності на них
іноземного замовника.
Важливим моментом є і вдосконалення інструментів
державного регулювання та контролю давальницьких операцій через розробку
пропозицій про внесення змін до чинної законодавчо-нормативної бази, які
стосуються зміни строків переробки, запровадження ліцензування, заборони
переробки окремих видів сільськогосподарської сировини та визначення переліку
органів державного регулювання давальницьких операцій.
Також слід розробити окремий нормативний документ, в
якому чітко будуть зазначатися умови для регулювання операцій з давальницькою
сировиною між резидентами (нерезидентами),
порядок передачі давальницької сировини переробнику та порядок отримання
продуктів переробки,а також будуть враховані аспекти міжнародних стандартів
фінансової звітності [2].
Враховуючи закономірності розвитку України та її економічне становище, визначено
основні заходи, що необхідно передбачити при розробці
наукової теорії державного контролю
операцій з давальницькою сировиною, а саме:
- створення
якісної, дієвої та всеохоплюючої нормативної, правової і методологічної бази, що дала б
змогу стандартизувати державний
контроль та забезпечити ефективне його здійснення;
- визначення місця й
ролі кожного із цих суб’єктів у їх цілісній системі,
розмежування сфер їх діяльності, а також
визначення чіткого порядку координації їх дій з метою усунення дублювання функцій;
- розробка
раціональних комунікаційних систем взаємодії органів державного фінансового контролю, утворення єдиної
інформаційної бази;
- стандартизація форм і методів контрольної діяльності;
- розробка
критеріїв оцінки ефективності результатів діяльності
контролюючих органів при здійсненні державного контролю давальницьких операцій
у зовнішньоекономічній діяльності [5].
Реалізація таких заходів має
здійснюватися не автономно, а в загальній системі заходів розвитку державного
контролю зовнішньоекономічної діяльності.
Організаційно-методичні підходи до реалізації митними
органами контрольних заходів щодо операцій з давальницькою сировиною необхідно
розглядати через призму технологічної схеми проведення митними органами перевірок
суб’єктів ЗЕД, що беруть участь в операціях з давальницькою сировиною як
переробники, для забезпечення ефективності державного контролю на всіх стадіях
переробки давальницької сировини.
Тому операції за давальницькою сировиною потребують
організації своєчасного, ефективного та безперервного економічного контролю на
кожній стадії переробки, починаючи з моменту завантаження й відправлення
сировини від підприємства іноземного замовника до повернення готової продукції,
виробленої з цієї сировини, назад на підприємство за кількісними, якісними та
вартісними показниками. Така систематизація дозволила б полегшити роботу з
регулювання операцій з давальницькою сировиною як митними, так і податковими
органами, а також увела б чітке поняття ведення цього виду діяльності на всіх
його етапах для підприємців.
Список використаних джерел
1.Закон
України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних
відносинах” від 15.09.1995 р. № 327/95-ВР. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/327/95.
2. Осницька Н.
А. Нормативне регулювання операцій з давальницькою сировиною :порівняльний
аспект / Н.А. Осницька // Проблеми теорії та методології бухгалтерського
обліку, контролю та аналізу. – 2011. - № 4. – С. 242 – 251.
3. Пісьмаченко
Л. Державний контроль за операціями з давальницькою сировиною та основні
напрями його удосконалення / Л. Пісьмаченко // Збірник наукових праць
національної академії державного управління при Президенті України. – 2010. – №
2 . – С. 512- 519.
4. Кульчицька
Н.Є. Проблеми митного регулювання операції за давальницькою сировиною / Н.Є.
Кульчицька // Вісник тернопільського національного економічного університету. –
2011. - № 3. – С. 45 – 49.
5. Борисенко О.П.
Державне регулювання та фінансовий контроль операцій з давальницькою сировиною
/ О.П. Борисенко // Вісник податкової служби України. – 2012. - № 9/10. – С.
30-36.
6. Барна М.Ю. Толінгові операції в Україні : переваги та недоліки / М.Ю.
Барна // Науковий вісник НЛТУ України . – 2012. – № 22. – С. 165 – 169 .
7. Пісьмаченко
Л.М. Державне управління зовнішньоторговельною діяльністю в Україні:
регулювання та контроль : монографія / Л.М. Пісьмаченко. – Донецьк :Юго-Восток,
Лтд, 2009. – 457 с.
8. Галещук С.
Переробка давальницької сировини для нерезидента: особливості обліку операцій
та розрахунків в іноземній валюті / С. Галещук // Українська наука: минуле,
сучасне, майбутнє. – Тернопіль, 2012. – № 17. – С. 48-56.