УДК 336.012. 23(043.2)

ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ САМОРЕГУЛЮВАННЯ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ

Добриднюк Іванна ст. 5-го курсу, гр.ФУД_мвн - 51

Науковий керівник – викладач Гончаренко А.І.

Вінницький інститут економіки

Постановка проблеми. Розвиток фінансового ринку неможливий без наявності розвинутої інфраструктури. Під інфраструктурою слід розуміти систему інститутів, які функціонують на фінансовому ринку. Потрібно з’ясувати значення посередництва на фінансовому ринку. По-перше, посередники консолідують ризики, приймають на себе багато з них, насамперед ризик неповернення виданих позичок та виплати процентів у строк (дефолт). По-друге, забезпечення деномінації заощаджень. Дрібні позички у посередника нагромаджуються поступово. Згодом на їх основі укладаються угоди з цінними паперами на більші суми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні аспекти системи саморегулювання на фінансовому ринку достатньо глибоко досліджено в працях вітчизняних учених, зокрема В. Колосової, В. Копійки, С. Міщенка, Т. Мельник, О. Мозгового, Ю. Макогона, В.Новицького, Є. Панченка, Ю. Пахомова, О. Плотнікова, А. Поручника, В. Сіденка та багатьох інших.

Метою дослідження є відображення проблем, що постають у зв’язку зі створенням Національної депозитарної системи та пошуком шляхів, щодо вдосконалення системи саморегулювання на фінансовому ринку.

Виклад основного матеріалу. В Україні на сьогодні є два головних завдання — створити систему обліку руху цінних паперів та забезпечити ліквідність фондового ринку. Ці проблеми практично поєднані зі створенням централізованої депозитарної системи та бездокументарної системи обігу цінних паперів.

Удосконалення системи регулювання та нагляду на фінансовому ринку відповідно до вимог загальновизнаної світової практики передбачає: розробку і реалізацію концептуальних засад та стратегії розвитку фінансового ринку за участю його операторів, інтегрований підхід до державного регулювання усіх його сегментів, забезпечення регуляторних органів необхідними повноваженнями та ресурсами, публічність та прозорість їх діяльності, організацію громадського контролю та механізмів відповідальності, ефективну взаємодію державного регулювання та саморегулювання на фінансовому ринку [1, с.21].

Система державного регулювання та нагляду має відповідати принципам і бути здатною: підтримувати стабільність ринку за рахунок впровадження ефективного нагляду за адекватністю капіталу; забезпечувати захист прав інвесторів та споживачів фінансових послуг, використовуючи розкриття інформації учасниками фінансового ринку на основі загальноприйнятих принципів, міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і аудиту, та недопущення зловживань зі сторони фінансових посередників та професійних учасників ринку; підтримувати достатній рівень конкуренції, ефективний контроль за фінансовими холдингами і конгломератами, запобігати використанню фінансових установ у тіньових та незаконних схемах; забезпечувати виконання не тільки суто контролюючих функцій, але і заходів щодо розвитку фінансових ринків, вдосконалення конкретних механізмів залучення громадян та юридичних осіб до користування послугами цих ринків [3, с.50].

Як засвідчила світова практика, найефективнішим використання принципів саморегулювання є у країнах з тривалим досвідом функціонування фінансових ринків. В Україні використання можливостей саморегулюючих організацій має бути пов’язане передусім з перенесенням на них частки витрат щодо регулювання, делегуванням функцій моніторингу ринку, забезпечення правозастосування та інших аспектів детального адміністрування, а також залучення їх до захисту прав споживачів фінансових послуг і реалізації фінансових програм.

Протягом останніх років проводиться послідовна робота щодо запровадження єдиного підходу до створення й функціонування саморегулюючих організацій, передання їм частини регуляторних повноважень для здійснення державного регулювання фінансового ринку та створення уніфікованої правової бази за кожним видом професійної діяльності [2, с.48].

Підвищення ролі саморегулювання на фінансовому ринку має відбуватися шляхом поступового передання повноважень саморегулюючим організаціям. Отже, має бути створена державна система, яка стимулюватиме їх щодо професійної діяльності на фінансовому ринку. Водночас треба розвивати й надавати державну підтримку громадським організаціям, що об’єднують споживачів фінансових послуг. Зі свого боку організації повинні функціонувати відповідально, втілювати передовий досвід та здійснювати моніторинг своїх ринків, виходячи із власних економічних та репутаційних інтересів [4, с.50].

Включення саморегулювання до загального державного регуляторного режиму функціонування установ фінансового сектору дає змогу ефективної реалізації державних цілей відповідно до інтересів як суспільства, так і суб’єктів регулювання.

Висновки. За умов глобальної інтеграції фінансових ринків надзвичайно важливим завданням для кожної країни є забезпечення функціонування конкурентоспроможного фінансового ринку. Фінансування інвестицій в реальний сектор через канали ринку цінних паперів і залучення на ці цілі не спекулятивних вітчизняних та іноземних капіталів повинно стати найважливішим джерелом нового етапу промислового підйому. Замість ринку з величезною перевагою державних цінних паперів повинен з'явитися фондовий ринок економічного зростання.

Розвиток фінансового ринку передбачає постановки стратегічних завдань та підтримки їх виконання як з боку урядових, так і неурядових організацій. Розвиток інфраструктури фінансових ринків вимагає об'єднання зусиль держави та професійних учасників цих ринків з метою забезпечення необхідного ресурсного потенціалу перетворень. Лібералізація функціонування фінансового ринку передбачає створення умов для більшої самостійності та незалежності від держави їх учасників.

Література

1. Колосова В.П. Кредитування економіки України міжнародними фінансовими інститутами // Фінанси України. – 2010. - №2. – С. 20-30.

2. Мозговий О.І. Основні напрямки стратегії Світового банку в Україні // Наукові праці НДФІ. – 2009. - №12. – С. 47-56.

3. Панченко Є.П. Особливості кредитування Світовим банком країн із перехідною економікою // Фінанси України. – 2011. - №8. – С. 48-53.

4. Міщенко С.В., Проблеми вдосконалення системи саморегулювання на фінансовому ринку // Фінанси України. – 2010. – №9. – С. 43-52.