к.е.н .,доцент Мироненко М. Ю. , Москальчук Н.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Місце електронних грошей в системі електронних банківських платежів та в інформаційному просторі

Актуальність. Останнім часом у всьому світі розвиток платіжних систем характеризується поступовим звуженням сфери використання готівки та паперових платіжних документів, переходом до нових платіжних інструментів і сучасних технологій платежів. Електронні гроші широко залучаються до обігу і стають важливим інструментом фінансової інфраструктури економічно розвинених країн.

Розвиток сучасних інформаційних технологій, поява Інтернету і використання їх у сфері господарювання є беззаперечною умовою підвищення конкурентоспроможності світової економіки. Так, виникнення електронної комерції та систем електронних грошей відкрило можливості для виробництва нової продукції нових моделей господарської діяльності в межах віртуального ланцюжка додавання вартості або в результаті освоєння новоствореного сектора ринкового простору [5, с.157].

Що стосується електронних грошей, то їх важливість і значення для здійснення комерційних операцій в мережі Інтернет вже не викликає сумніву. Функціонуючи в електронних платіжних системах, вони справляють значний вплив на розвиток ефективної комерції,а прогресивний розвиток систем електронних грошей має сприяти зміцненню та росту світової економіки.

Аналіз останніх досліджень. Окремі питання щодо розвитку електронних грошей в Україні висвітлювали такі українські вченні, як В. Міщенко, О. Махаєва, М. Савлук, С. Овсєєнко та ін. Однак докладного дослідження, яке б охоплювало весь комплекс питань, що пов'язаний з обігом електронних грошей, не проводилося. Крім того, не приділялася увага питанню їх відображення у бухгалтерському обліку, особливостям проведення контролю, ефективності від їх застосування тощо. [3,с.49].

Мета дослідження полягає у висвітленні перспектив та проблем розвитку електронних грошей в системі електронних банківських платежів та в інформаційному просторі.

Виклад основного матеріалу. Електронні гроші вперше з’явилися в Японії у другій половинні 1980-х років. У той час насамперед оплачені чипові картки деяких телефонних,транспортних і торгівельних компаній почали приймати інші фірми. В Європі перші наперед оплачені електронні платіжні продукти було запроваджено з початку 1990-х років. Вони давали змогу користувачам зберігати електронні гроші на картках Danmont, Mondex, Proton і Primeur Card. Нові засоби платежу привернули увагу не тільки завдяки їх інноваційним технологічним рисам, а й тому, що випускалися небанківськими установами. Незабаром і банки почали впроваджувати подібні проекти. Європейський центральний банк і міністерства фінансів європейських країн пильно стежили за розвитком подій. Враховуючи,що новий платіжний засіб потенційно міг вплинути на монетарну політику, було висунуто пропозиції щодо регулювання емісії електронних грошей і нагляду за емітентами. Європейська комісія, в свою чергу,прагнула, по-перше, щоб регуляторний і наглядовий підходи до електронних грошей розвивалися однаково в усіх країнах – членах ЄС, по-друге, щоб національне законодавство не стримувало інновацій у платіжному секторі і не послаблювало внутрішній ринок. Електроні гроші розглядалися Європейською Комісією як важливий інструмент підтримки електронної комерції та сфери новітніх технологій, у якій Європа прагнула бути лідером. З огляду на ймовірність появи нових розрахунків електронними грошима та для запобігання неконтрольованому розвитку ринку Європейська Комісія в липні 1998 року представила проект Директиви про започаткування та здійснення діяльності установами – емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними,який після дворічного консультаційного процесу прийняли у вересні 2000року. Водночас було внесено зміни до Дерективи щодо банківської діяльності з метою доповнення переліку кредитних установ новою категорією – установами-емітентами електронних грошей [2, с.30].

Після запровадження кредитних карток банки почали створювати нові їх види, використовуючи різні технології та змінюючи функції картки. Спочатку їх використовували в основному як електронний чек для одержання грошей. Наступним етапом стало застосування спеціальних апаратів для реєстрації грошей у супермаркетах та інших магазинах. Електроніка значно прискорила ділові стосунки між покупцем і продавцем, а банки отримали нові величезні доходи за надані ними послуги. Із розширенням функції картка стала «розумною»:з її допомогою можна придбати не лише товари у великих магазинах,а й газети в автоматах,купувати транзитні квитки тощо. [1,с. 63].

Нормальне функціонування економіки будь-якої країни, не можливе без надійної системи розрахунків між суб'єктами господарської діяльності, що забезпечує надійність та швидкість проведення платежів. Розлад у банківській сфері досить часто є однією із перших ознак та одночасно причиною зародження та розвитку фінансової кризи. У 1992-1993 роках розрахунки між установами банків України проводилися за допомогою паперових розрахункових документів. Операції виконувались протягом трьох тижнів, а в деяких випадках - місяць і більше. В наслідок цього занадто багато коштів підприємств знаходилось у розрахунках, затрати підприємств та банків на проведення розрахунків були досить високими та зростали неплатежі суб’єктів господарювання. Задля вирішення цієї проблеми Національний банк України в 1992 році розробив Концепцію електронного грошового обігу в Україні, яка була розглянута банками України і затверджена Правлінням Національного банку України. Першочерговим завданням у ній визначено впровадження системи електронних міжбанківських розрахунків, а на другому етапі - системи масових розрахунків населення з використанням пластикових карток. Уже протягом 1993 року було створено сучасну систему електронних платежів (СЕП), яка почала діяти в повному обсязі на території України з початку 1994 року. Україна стала першою з пострадянських країн, яка отримала загальнодержавну систему електронних міжбанківських розрахунків. СЕП існувала до 2006 року, так як швидкість шифрування за допомогою апаратних засобів захисту, яка була досить великою в 1993 році, стала причиною збільшення часу оброблення платежів. Тому стала нагальною потреба переходу на нову програмо – апаратні базу, щой спонукало до розробки нового покоління СЕП – СЕП – 2 [4, с. 3].

Електронні гроші на основі карток є досить поширеними у світі і Україні. Вони представленні старт-картками з вбудованим чипом, що містить інформацію про суму електронних грошей. Обіг електронних грошей на картках завершується після першої операції з купівлі продажу товарів і надання послуг. В Україні електронні гроші на основі карток запроваджені наперед оплаченими картками міжнародної платіжної системи MasterCard та картками Національної системи електронних платежів. Національна система масових електронних платежів(НСМЕП) – це внутрішньодержавна банківська багатоемітентна платіжна система масових платежів, у якій розрахунки за товари та послуги здійснюються за допомогою платіжних старт – карток за технологією, розробленою Національним банком України [3, с.50].

Отже, прогнозування розвитку електронних грошей в Україні є складною справою, оскільки цей засіб платежу сьогодні ще не має достатнього правового підґрунтя для свого існування. За даними НБУ, станом на 01.01.2012 року загальна сума емітованих електронних грошей становила 4,13 млн. грн. У 2011 році обсяг ринку електронних грошей склав 2,5 млрд. гривень, тоді як в 2009 році він становив лише 1,3 млрд. гривень, а в 2007 році – 250 млн. гривень. До 2014 року обіг, за прогнозом Державної податкової служби України, досягне 15 млрд. гривень. Крім того, на стан справ в Україні впливатимуть події в Європі, де протягом найближчих п’яти років очікується різке зростання на ринку наперед оплачених карток. Прогнози, розроблені за результатами дослідження, проведеного у Великобританії компанією PSE Consulting, показують, що у 2012 році європейці витратять 75 млрд. євро, використовуючи наперед оплачені картки, що на рік складатиме 2,3 млрд. трансакцій, – це відповідає 110% збільшенню на рік.

В процесі свого розвитку український ринок електронних банківських технологій пройшов помітний шлях від початкової стадії комп’ютеризації до повноцінних автоматизованих банківських систем. Цей розвиток обумовлений не тільки процесом глобалізації й інтеграції банківських систем, але й рядом переваг, які дає електронна система платежів.

Переваги електронних платіжних систем:

- доступність – будь-який користувач має можливість відкрити власний електронний рахунок;

- мобільність – незалежно від місця свого знаходження користувач може здійснювати будь-які фінансові операції зі своїм рахунком;

- простота використання – для відкриття й використання електронного рахунку не потрібні спеціальні знання;

- оперативність – переказ коштів із рахунку на рахунок відбувається за лічені хвилини. Зазначені вище переваги дають можливість виділити вигоду, яку отримують усі суб’єкти функціонування електронних платіжних систем. З економічної точки зору користь для банку-емітента електронних грошей така:

- він одержує на депонент реальні безготівкові або готівкові кошти, якими забезпечується емісія “електронних” грошей;

- відсотки за обслуговування;

- можливість працювати з “залишками” сум електронних грошей, не пред’явлених до оплати.

Взагалі, це додаткові й у більшій частині гарантовані фінансові ресурси: депоновані клієнтом кошти банк може пустити в обіг повністю й відразу, а з “залишками” працювати як зі звичайними залишками на рахунках клієнтів.

Висновок. Таким чином, розширення використання електронних грошей неминуче, тому що, незважаючи на певні недоліки, вони мають так і незаперечні переваги, як зручність, висока швидкість здійснення фінансових операцій, простота використання, анонімність, можливість передачі третім особам. Крім того, системи електронних платежів також значно розширюють можливості невеликих організацій, чиї витрати на операції з готівкою значно вищі порівняно з цифровими, включаючи зберігання й транспортування. Сучасні гроші вже ніколи не зможуть стати тим,чим були раніше [1, с.64].

Список використаної літератури:

1. Ільїн. В. Еволюція грошей: від засобу обміну – до загальної міри цінностей /Володимир Ільїн// Вісник Національного Банку України. - 2011.-№4.-С. 60-64.

2. Махаєва О. Електронні гроші:стан європейського ринку та його регулювання/Олена Махаєва// Вісник Національного Банку України. - 2006.-№8.- С. 30-34.

3. Несходовський І. Електронні гроші/ Ілля Несходовський // Бухгалтерський облік і аудит. -2009. - №4. –С. 49-53.

4. Савченко А. Система електронних платежів нового покоління / Анатолій Савченко //«Вісник Національного Банку України» -2007.-№2.- С. 2-4.

5. Турбін. І. Правове регулювання системи електронних грошей в Україні/ Ігор Турбін // Підприємство, господарство і право. 2011. -№12. –С. 157-160.