Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність і фондові ринки

Шафранська Т.Ю., Мудь А.С.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Роль держави у формуванні інвестиційної сфери

Проблеми інвестицій завжди займали одне з центральних місць в економічній науці. Їх актуальність пов’язана з тим, що інвестування є базовим процесом розширеного відтворення та вирішення сучасних проблем вітчизняної економіки, а це, в свою чергу, впливає на соціально-політичне становище країни. Важлива роль в організації інвестиційної діяльності належить державі, оскільки саме вона має можливості для покращення інвестиційного клімату, визначення приоритетних напрямків залучення інвестицій та гарантій прав інвесторам.

Окремі аспекти впливу держави на стимулювання інвестиційної діяльності висвітлені у працях провідних українських вчених. Так, А. Єрмолаєв та Я. Жаліло розглядають дефіцит інвестицій як одну з проблем реалізації модернізаційних стратегій розвитку. К. Антоненко, В. Ярошенко акцентують увагу на необхідності залучення іноземних інвестицій як умови реалізації стратегічних завдань структурної модернізації національної економіки в Україні.

Світова практика формування економічних відносин доводить, що безпосередня участь держави в інвестиційному процесі є об'єктивно зумовленою необхідністю. В ринковій економіці держава може виступати як у ролі інвестора, так і в ролі регулятора інвестиційної діяльності. З одного боку, держава виступає суб'єктом інвестиційної діяльності через господарські товариства (компанії) та корпорації, фінансово-кредитні установи, інших функціональних учасників. З іншого боку - впливає на інвестиційну діяльність як прямо через державний сектор економіки, так і опосередковано, через свої інститути: органи виконавчої влади, Національний банк України, Фонд державного майна, інноваційний фонд та інші позабюджетні фонди, державний Антимонопольний комітет тощо. Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.

Провідна роль в формуванні інвестиційної сфери належить державній інвестиційній політиці. Державна інвестиційна політика передбачає комплекс правових, адміністративних та економічних заходів держави, спрямованих на поширення та активізацію інвестиційних процесів. Виділяють два типи державної інвестиційної політики: пасивну, за якої держава застосовує методи переважно правового та економічного характеру, обмежуючи безпосереднє адміністративне втручання в інвестиційні процеси до мінімум; та активну, за якої держава широко застосовує всі види засобів державного регулювання і часто сама стає інвестором. В міру розвитку ринкових відносин та стабілізації економіки функції прямого впливу держави на інвестиційний процес будуть поступово звужуватись, що дозволить більше зосередитись на методах опосередкованого впливу на цей процес. Основними з них є такі: державне кредитування, державні позики, роздержавлення та приватизація, податкове регулювання, амортизаційна політика, державний лізинг, ліцензування та квотування, антимонопольні заходи, стандартизація та інші форми. Методи опосередкованого впливу держава реалізує через свої структури як учасник інвестиційного процесу.

Рівень інвестиційної активності перебуває у безпосередній залежності від стану економіки в державі, функціонування фінансово-кредитної системи, прибутковості діяльності підприємств, дохідної політики бюджетів усіх рівнів та доходів населення. В цій площині актуальною є проблема інвестиційного клімату, під яким більшість авторів розуміє сукупність чинників економічного, політичного, правового та соціального характеру, які бере до уваги інвестор, ухвалюючи рішення щодо здійснення інвестицій. Протягом останніх років в Україні створюються необхідні макроекономічні умови для формування сприятливого інвестиційного середовища, закладені основи інвестиційної інфраструктури, розроблена певна нормативно-правова база. Однак слід зазначити, що накопичений в ці роки інвестиційний потенціал використаний не повною мірою. Актуальним для України залишається питання щодо встановлення прав та обов'язків держави як суб'єкта інвестиційної діяльності. Крім того, першочерговим є питання удосконалення правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення сприятливого інвестиційного клімату й формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки. З цією метою необхідно постійно вести роботу щодо удосконалення правового поля у сфері інвестиційної діяльності. В складних економічних умовах трансформації економіки держава перш за все повинна гарантувати захист інвестицій незалежно від форм власності та джерел інвестування, включаючи й іноземні інвестиції. Серед державних гарантій інвестиційної діяльності виділяються загальні гарантії (держава гарантує суб'єктам інвестиційної діяльності, однакові права і створює рівні можливості для доступу до різних ресурсів) та майнові гарантії (держава шляхом прийняття відповідного законодавства, створення спеціальних структур гарантує недоторканність майна та захист права власності).

Відтак, цілеспрямована інвестиційна політика держави повинна забезпечувати вигідні умови для розвитку всіх сфер народного господарства і формувати сприятливе інвестиційне середовище, яке є необхідним елементом стабілізації економіки в Україні. Активізація інвестиційної діяльності, збільшення обсягів інвестування та їх ефективне використання є головною передумовою економічного зростання країни, одним з вирішальних факторів успішного реформування її народного господарства