Економічні науки/ Інвестиційна діяльність і фондові ринки

Студентка Столпак А.О.

Науковий керівник Дудчик О.Ю.

Дніпропетровська державна фінансова академія, Україна

Інвестування в інтелектуальний капітал

Необхідною умовою розвитку ринкової економіки є посилення ролі інвестицій в інтелектуальний капітал. Інвестування в інтелектуальний капітал – це інвестування в майбутнє, це основа багатства країни, окремого підприємства, кожної людини. Саме інтелектуальний капітал визначає конкурентоспроможність економічної системи, є ключовим ресурсом її розвитку. Інтелектуальні інвестиції є підґрунтям створення інформаційної економіки. Тому проблема розвитку інтелектуальних інвестицій є дуже актуальною для України.

Однією з основних складових високого соціально-економічного розвитку кожної країни є збільшення обсягу інвестицій в інтелектуальний капітал як найцінніший актив. Ринкова економіка вимагає від кожного підприємства, окремого працівника постійного інтелектуального та творчого розвитку, а, отже, збільшення інвестицій в інтелектуальний капітал. А вони, в свою чергу, стають джерелом майбутнього доходу, високої ефективності та мають значний економічний ефект.

Інтелектуальний капітал є провідним капіталом і складає основу розвитку будь-якого підприємства та будь-якої країни. Це інтелектуальний матеріал, що включає в себе знання, досвід, інформацію та інтелектуальну власність, що приймає участь у створенні цінностей. Це – колективна розумова енергія. Її важко виявити, і ще складніше управляти нею.

Інтелектуальні інвестиції мають ряд особливостей порівняно з іншими видами інвестицій: інтелектуальний капітал має нематеріальну природу, через що його називають невидимим активом; не амортизується в процесі використання; спрямований на майбутнє; інвестиції в інтелектуальний капітал забезпечують його власнику отримання більш високого рівня доходу в майбутньому [2, с. 17].

Інтелектуальний капітал – це сукупність інтелектуальних активів, до яких можуть бути віднесені:

- ринкові активи (нематеріальні активи, пов’язані з ринковими операціями);

- інтелектуальна власність як актив (патенти, авторські права, торговельні марки товарів та послуг, ноу-хау);

- людські активи (сукупність колективних знань співробітників підприємства, їхніх творчих здібностей);

- інфраструктурні активи (технології, методи й процеси, які уможливлюють роботу підприємства).

Ринкова економіка – це економіка знань. Знання випереджають роль засобів виробництва і природних ресурсів. За оцінками Світового банку, фізичний капітал у сучасній економіці формує 16% загального обсягу багатства країни, природний – 20%, а людський 64%. У таких країнах, як Японія та Німеччина, частка людського капіталу становить близько 80% національного багатства [3, с. 157].

В високорозвинених країнах держава значну увагу приділяє науково – технічній діяльності, інвестує кошти, що дозволяє підвищити цінність інтелектуального капіталу країни. В Україні витрати на виконання наукових та науково-технічних робіт в першому півріччі 2013 року становили 5104,2 млн. грн., а за аналогічний періоді 2012 року – 4568,7 млн. грн. [5].

В першому півріччі 2013 року Україна збільшила витрати на освіту на 2,7% порівняно з аналогічним періодом минулого року, тобто витрати на освіту у 2013 році склали 15611 млн. грн. [5]. Отже, спостерігається збільшення інвестицій в інтелектуальний капітал країни, що показує позитивну динаміку. Але видатки на освіту в Україні порівняно з розвинутими країнами світу недостатні. Необхідно врахувати досвід цих країн в розвитку фінансування інтелектуального капіталу.

Дуже важливою складовою частиною розвитку держав є інтелектуалізація підприємств. Тобто, підприємства повинні інвестувати значні кошти в інтелектуальний капітал, а це просто неможливо без державної підтримки. Враховуючи важливість інвестицій в інтелектуальний капітал, у багатьох країнах світу держава надає істотні податкові пільги підприємствам, які здійснюють наукові розробки та активно інвестують в інтелектуальний капітал. Останніми роками у країнах Європейського союзу, США, Канаді, ряді країн Південно-Східної Азії та інших спостерігається стійка тенденція до збільшення темпу приросту інвестицій в інтелектуальний капітал.

Тобто, це все свідчить про зростання ролі інтелектуального капіталу та зростання ролі інвестицій в інтелектуальний капітал. Протягом 2012 року загальні інвестиції компаній світу в розвиток та навчання персоналу зросли в середньому на 12%.

Так, найбільш зрілі та ефективні компанії України витрачають на навчання однієї особи до 867 доларів США, тоді як середній показник становить 706 доларів США. Компанії ж найнижчого рівня зрілості витрачають на 34% менше коштів[6].

В 2012 році відбулося збільшення капіталовкладень у соціальне навчання. Великі компанії України втричі збільшили інвестиції у таку освіту – у середньому більше 46 тисяч доларів у 2012 році. Соціальне навчання стало каталізатором змін у підходах до корпоративної освіти та розвитку. У 2012 році зросли інвестиції і в зовнішнє навчання. Компанії витратили в середньому 16% на зовнішні тренінги та освіту (у 2009 − лише 12%)[6].

Інвестиції в інтелектуальний капітал є головним чинником ефективного економічного розвитку як України так і багатьох інших країн. Вони забезпечують економічну ефективність, яка проявляється на особистісному рівні у вигляді збільшення індивідуального доходу, підвищенні професійно-кваліфікаційного рівня особи, зростанні конкурентоспроможності на ринку праці та підвищенню соціальної захищеності. На мікрорівні інтелектуальні інвестиції забезпечують збільшення продуктивності праці, зростання частки ринку та кількості клієнтів, зростання рівня організаційної культури, підвищення конкурентоспроможності продукції та підприємства, зростання ринкової вартості та репутації підприємства. На макроекономічному рівні ефективність виражається в збільшенні доходів, зростанні рівня та якості життя населення, підвищенні кваліфікаційно-професійного рівня громадян та конкурентоспроможності країни, зменшенні соціальної напруги, зростанні інноваційної активності.

Тобто, Україна повинна брати до уваги досвід високорозвинених країн щодо інвестування в інтелектуальний капітал, формувати та розвивати нову економіку, засновану на знаннях та інноваціях.

Література:

1. Бугас В.В. Особливості інвестування в інтелектуальний капітал підприємства / В. В. Бугас // Вісник КНУТД. – Київ. – 2013. - № 2. – С. 132 – 135

2. Кавецький В. В. Стратегія формування та розвитку інтелектуального капіталу шляхом збалансованих інвестицій /В.В.Кавецький// Вісник Східноєвропейського університету економіки та менеджменту. – 2010. – Вип. 2 (8). – С. 15 – 22

3. Карпунь І. Н. Інтелектуальні інвестиції як різновид інновацій / І. Н. Карпунь// Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип. 20.13. – С. 156 – 160

4. Ковальова О. М. Інтелектуальний капітал – важлива складова капіталу підприємства /О. М. Ковальова// матеріали 3 Міжнародної науково – практичної конференції. – Суми. – 2012. – С. 57 – 59

5. Офіційний веб-сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс].– Режим доступу:http://www.ukrstat.gov.ua/

6. Компанії стали більше вкладати у розвиток персоналу [Електронний ресурс].– Режимдоступу:http://acf.ua/news_galuz/kompaniї-stali-bilshe-vkladati-u-rozvitok-personalu