Бусленко Б. В.

Національний університет харчових технологій, Україна

Роль інтелектуального капіталу в процесах інноваційного розвитку економіки

Обов’язковою передумовою для проведення результативних інноваційних перетворень є проведення системних процесів модернізації економіки, визначальним фактором яких є інтелектуальний капітал держави. Досвід успішних країн доводить, що формування потужного інтелектуального капіталу в країні є основною передумовою позитивних змін.

Згідно Глобального Огляду Конкурентоспроможності, що публікується Всесвітнім Економічним Форумом, за 2012-2013 рр. Росія посідає 67 місце серед 144 країн, піднявшись на 1 позицію, у порівнянні з 2011-2012 рр. Наведемо наступні складові показники:

- «Стан здоров‘я і початкова освіта» - 65 місце зі 144 країн (за останній рік Росія за цим показником піднялась на 1 позицію);

- «Ефективність вищої освіти і тренінгів» - 52 місце;

- «Охоплення початковою освітою» - 73 місце серед 144 країн з показником 93,4%. За останній рік Росія піднялась за цим показником на 7 позицій у рейтингу.

- «Якість освітньої системи» - 86 місце, у порівнянні з 82 за 2011-2012 рр., що свідчить про падіння на 4 позиції.

Важливо усвідомлювати, що лише людина є рушієм прогресу. В таких умовах необхідно систематично нарощувати інтелектуальний капітал країни, стратегічними завданнями цієї політики мають стати:

- підвищення продуктивності знань персоналу;

- суттєве покращення якості продукції, технології, управління, освіти, тощо;

- узгодженість політики топ-менеджменту з цілями організації та особистих цілей працівників:

- посилення співпраці науки, освіти та бізнесу, а також глобальний обмін інформацією та знаннями.

Важливим є сприйняття суспільством концепції “економіки знань”, за якою основні конкурентні переваги підприємства створюються саме завдяки інтелекту, а лідерами є компанії, що мають більш потужний інтелектуальний потенціал. Дані фактори є підґрунтям для подальшого вивчення джерел формування інтелектуальної складової економіки, встановлення сутності та характеру взаємозв’язків понять інтелектуальний капітал, інтелектуальний потенціал, інтелектуальна власність.

Інтелектуальний капітал в наш час стає рушієм економічного зростання та міжнародного обміну, ґрунтовних культурних зрушень, є визначальним у створенні ринкової вартості високотехнологічних компаній та формуванні стало високого рівня конкурентоспроможності. За наявності розвиненого інтелектуального капіталу ринкова вартість високотехнологічних компаній у 3-6 разів перевищує їх балансову вартість. 

Інтелектуальний потенціал є здатністю підприємства формувати свій довгостроковий розвиток, використовуючи наявні можливості та ресурси інтелектуального, наукового, технологічного, кваліфікаційного, інформаційного характеру.

Існують принципові розбіжності між поняттями інтелектуального потенціалу та інтелектуального капіталу: інтелектуальний потенціал є частиною економічного потенціалу підприємства, а інтелектуальний капітал – частиною активів; інтелектуальний капітал уособлює наявні невловимі активи фірми, а потенціал – описує їхній можливий приріст; інтелектуальний капітал може бути власним і позиковим, інтелектуальний потенціал не відокремлюється від організації, що його створила; інтелектуальний капітал є результатом сприйняття ринком інтелектуальних зусиль компанії, а потенціал виникає в результаті накопичення знань у внутрішньому просторі організації.

Серед цінностей, що формуються під впливом складових елементів інтелектуального капіталу на економічні результати виділяють: зростання ринкової вартості підприємства; оптимізація змінних та постійних витрат; підвищення ефективності використання усіх ресурсів підприємства; зростання продуктивності підприємства; розвиток інноваційного потенціалу; зміцнення і удосконалення конкурентних переваг підприємства.

На рівні організації інтелектуальний капітал має три складові:

1) людський капітал – сукупність знань, навичок, творчих здібностей, а також спроможність власників наукоємних підприємств відповідати вимогам  і завданням компанії;

2) структурний капітал – програмні засоби ЕОМ, програмне забезпечення, бази даних, організаційна структура, патенти, товарні знаки, а також різноманітні організаційні механізми, що забезпечують продуктивність праці працівників і функціонування підприємства;

3)  споживчий капітал – майбутні споживачі продукції підприємства, його спроможність задовольнити їх попит.

Пріоритетною складовою інтелектуального потенціалу національної економіки виступає людський інтелектуальний потенціал, тобто залучені в економіку люди, їх знання, творчі інтелектуальні здібності та можливості, що можуть бути використанні для створення інтелектуального продукту.

Потребують подальшого дослідження проблеми створення методики оцінювання інтелектуального капіталу підприємства, дослідження якісних і кількісних ознак інтелектуального капіталу на підприємствах, а також визначення детальної структури інтелектуального капіталу, системи індикаторів інтелектуальних факторів та індикаторів ефекту і результатів їх впливу.

Література:

1. Ґава Ю. В. Інтелектуальний капітал – шлях до економічного зростання України /Ю. В. Ґава//Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №4. – С.129–134.

2.Мильнер Б. Управление знаниями: эволюция и революция в организации / Б. Мильнер . – М. : Инфра, 2003. – 177 с.