Экономические науки / 6. Маркетинг и менеджмент

К.е.н. Семенчук Т.Б.

Київська державна академія водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного

Рефреймінг – сучасний інструмент організаційних змін

На сучасному етапі глобалізації світової економіки питання щодо перетворень організацій збільшує свою актуальність. Ці тенденції обумовлюють поведінку сучасних менеджерів, які, усвідомлюючи неминучість майбутніх організаційних змін, намагаються знайти адекватні сучасні інструменти управління змінами та організаційних заходів.

Сучасні ідеї різних трансформацій, перетворень або змін беруть початок в теоріях організаційного розвитку і лідерства. Виділяють наступні перетворення організації: рефреймінг, реструктуризація, оживлення, оновлення. Всі названі види змін та перетворень раніше відомі з теорії організаційного розвитку, окрім рефреймінгу.

Рефреймінг (англ. frame-рамка) – це термін, який широко використовується в нейролінгвістичному програмуванні для опису процедур переосмислення та перелаштування механізмів сприйняття, мислення, поведінки з метою позбутися від невдалих шаблонів [1].

Слово «рефреймінг» є іменником, що походить від дієслова «reframe», що дослівно перекладається та означає «вставити в нову рамку (ту ж картину)», «вставити в ту саму рамку (нову картину)», «по новому сформулювати». Рамка є гарною метафорою, яка дозволяє розкрити суть поняття та механізм дії рефреймінгу.

Рефреймінг в економіці можна трактувати як суттєві зміни у структурі підприємства що спираються на сучасний стан та можливість досягти найкращих результатів у майбутньому. Рефреймінг розкриває корпоративну свідомість, наповнюючи його новим баченням перспективи й рішучістю до змін.

Рефремінгу організації дозволяє розставити по іншому акценти, звернути увагу на ситуацію яка склалась під іншим кутом. Тобто він дозволяє в залежності від акцентів змінити погляд на інформацію, яка безпосередньо характеризує ситуацію, що відповідно змінює сприйняття змін. Прихильники даного виду організаційних змін характеризують рефреймінг, як принцип який дозволяє в будь-якій ситуації знайти позитивні складові, тільки обов’язкова умова ці позитивні ресурси потрібно знайти та використати. Рефреймінг характеризується як зміна контексту або цінностей в ситуації яка склалась та потребує змін.

Вперше в літературі дане поняття згадується науковцями Ф.Ж.Гуїяром і Дж.Н.Келлі. Вони запропонували розглядати підприємство як живий організм, наділений біокорпоративним геном, який складається з 12 «хромосом», що породжують біокорпоративну систему. Вони визначили перетворення бізнесу як організоване перепроектування генів підприємства, яке досягається в результаті одночасної роботи - хоча і з різною швидкістю - за чотирма напрямами: рефреймінгу, реструктуризації, оживленню і оновленню [2, с. 25].

Технологія рефреймінгу була досконально досліджена та удосконалена світовими науковцями Ричардом Бендлером и Джоном Гриндером в 80-х рр. ХХ століття [3].

Аналіз літератури дозволив виділити два основні види рефреймінгу, які мають найширший вжиток: контексту та змісту. Ці методи використовують не лише щодо змін організацій, а й в сучасній психології.

Багато уваги було приділено в науковій зарубіжній літературі щодо інструментарію застосування та реалізації рефреймінгу. Основні інструменти використання рефреймінгу в залежності від його виду наступні:

- рефреймінг контексту;

- показ іншої сторони;

- рефреймінг за допомогою «Зате»;

- рефреймінг за допомогою конотацій;

- використання альтернативного запитання [1].

Використання рефреймінгу в організаційних змінах дозволить не тільки враховувати стан зовнішнього і внутрішнього середовища підприємств в управлінні стратегічними змінами, а й забезпечить більш результативний пошук альтернатив для ефективного функціонування підприємства.

Література:

1. http://uk.wikipedia.org/

2. Simon H. A. The New Science of Management Decision. / H. A. Simon. – New York : Harper and Row, Inc., 1960. – 460 р.

3. Ли Дж. Болмэн и Терренс Е. Дил. Рефрейминг организаций. Артистизм, выбор и лидерство. 2005, Стокгольмская школа экономики в Санкт-Петербурге, 496с. ISBN 5-315-00035-4