УДК 330.658.33

БАГАТОКРИТЕРІАЛЬНА ОПТИМІЗАЦІЯ ЯК ОСНОВА ДІАГНОСТИЦІ

ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Кушпіта М.Й.

Віницький національний аграрний університет

Науковий керівник: Клочко В.М.

Результати. До теперішнього часу на промислових підприємствах більшість оптимізаційних задач в системі внутріфірмового планування визначались та вирішувались як однокритеріальні. Тобто у моделях таких задач був присутній лише одинкритерій, який підлягав оптимізації. Але однокритеріальний підхід може бути виправданийлише тоді, коли показник, який приймається за критерій, виявляється абсолютнодомінуючим, а неточність даних, які використовуються в розрахунках, достатньо мала. Уреальних ринкових умовах промислового виробництва немає можливості визначити показник чи критерій будь-якого ступеня узагальнення (наприклад рівень використання виробничих потужностей, собівартість, прибуток, рентабельність чи ін.), який би відбив усі аспекти динаміки розвитку підприємства [1].

Під результатом рішення багатокритеріальної задачі розуміється не якийсь певний план, а ціла сукупність планів. Така ситуація принципово відрізняється від випадку не єдиності оптимального плану, який отримано по однокритеріальній моделі завдання, тому що в останньому випадку під результатом (рішенням)розуміються будь-які оптимальні (ефективні) плани, еквівалентні між собою по даному єдиному критерію.

Економічна доцільність переходу від однокритеріального підходу до багатокритеріального обумовлена тією важливою обставиною, що результати, які отримані в другому випадку впровадження рішень комерційних, економічних, фінансових, планових, управлінських та інвестиційних завдань в практичну діяльність підприємств, центрів виникнення витрат (цехів, ділянок) або центрів фінансового обліку є економічно переважнішими.

Застосування багатоцільового підходу (векторної оптимізації) до вирішення планово економічних, фінансових і інвестиційних задач відкриває реальні можливості дієвого керування системою техніко-економічних та фінансових показників, які застосовуються для оцінки діяльності виробничих підрозділів (центрів фінансового обліку) окремого підприємства чи холдингової компанії [2].

Багатоцільовий підхід до рішення оптимізаційних задач можна розглядати як двоетапний процес. На першому етапі будується багатоцільова економіко-математична модель задачі, а на другому - розробляється (або обирається з вже відомих) метод їїреалізації [3].

Розглядаючи управління як певний цілеспрямований процес, не можна не зазначити роль суб’єкта управління, який за своєю суттю є джерелом цілей, що повинні бути реалізовані в ході процесу керуючих змін. Зручно (хоча це й не відповідає дійсності)уважати, що суб'єкт завжди із приводу будь-якого об'єкта формулює свою мету (цілі) , реалізація якої в об'єкті приведе, на думку суб'єкта, до задоволення його потреб. Ця мета являє собоюнабір вимог, які висунуті суб'єктом до стану об'єкта [3].

Відповідно до [4]: «Оптимізаційні моделі націлені на максимізацію вигоди або прибутку. Вони побудовані так, щоб можна було використовувати оптимізаційний алгоритм і отримати оптимальнупрактичну рекомендацію. Їх недолік полягає у вимушеному спрощенні дійсності, оскільки визначення параметрів моделі має бути орієнтоване на забезпечення можливості виробітку рішень. Тому отримані рекомендації часто втрачають практичну цінність. Цим пояснюється, чому економічна практика відноситьсядо них скептично.

Всю множину підходів до рішення задач векторної оптимізації можна розділити нанаступні групи:

1. Оптимізація ієрархічної послідовності критеріїв якості.

2. Визначення множини рішень, яку неможливо покращити.

3. Визначення рішення, яке ґрунтується на тому чи іншому виді компромісу.

Висновки. Застосування багатокритеріальної оптимізації при вирішенні планово-економічних завдань відкриває нові можливості використання систем техніко-економічних і фінансових показників, які використовуються для оцінки діяльності виробничих підрозділів та в управлінні промисловими підприємствами в цілому. Багатокритеріальний підхід є методичним підґрунтям подолання певної міри неточності і неповноти початкових даних, які використовуються для вирішення оптимізаційних планових завдань в управлінні промисловими підприємствами.

Впровадження зазначених заходів дозволить удосконалити систему діяльності підприємств, підвищити її ефективність та дієвість.

Список використаної літератури

1. Круш П.В. та ін. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посібник.-К.: ЦУЛ, 2008.- 206 с.

2. Царёв В.В. Внутрифирменное планирование. – СПб.: Питер, 2002.

3. Растригин Л.А. Адаптация сложных систем / Л.А. Растригин. – Рига: Зинатне, 1981. – 375 с.

4. Растригин Л. А. Системы экстремального управления: [учебное пособие] / Л. А. Растригин. – М.: Наука, 1974. – 390 с.