Самченко Ю.М., студентка факультету менеджменту ВНАУ

Науковий керівник к.е.н., доц., Клочко О.В., ВНАУ

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ ТА

НОВІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ

Наприкінці ХХ століття змінюється розуміння феномену інформації та її соціально-політичне значення. Це пов’язано з процесом формування інформаційного суспільства, передумовою становлення та розвитку якого стала інформаційна революція. Можна стверджувати, що в умовах сучасного глобального суспільства інформація стає стратегічним соціально-політичним продуктом.

Здатність суспільства та його інститутів збирати, накопичувати та використовувати інформацію, забезпечувати свободу інформаційного обміну є важливою передумовою соціального та технологічного прогресу, чинником національної безпеки, підґрунтям успішної внутрішньої та зовнішньої політики.

Інформація є глобальним явищем, яке вивчають фахівці та науковці різних напрямів знань. Усі можливі погляди на цей феномен умовно можна поділити на три підходи, де: 1) інформація ототожнюється з даними; 2) інформація ототожнюється зі знаннями; 3) інформація, дані та знання є різними поняттями.

Визначення науковців, що до першого напряму, ґрунтуються на тому, що інформація – це дані. Так, М. А. Василик вважає, що інформація – це дані, які передаються людьми від однієї особи до іншої усним, письмовим чи іншим способом .

Визначення науковців, що до другого напряму ґрунтуються на тому, що інформація – це знання. Прихильником такого уявлення про інформацію є Ю. Ф. Симіонов, який зазначає, що “інформація або знання розуміється не як субстанція, втілена в процесах або засобах виробництва, а як безпосередня сучасна продуктивна сила” [2].

Визначення науковців, що до третього напряму, ґрунтуються на тому, що інформація, дані та знання є різними поняттями зі своїми характерними особливостями. Такий підхід до розмежування трьох понять є найсучаснішим і відображає їхній взаємозв’язок та відмінність.

Знанням є тільки та частина інформації, яка оброблена людиною і має значення. Загалом процес кругообігу інформації, даних і знання показано на рис. 1.

Рис. 1. Взаємозв’язок понять “інформація”, “дані” і “знання”

Ця схема ілюструє взаємозв’язок понять “інформація”, “дані” і “знання” у вигляді кола і наочно зображає, що ці три елементи є різними, але тісно пов’язаними між собою. Це означає, що дані та інформація можуть перетікати в знання, а знання беруть участь у виробництві нового знання через обробку інформації та даних. І так до нескінченності [2].

У сучасній інформаціології існує необхідність осмислення двох понять: інформаційний ресурс та інформаційний потенціал, які сучасні дослідники часто ототожнюють. Як відомо, ресурс – це джерело, запаси, засоби, можливості чого-небудь, це те, що за необхідністю може бути використано у суспільному житті.

Потенціал – це перспективна складова ресурсу. Кожен ресурс може бути потенціалом. Виходячи з цього, ми пропонуємо розвести поняття «інформаційний ресурс» та «інформаційний потенціал». В широкому значенні інформаційний ресурс – це важливий засіб, джерело соціального розвитку і прогресу, який актуалізується в людській діяльності та ефективно використовується як інструмент соціальних перетворень. Це головний ресурс людської діяльності. У вузькому значенні – це продукт виробництва і обміну,

об’єкт протиборства і суперництва, сировина для цілеспрямованої (доцільної) соціально-економічної діяльності людини, під час якої створюється інформаційний (інтелектуальний) продукт і задовольняються потреби та інтереси людини.

Зміст інформаційного ресурсу необхідно розглядати у двох аспектах: як процес поступового розвитку інформаційної сфери, та як продукт, тобто об’єкт інтелектуальної праці людини.

Зміст інформаційного ресурсу – це внутрішній стан, сукупність процесів, що характеризують взаємодію їх компонентів між собою і середовищем та зумовлюють їхнє існування, розвиток і зміни. В цьому розумінні зміст інформаційних ресурсів є процесом творення та відтворення інфосфери [1].

Отже, зміст інформаційного ресурсу – це система чи сукупність засобів задоволення інформаційних потреб людини. Як будь яка система, інформаційні ресурси та інформаційна інфраструктура постійно змінюються, відповідно змінюється і їхній зміст. Інформаційний потенціал – це перспективна складова інформаційного ресурсу, яка може бути мобілізована, активізована й ефективно використана для досягнення мети в інформаційній

сфері, а також може сприяти відтворенню і розвитку інфосфери. Невикористання інформаційного потенціалу призводить до його швидкого знецінювання, старіння, а це, своєю чергою, спричиняє втрату вартості інформаційного ресурсу.

Література:

1.Бачило И. Л., Лопатин В. Н., Федотов М. А. Информационное право: Учебник. – СПб., 2005. – 725 с.

2. Василик М. А. Основы теории коммуникации М. А. Василик, М. С. Вершинин, В. А. Павлов. –М.: Гардарики, 2003. – 615 с.

3. Гранатуров В.М. Управління послугами зв’язку: навч. посіб. /В.М. Гранатуров, І.В. Литовченко. – К.: Освіта України, 2010. – 254 с.