Олексій Штепа, старший викладач кафедри правознавства Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка

Відозва Симона Петлюри «Проти погромів» як ілюстрація його соціально-правових поглядів на характер українсько-єврейських відносин

В Укра­ї­ні по­гля­ди і  осо­б­ли­во дер­жа­в­на ді­я­ль­ність Симона Петлюри до­сить ча­с­то ви­сві­т­лю­ють­ся з ді­а­ме­т­ра­ль­но протилежних по­зи­цій: від по­в­но­го не сприй­нят­тя до тво­рен­ня політичного та дер­жа­в­но­го ідо­ла, зра­з­ка “батька нації”, який був так по­трі­б­ен укра­ї­н­цям. Найгострішим питанням в данному контексті є проблема українсько-єврейських відносин та поглядів головного отамана УНР на них.

Основною підставою для звинувачення С.В. Петлюри в антисемітизмі є заява на судовому процесі у Франції С. Шварцбарда, вбивці колишнього голови Директорії, який стверджував, що чув про єврейські погроми, нібито ініційовані отаманом, від єдиновірців, яких зустрів у 1917 році по дорозі з Петрограду до Одеси. Адвокат Швардцбарда Анрі Торрес висунув іншу версію захисту: про 15 родичів Швардцбарда, включаючи батьків, вбитих петлюрівцями під час єврейських погромів. А. Торрес обгрунтовував особисту відповідальність Симона Петлюри за погроми українських євреїв тим фактом, що Петлюра, як очільник держави, ніс відповідальність за все, що відбувалося на підконтрольній йому території.

Соратники С. Петлюри надали в процесі більше 200 документів, що доводили: Симон Петлюра не тільки не заохочував переслідуваня євреїв, але і жорстоко карав будь-які їх прояви в своїй армії. Однак, вони не були прийняті до уваги, оскільтки Торрес заявив, що що більшість з них були складені постфактум, після залишення петлюрівцями України, і жоден документ не був підписаний Петлюрою особисто. Свідчив у процесі на користь С.В. Петлюри і колишній отаман Н.І. Махно, заперечуючи, зокрема, антисемітизм українського лідера [3].     

Відомо, що досить часто петлюрівцями називали себе більшовицькі регулярні частини, білогвардійці, загони різноманітних отаманів та різномасні дезертири і мародери, що у великій кількості блукали в той час по зруйнованій Україні, вчиняючи погроми, вбивства та грабежі. Підтвердженням того є згадка політичного діяча доби Директорії І.П. Мазепи про перемовини між делегацією українського уряду та представником французького командування полковником Фрейденбургом. Однією з умов надання Францією військової допомоги УНР, згідно його вимоги, було виведення зі складу Директорії В. Винниченка, С. Петлюри та В. Чехівського. «Винниченка і Чехівського, додав він, треба вигнати як собак за більшовизм, а Петлюра мусить зникнути сам, бо, мовляв, тепер кожний бандит називає себе петлюрівцем» [2, с. 138].

12 жовтня 1919 року головний отаман армії УНР Симон Петлюра видав відозву до підлеглих йому частин «Проти погромів». В ній він відзначає роль вояків у звільненні українських земель від «грабіжників більшовиків». Проте, на думку українського лідера, вороги незалежності держави ще не склали зброї і продовжують відкрито та приховано опиратися переможному поступу військ республіки. «Провокацією на яку вони витрачають величезні суми, вони хотять розкласти нас зсередини, підкуплюючи злочинний елемент, який підбурює наших козаків до різних бешкетів і до погромів над невинним єврейським населенням і цим хотять накласти тавро погромників на чоло лицарів які несуть визволення всім народам на просторах України.

Цим способом наші вороги хотять роз'єднати українські і єврейські працюючі маси, шляхи яких зв'язані і мають за собою 300 років знущання і гніту російського царизму.

Наша Народна армія мусить нести рівність, братерство і визволення українському і єврейському громадянствам, бо останнє активно підтримує правительство УНР. Всі його партії як то: Бунд, Об'єднанці, Поалей-Ціон і Фолкс-Партей стали на грунті самостійності України і беруть участь у будівництві Республіки» [1, с. 84-85].

Отаман відзначає значну допомогу, що надається українським воякам єврейським населенням: лікування поранених, відновлення мосту під Староконстянтиновом, допомога харчами і одягом. Зі свого боку регуляні армійські частини забезпечують охорону єврейських крамниць і склепів. Особливі сподівання С.В. Петлюра покладав на агітаційну роботу міністерства у єврейських справах, зокрема, серед євреїв-більшовиків, що мало на меті зміну їх політичної орієнтації та закликав усіх лояльних євреїв вливатися в лави армії УНР.

Звертаючись до старшин і козаків Української Армії, він зазначав: «українські і єврейські працюючі маси дивляться на вас, як на визволителів і грядучі покоління не забудуть ваших заслуг перед цими народами, а історія з гордістю впише на свої сторінки моменти з цієї боротьби. Уникайте провокацій, а з провокаторами, хто сам чинить погроми, та підбиває слабіших від нас, будьте безпощадними.

Кара на смерть мусить впасти на голови погромників і провокаторів.

Більше карности і дисципліно-карности я вимагаю від вас в цьому відношенні, щоб не один волос не упав з голови невинного.

Пам'ятайте, що ви є кращі сини свого великого народу, який хоче житии своїм самостійним життям і нікого не хоче поневолити, а тому і ви, його військо, і надалі стійте непохитно на сторожі його інтересів і інтересів того, хто вам допомагає і благає вас про і про його визволення.

Винуваті перед українським народом і республікою, незглядно на їх належність до тої чи іншої національності, понесуть саму тяжку кару по законах, які мають чинність на території Української Народної Республіки, а невинуватим ви мусите нести визволення з-під ненависного ярма більшовицького» [1, с. 86].

Література

1.                      Петлюра С. В. Проти погромів / С.В. Петлюра // Петлюра С.В. Народе Український: вибрані статті, листи документи / С. В. Петлюра. – Харків: «Лівий берег», 1992. – С. 83-86.

2.                      Мазепа І. П. Україна в огні і бурі революції / І.П. Мазепа. – Ч. 1. – Центральна Рада. – Гетьманщина. – Директорія. – Дніпропетровськ, 2001. – 415 с.

       3.        Первый петлюровец. - Інтернет-ресурс. -  Режим доступу. - http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/42418.