Педагогічні науки/Проблеми підготовки спеціалістів

Доцент, к. філол. н. Лисак Л. К.

Донбаська державна машинобудівна академія, м. Краматорськ,Україна

Викладач-методист Лисак Т. К.

ВСП НАУ Слов’янський коледж НАУ, м. Слов’янськ, Україна

ЩОДО ТЕХНОЕТИКИ ДОБРОЧИННОСТІ, ОБОВ’ЯЗКУ ТА ЦІННОСТЕЙ

Технік, інженер XXI століття повинен бути людиною високої загальної культури. Без неї він просто не зможе професійно працювати, бо це пов’язано з двома важливими обставинами. По-перше, антропогенний вплив на природу сьогодні за своєю величиною відповідає природним ефектам. У цих умовах тільки духовне багатство культурної людини здатне запобігти рішенням, які здавалися б технічно доцільними. По-друге, останнім часом загальна гуманітарна культура безпосередньо потрібна там, де інженер – це спеціаліст високого рівня, творець нового, а не просто виконавець. Нині ті, чий рівень недостатньо високий, будуть практично непотрібними на ринку кваліфікованих спеціалістів. Тому однією із суттєвих та актуальних проблем вищої технічної школи, одночасно з високоякісною спеціальною підготовкою, є гуманізація вищої технічної освіти [1].

Відповідно до цього й виникає потреба в особливій етиці – техноетиці, яка орієнтована на технічну діяльність майбутнього фахівця. Мета нашого дослідження – аналіз техноетики доброчинності, обов’язку та цінностей.

Як же виглядає техноетика з позиції етики доброчинності? Який загальноприйнятий моральний вигляд техніка, інженера? Він – раціоналіст, має певний набір технічних навичок та умінь, наполегливий, працелюбний, вірний своїй справі, чесний, відкритий, здатний до самовдосконалення. Технік, інженер небайдужий до людських доль. Список доброчинності техніка, інженера такий різноманітний, що деякі навіть вважають його моральним героєм.

Цікаво, що в моральних кодексах американських і німецьких інженерів, техніків закликають до таких же загальнолюдських доброчинностей, які характерні для всіх людей: намагайся бути чесним, справедливим до клієнтів, солідарним із колегами, не бери хабарів, цінуй щастя та свободу. Деякі стверджують, що достатньо, коли мораль інженера базується на Нагорній проповіді Христа, але більша частина професіоналів проводить чітке розмежування між базовими доброчинностями (справедливість, чесність тощо) і фаховими доброчинностями (охайність, ретельність) інженерів.

Теза про моральну безгріховність інженерів підтримується не всіма. Адже немає жодного дійсно яскравого прикладу, коли б інженерне співтовариство заздалегідь попередило суспільство про небажані наслідки використання техніки. Таким чином, серед бажаних доброчинностей техніків та інженерів особливе значення має відповідальність за свої дії перед суспільством. Ніхто не може бути вільним настільки, щоб не нести відповідальності перед іншими людьми.

Щодо техноетики обов’язку, то її порівнюють із клятвою лікарів. Техноетика обов’язку робить акцент на більшовартостях, бо тільки вони дійсно застерігають від технічних негараздів. У техноетиці обов’язку широко відомі постулати отримують свою подальшу конкретизацію. Так, у технічній діяльності своєї конкретизації набуває вимога «Не говори неправду». Нам доводилося читати в засобах масової інформації про випадок на одній із АЕС, де не був заварений свищ у трубі, хоча в протоколі, який підписали три особи, було затверджено протилежне. У цьому випадку сказали неправду і робітник, і його безпосередній керівник. Ситуація показова серед інших тим, що вимога «Не говори неправду» не фігурує у відповідних інструкціях з техніки безпеки, які передбачають відсутність неправди. Отже, мало знати про принцип «Не говори неправду», потрібно ще й уміти дотримуватися його.

Найкраще відображення техноетики цінностей подають німецькі автори, які називають шість основних цінностей техноетики (добробут і здоров’я людей, їх безпека, екологічна якість, розвиток особистості й суспільства) та дві, які відносяться безпосередньо до техніки (її функціональна придатність і економічність). За логікою німецьких авторів, головною цінністю є розвиток особистості, що складає органічну єдність із якістю суспільства. На жаль, у нашій країні практичне втілення вищезазначених цінностей знаходиться у стадії розвитку.

Вищепроаналізовані три техноетики доповнюють одна одну. Ті межі, які існують між ними, досить рухомі. Візьмемо для прикладу тему справедливості, яка розробляється в межах кожної етики. Як доброчинність, справедливість є якістю особистості, як більшовартість –справедливість виступає універсальним правилом поведінки, а як цінність, визначається конкретикою життя. Техноетика доброчинностей – це етика свідомості, техноетика цінностей – це етика діяльності. Людина, яка вимушена адекватно відповідати на виклики життя, неминуче приходить до теми відповідальності. Сам же феномен відповідальності можна тлумачити по-різному: як якість особистості в межах етики доброчинностей, як етичний постулат з позиції етики обов’язку, як сенс діяльності людини в межах етики цінностей.

Отже, заслуговує осудження той, хто безтурботно рухає техніку вперед, фактично відстаючи від моральності та духовності. Правильний заклик до техніка, інженера: «створи добро» (а не просто «твори»). Будь сміливим та винахідливим, але і відповідальним за свої дії.

Література

1 Кавецький В. В. Гуманізація вищої інженерної освіти як умова її вдосконалення. http://conf.vstu.vinnica.ua/humeld/2008/

2 Канке В. А. Этика. Техника. Символ / В. А. Канке. – Обнинск: Обнинский институт атомной енергетики, 1996. – 237 с.

3 Канке В. А. Философия. Исторический и систематический курс / В.А. Канке. – М. : «Логос», 2000. – С. 277–280.

4 Ленк Х. Размышления о современной технике / Х. Ленк. – М. : Аспект-Пресс, 1996. – 183 с.