Педагогические науки / 3. Методические основы воспитательного процесса

Сікалюк А.І.

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Україна

Етичний аспект соціалізації майбутніх менеджерів

Сучасна Україна характеризується вагомими перетвореннями в політиці та економіці, а також нестабільністю у багатьох сферах суспільного життя. Перехід держави на ринкові відносини призвів до заміни командно-адміністративних методів управління економічними та соціально-психологічними. Утворився ідеологічний вакуум після панування протягом декількох десятиріч загальнодержавної комуністичної ідеології. Особливо актуальним постає проблема впливу вказаних змін у суспільстві на сучасну молодь, оскільки саме вони піддають значній трансформації ціннісні орієнтації особистості на етапі соціалізації. Зацікавленість до молодого покоління зростає ще й у тому аспекті, що вирішення соціальних та політичних проблем потребує втручання фахівців нової формації, особливо у сфері менеджменту. Високий рівень соціальної і професійної мобільності людини стає одним з наслідків динамізму сучасного життя. Це вимагає, в свою чергу, дотримання певного рівня загальних та морально-етичних основ.

Завдання формування належних соціально-етичних цінностей майбутнього фахівця можливо повноцінно здійснити у навчально-виховному процесі. Проте, необхідно зазначити, що формування етичного підґрунтя професійної культури менеджерів офіційно формально проголошується у навчальних планах підготовки фахівців у вищих навчальних закладах України, і практичній реалізації цих намірів перешкоджає відсутність ефективних технологій розвитку його компонентів.

Соціально-етичні цінності, норми моралі, вироблені історичною практикою суспільства, високо цінуються та є обов’язковими для успішної управлінської діяльності майбутнього менеджера. Цінність означає значущість, корисність або шкідливість чого-небудь для людини, групи, суспільства. Вона може допомогти оцінити що-небудь у порівнянні, тобто виступити критерієм вибору. Цінність сама стає орієнтиром, тому що вона є засобом досягнення мети. Специфіка дотримання моральних принципів полягає в тому, що забезпечення загального блага іншої людини є особистісним мотивом, потребою.

Менеджер виступає керівником, що формує відношення всередині та поза організацією, орієнтує членів організації на досягнення цілей. Він щоденно приймає рішення, які ґрунтуються на особистих принципах та цінностях. Якщо особисті цінності нечіткі, менеджеру не вистачатиме досить твердих підстав для суджень, які в цьому випадку можуть сприйматися оточуючими як необґрунтовані. Сучасна концепція успішного управління орієнтована на такі цінності, як ефективність, реалізація потенціалу працівників і зростаюча готовність до нововведень. Менеджери, які мають нечіткі основні принципи або відступають від них чи ґрунтуються на цінностях вчорашнього дня, не здатні здійснювати ефективного керівництва. На думку В.Терентьєва, цінності менеджменту – це свідомий вибір системи ідей, вони мають особливе значення і прийняті в якості направляючих передумов, на основі яких менеджери здійснюють свою професійну діяльність [10].

Головне для успішної управлінської діяльності (ірраціональної в своїй основі – адже, наприклад, відсутні раціональні формули краси, честі, величі, совісті та ін.) – це здатність менеджера до співчуття, “емоційного резонансу”, розуміння почуттєвого стану іншого суб’єкта (що його радує, а що – засмучує), здатність “бачити очима іншої людини, чути й відчувати як вона”. Управлінська діяльність потребує розвинутої душевності, почуттєвості, сентиментальної відкритості керівника [5].

Відсутність належних соціально-етичних цінностей у майбутнього фахівця проявляється в патологічному ставленні до грошей, нерозумінні важливості спрямування доходів на розвиток та підвищення конкурентоздатності організації, що не сприяє позитивній репутації керівника серед партнерів і в суспільстві загалом.

Основи етики закладаються в індивіда в процесі соціалізації. Кожен соціальний інститут, а відтак кожна професійна група має свій «набір» цінностей, завдяки яким відбувається інтеграція індивіда в групу, групи – в соціальну структуру, різних елементів соціальної структури - в соціально-професійну систему. Соціальні цінності, інтеріоризуючись індивідами, стають їх ціннісними орієнтаціями.

Суспільство лише тоді функціонує успішно, коли його ціннісна система знаходить своє відображення у ціннісних орієнтаціях індивіда. Через такі орієнтації здійснюється зв’язок зовнішнього, об’єктивного світу особистості з її внутрішнім суб’єктивним світом, в результаті чого формуються певні соціальні параметри людини.

Соціалізація відбувається як за умов стихійного впливу на особистість різних обставин життя, так і за умов цілеспрямованого формування особистості.

Двосторонній процес соціалізації передбачає засвоєння індивідом соціального досвіду шляхом входження в соціальне середовище: систему соціальних зв’язків і активне відтворення цих зв’язків. Тобто студент не лише адаптується до умов соціуму, елементів культури, норм, що пропонує йому вищий навчальний заклад та суспільство загалом, але і перетворює їх у власні цінності, орієнтації, установки завдяки своїй активності.

Згідно М. Пірен, під час соціалізації у людини формуються соціальні якості, вміння, навички, знання, що дає їй змогу стати дієздатним учасником соціальних відносин та затребуваних епохою змін [9].

В процесі соціалізації особистості на етапі дотрудової стадії відбувається формування моделі спілкування та взаємодії з представниками різних професій, здобуття соціального, морально-психологічного досвіду, ціннісного ставлення до діяльності, мотиваційної готовності, які є невід’ємними показниками майстерності та професіоналізму. Тобто, етична культура, так як і професійна, не з’являються у фахівця несподівано і відразу. Несформовану на початку життєвого шляху етичну культуру важко компенсувати на наступних етапах, це негативно впливає на особистісний розвиток людини. Основним етапом формування етичних цінностей можна вважати саме студентські роки. Як відмічає М. Пірен, в процесі соціалізації людина паралельно з професійним зростанням має набувати і духовні знання [9]. Соціалізуючись в суспільстві, молода людина повинна вміти усвідомлено контролювати свої вчинки та бути щирою. Під час навчання у вищому навчальному закладі відбувається здобуття професійно важливих знань, умінь, вивчається специфіка управлінської діяльності, що включає також і засвоєння морально-психологічних основ управління.

Як відмічає Л.Е. Орбан-Лембрик, у сучасному суспільстві процес соціалізації молоді ускладнюється труднощами, що виникають унаслідок переоцінки традицій, норм і цінностей: якщо раніше молодь значною мірою спиралася на досвід попередніх поколінь, то тепер молоді люди засвоюють і творять новий соціальний досвід, покладаючись переважно на себе, що значною мірою зумовлює наявність суперечностей у свідомості та поведінці сучасної молоді [8].

Таким чином, ціннісні орієнтації студентства формуються у процесі соціалізації під час засвоєння нових знань та соціально-психологічного досвіду і проявляються в цілях, інтересах, переконанні, спілкуванні й діяльності особистості. Яку б блискучу освіту не здобув менеджер, йому треба постійно займатись самовихованням, саморозвитком. Менеджер освіти XXI століття повинен постійно працювати над своїми морально-етичними якостями, особистісним розвитком та іміджем.

Література:

1. Алексеевский В.С. Обучение менеджменту – это освоение его культуры и технологий синергетики // Инновации в образовании. – 2005. – №2. – С. 12-15.

2. Бех І.Д. Почуття цінності іншої людини як моральний пріоритет особистості // Початкова школа. – 2001. – №12. – С. 24-26.

3. Журавлева Л.В. Теоретические и практические основы профессиональной подготовки менеджеров сферы образования: Автореф. дис. . канд. пед. наук. 13.00.08 / Липецкий гос. пед. ун-т. – Липецк, 2001. – С. 18-19.

4. Крижко В.В., Мамаєва І.О.Аксіологічний потенціал державного управління освітою. Навч. посібник. – К.: Освіта України, 2005. – 224 с.

5. Мельник В. Керівниками не народжуються // Управління освітою. – 2003. – №8. – С. 9.

6. Михальченко М.І. Освіта і наука; пошуки нових парадигм модернізації. – К., 2001. – 246 с.

7. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 568 с.

8. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник. – К.: Либідь, 2004. –

576 с.

9. Пірен М. Єдність тілесного і духовного в процесі соціалізації особистості: Хрестоматія. – К.: Видавництво НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. - С.386.

10. Терентьев В.К. Истины управления: взгляд на основы менеджмента. – М.: Сентябрь, 2002. – №3. – С. 41.