Музика Василь, Луцишин Віталій

м. Чернівці, Україна

Рекреаційно-оздоровчі технології у процесі фізичного виховання молодших школярів

Постановка проблеми. Традиційна система навчання, як правило, негативно проявляється у стані здоров'я школярів. Перенапруження функціональних систем, зниження розумової та фізичної працездатності, виражена втома, порушення постави, часта захворюваність – це далеко не повний перелік побічних результатів, який є характерним для стандартно-нормативної освітньої парадигми. Чергова реформа освіти, що супроводжується інтенсифікацією навчальної діяльності, при наявних педагогічних технологіях ще більш обтяжила існуючий стан здоров'я дітей. Сьогодні освітній простір України заповнюється новими педагогічними технологіями, проте більшість з них не має наукового обґрунтування щодо сприяння гармонійному розвитку та зміцненню здоров'я учнів. Актуальність дослідження визначається необхідністю аналізу інноваційних рекреаційно-оздоровчих технологій у фізичному вихованні для впровадження в педагогічний процес загальноосвітніх шкіл.

У Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту [4] визначено важливі завдання державної політики, що висвітлюють питання забезпечення оптимальної рухової активності громадян у повсякденному житті, підвищення ролі фізичної культури у формуванні здорового способу життя і зміцненні здоров'я, удосконалення системи фізичного виховання в закладах освіти всіх рівнів. Враховуючи зазначене, виникає необхідність впровадження системи заходів оздоровлення школярів з урахуванням усіх чинників, що формують здоровий спосіб життя.

Необхідним стає пошук нових форм та видів рухової активності, що дозволить підвищити мотивацію дітей до занять фізичною культурою та сформувати у них потребу в здоровому способі життя. При розробці та впровадженні інноваційних технологій необхідно враховувати багато факторів: вікові та статеві особливості тих, хто займається, їх інтереси, матеріально-технічні можливості, стан здоров'я та рівень фізичної підготовленості тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідниками рекомендовано різноманітні шляхи підвищення рухової активності дітей молодшого шкільного віку: виведення уроків фізичної культури за межі розкладу [1] (такий підхід дозволить створити групи з орієнтацією на спортивну підготовку); проведення занять у режимі динамічних поз [2]; використання різноманітних рухових режимів, що включають подовжені перерви з фізичними вправами, додаткові фізкультурні заняття, спортом, рухливі ігри, гімнастика напередодні навчальних занять, фізкультхвилинки, спортивний час у групі подовженого дня, загальношкільні фізкультурно-масові заходи і спортивні заходи, а також виконання самостійних домашніх завдань [6]; сполучення урочних (не менше 3-4 разів на тиждень) і позаурочних форм проведення занять з використанням рекреаційних форм організації [5].

Сучасні організація і зміст занять фізичною культурою молодших школярів з позиції їх моторної щільності, індексу інтенсивності, підбору і умов виконання цілого комплексу загальнорозвиваючих вправ ‟блочноїˮ побудови програми шкільного фізичного виховання у навчальному році не дозволяють вирішувати оздоровчі завдання фізичної культури. Більшість занять з фізичного виховання проходить у примусовому порядку. Водночас підвищеним попитом користується система фізкультурно-оздоровчих послуг, які не пов'язані зі шкільною програмою з фізичної культури. Проте у сучасній навчально-методичній літературі питання змісту рекреаційно-оздоровчих занять висвітлено недостатньо.

Результати дослідження та їх обговорення. Принципи оздоровчої спрямованості фізичного виховання конкретизуються у фізкультурно-оздоровчих та рекреаційних технологіях, що інтенсивно розвиваються. При цьому під фізкультурно-оздоровчою технологією розуміється не тільки сам процес використання засобів фізичного виховання з метою оздоровлення, а й основи методики побудови фізкультурно-оздоровчого процесу [6]. Практичним проявом фізкультурно-оздоровчих технологій у фізичному вихованні є різні рекреаційні та оздоровчі заняття.

Розробка та обґрунтування технології таких занять у процесі фізичного виховання дадуть підставу для реорганізації цієї системи щодо учнів загальноосвітніх шкіл. Запропонована нами технологія розробки і впровадження рекреаційно-оздоровчої програми включала:

• оцінку факторів, що впливають на охоплення школярів у рекреаційно-оздоровчих заняттях;

• оцінку умов організації процесу навчання (за паспортом закладу);

• оцінку вихідного рівня фізичного стану молодших школярів;

• розробку рекреаційно-оздоровчої програми (на прикладі туризму);

• проведення рекреаційно-оздоровчих занять з туризму в школі;

• визначення ефективності впливу рекреаційно-оздоровчої програми з туризму на показники фізичного стану учнів молодшого віку.

Нами було визначено групи факторів, що впливають на участь школярів у рекреаційно-оздоровчих заняттях. Серед основних внутрішніх факторів визначено: біологічні (стать і вік) і психологічні (самодостатність, внутрішня мотивація, ціннісне відношення, загальна самооцінка, задоволення); серед зовнішніх найбільш значущими є матеріальні й соціальні умови.

Для оцінки умов організації процесу навчання, що впливають на стан здоров'я молодших школярів, проведено валеологічну експертизу закладу, що включає: матеріально-технічні умови школи; кадрове забезпечення; медичне обслуговування; оцінку рухової активності і фізичний розвиток дітей тощо.

Аналіз даних валеологічної експертизи гімназії №1 показав, що будівля школи й устаткування відповідають санітарним вимогам. Наявність великого, малого спортзалів, тренажерного залу дозволяє проводити три уроки фізкультури на тиждень для кожного класу. Кількість уроків на день у учнів молодших класів-у середньому – шість. З урахуванням виконання домашніх завдань час, який дитина витрачає на навчання, становить 8-10 годин на день, що викликає у більшості школярів стійкий дефіцит рухової активності.

Таким чином, достатня матеріально-технічна база школи, якість медичного обслуговування, дотримання санітарно-гігієнічних норм, рівень валеологічної освіти, низька рухова активність визначають необхідні умови для впровадження рекреаційно-оздоровчих технологій у навчально-виховний процес молодших школярів.

Під час впровадження рекреаційно-оздоровчої програми з туризму проводилися спостереження та педагогічне тестування школярів. Тестування проводилося у два етапи: на початку навчального року і наприкінці, після завершення курсу програми з туризму.

Моніторинг фізичного стану школярів 7-10 років на початку навчального року дозволяє зробити висновок, що фізичний розвиток, фізична підготовленість і функціональний стан в основному відповідають віковим особливостям, однак привертає увагу велика кількість дітей, що мають низький рівень фізичного стану (близько 60 %) у різних віково-статевих групах.

На основі аналізу вихідних умов нами розроблено рекреаційно-оздоровчу програму на прикладі туризму для учнів 2-4 класів Чернівецької гімназії №1, яка була впроваджена у якості третього уроку та позакласної секційної роботи.

Розроблена нами програма складалася з теоретичного та практичного матеріалу і була спрямована на набуття початкових знань та вмінь пішохідного туризму, краєзнавства, орієнтування на місцевості. Крім вивчення теоретичних та набуття практичних навичок учні мали змогу брати участь у спортивних змаганнях серед однолітків, у походах та екскурсіях. Таке поєднання є закономірним, бо ці види діяльності доповнюють і збагачують один одного. Проведення дослідницької діяльності під час прогулянки, походів та екскурсій сприяє пізнанню дітьми взаємозв'язків у природі, формуванню стійкого інтересу до довкілля, пізнавальної активності дітей.

Під час проведення рекреаційно-оздоровчих занять вирішувалися такі завдання: розширення світогляду дітей через формування уявлень про здоровий спосіб життя, фізичну культуру і спорт; створення стійких мотиваційних установок на збереження та зміцнення здоров'я, формування усвідомленої потреби у розвитку власних фізичних і психічних можливостей; збільшення знань про активний спосіб життя та вплив фізичних вправ на організм дитини; зміцнення здоров'я, покращення психоемоційного стану, підвищення рівня фізичного стану; підвищення функціональних можливостей організму, розвиток рухових якостей (сили, витривалості, швидкості, гнучкості, спритності), підвищення фізичної працездатності; виховання позитивних морально-вольових якостей та навичок соціальної взаємодії.

При оцінці ефективності запропонованої рекреаційно-оздоровчої програми з туризму враховувалися критерії: статура; стан найважливіших функціональних систем; щотижневий обсяг енерговитрат за рахунок рухової активності; стан фізичної підготовленості; захворюваність; оволодіння найпростішими туристськими уміннями та навичками; оволодіння основами орієнтування та топографії; участь у змаганнях з орієнтування на місцевості серед однолітків.

Впровадження експериментальної програми з оздоровчого туризму певним чином вплинуло на фізичний стан і мотивацію до занять фізичними вправами учнів молодших класів. Так, спостерігалося підвищення мотивації школярів до занять туризмом, збільшення обсягу рухової активності. Запропонована нами програма сприяла підвищенню показників фізичного стану, зниженню захворюваності молодших школярів.

Спираючись на результати досліджень, можна констатувати позитивну ефективність рекреаційно-оздоровчої програми з туризму і рекомендувати її до подальшого використання в процесі фізичного виховання школярів у загальноосвітніх закладах.

Для оцінки можливості запровадження рекреаційно-оздоровчих технологій у режим роботи загальноосвітнього навчального закладу нами проведено експертизу умов організації навчального процесу школи, яка показала наявність необхідних умов і можливостей організації таких занять. Отримані результати дослідження свідчать, що розроблена програма надає реальну можливість цілеспрямованого вирішення завдань фізкультурно-оздоровчого характеру, підвищує рухову активність досліджуваного контингенту, сприяє формуванню стійкої мотивації до занять фізичними вправами.

1. Бальсевич В., Прогонюк Л. Теория и технология развития инно-вационнмх процессов в физическом воспитании учащихся общеобразовательных школ / Бальсевич В.К., Прогонюк Л.Н. // Материали Всероссийской научно-практической конф. ‟Совершенствование системи физического воспитания, оздоровлення детей и учащейся молодежи в условиях различных климатических зонˮ. – Сургут: Изд-во СурГУ, 2000. – С. 5-7.

2. Вишневский В. Здоровье-сбережение в школе: стратегии и технологи / Вишневский В. – М.: Теория и практика физической культури, 2002. – 268 с.

3. Монахов В.М. Методология проектирования педагогической технологии (аксиоматический аспект)/ Монахов В.М. // Школьные технологии. – 2000. –№3. – С. 57-71.

4. Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту. – К., 2004. –10 с.

5. Склянова Н.А. Программа курса валеологии для общеобразовательных школ / Склянова Н.А. – Новосибирск: Изд-во НИПКиПРО, 1997. – С. 29.

6. Теория и методика физического воспитания / Под ред. Т.Ю. Круцевич. –Т.2. – К., 2003 – С. 18-21.