Городинський Сергій, Ібрагімова Людмила

Буковинський державний медичний університет

ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЙ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЛЬНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА У ВИЩОМУ УЧБОВОМУ ЗАКЛАДІ

Проблема збереження здоров’я підростаючого покоління є однією з глобальних проблем сучасного суспільства. Зазначена проблема актуальна як в дошкільному, так і у студентського середовищах, дуже негативний екологічний стан навколишнього середовища, недостатня ефективність системи охорони здоров’я, зниження життєвого рівня родин провокують погіршення здоров’я дітей від самого народження.

Україна до кінця другого тисячоліття пройшла стадію індустріального суспільства і вступає в постіндустріальне, інформаційне суспільство, де на перше місце висувається людський фактор. При цьому сучасний освітній рівень, умови праці і всезростаюча напруженість розумової діяльності вимагають від фахівця не лише відповідної кваліфікації, високого освітнього та культурного рівня, а й міцного здоров'я, гарної фізичної та функціональної підготовленості, високих моральних і вольових якостей. Стан здоров'я молоді є найважливішою складовою здорового потенціалу нації, тому збереження і розвиток здоров'я студентів і формування у них здорового способу життя (ЗСЖ) сьогодні має пріоритетне значення. Не дивлячись на велику кількість наукових праць, питання шляхів реалізації створення здоров’язберігального освітнього середовища у навчальному закладі розкрита не повністю. Не випадково останнім часом підвищується роль вищої школи як соціального інституту, що формує не тільки компетентного спеціаліста, але й повноцінну, здорову особистість з такими сформованими якостями і властивостями особистості як соціальна активність, орієнтація на здоровий спосіб життя, естетичні ідеали та етичні норми життя. В даний час дуже гостро стоїть питання про стан здоров'я студентської молоді - сьогодення і майбутнє інтелектуального і трудового потенціалу нашої держави.

Зниження рівня здоров'я студентської молоді - одна з актуальних проблем сучасного суспільства. Велику частку відповідальності у вирішенні даної проблеми прийнято покладати на освітній заклад. Ефективність професійного освіти і виховання багато в чому визначаються рівнем здоров'я студентів, а якість освіти не може розглядатися поза контекстом трудовитрат і здоров'я суб'єктів освітнього процесу.

Цілі і завдання, які вирішуються у освітній галузі, не можуть не порівнюватися з психолого-педагогічними і фізіологічними закономірностями навчально-трудової діяльності, психофізичними можливостями студентів; без цього мета освіти багато в чому втрачає свою соціальну та особистісну значимість. Студенти - це соціальний прошарок населення, який можна віднести до групи підвищеного ризику, тому що на непрості вікові проблеми студентів (адаптацію до фізіологічних і анатомічних змін, пов'язаних з процесами дозрівання; високе психоемоційне і розумове навантаження, пристосування до нових умов проживання та навчання; формування міжособистісних взаємин поза сім'єю) накладається негативний вплив кризи практично всіх основних сфер суспільства і держави.

Як показують дослідження, освітній процес у ВНЗ не сприяє здоровому способу життя. У студентів ВУЗів віку 17-25 років у місті в 50% випадків спостерігається низька фізична активність, у той час як самооцінка фізичної активності суттєво перевищує реальну. При цьому студенти з низькою фізичною активністю досить активно споживають психоактивні препарати (алкоголь, тютюн, наркотики). Педагогами обговорюються шляхи та умови формування ЗСЖ учнівської молоді, ведеться пошук стратегічних орієнтирів його досягнення.

Сучасні дослідники відзначають, що спроби реанімувати фізкультурно-оздоровчу та спортивно-масову діяльність у вузі старими організаційними формами, як правило, не дають бажаних результатів. Широке використання в освітньому процесі таких форм, як консультації, спецкурси, додаткова освіта, тренінги з питань здорового способу життя,майже не проводяться.

Коригувати існуючий спосіб життя, формувати ЗСЖ студента можливо за допомогою формування педагогічної стратегії його орієнтування на ЗСЖ. Дана стратегія як діяльнісно-цільового компонента педагогічного забезпечення передбачає наявність мети, педагогічних умов, методів, прийомів і засобів досягнення, етапів і передбачає здійснення певних педагогічних дій, що сприяють розумінню студентом значущості діяльності, спрямованої на самозбереження і самореалізацію в різних областях, усвідомлення цінності ЗСЖ, збагачення досвіду здоров'язберігаючої діяльності.

Проаналізувавши наукову літературу можна окреслити виклики, що визначають причинно-наслідкові зв'язки стану низького рівня культури життя студентської молоді:

- недостатня увага в педагогічній діяльності викладачів. В тому числі і фізичної культури, які мало уваги приділяють процесу передачі досвіду, теоретичних і методичних знань студентам, не формують практичні уміння і навички на заняттях фізичної культури, оздоровленню, не формують потребу фізичного самодосконалення;

- відсутність підручників, посібників для масового використання з методики фізичного самовиховання, з основ здорового способу життя, що розглядають цю проблему як багатогранну, багатофакторну і багатофункціональну;

- відсутність фундаментальних соціальних та педагогічних технологій формування культури здорового способу життя особистості та державної системи впровадження інновацій. Це призвело до значного посилення вікового погіршення адаптації студентів, наслідком чого є серйозні медичні та соціально-психологічні проблеми, що виникають в тій чи іншій формі у студентів.

Згідно статистичних даних рівень факторів ризику серед студентів достатньо високий: поширеність куріння становить 47%, алкогольні напої вживають більше 20%, число студентів, що виявляють активну фізичну діяльність - не більше 45%. У той же час, більшість студентів вважає, що за своє здоров'я відповідають вони самі, готові і хочуть отримувати інформацію з формування здорового способу життя. Орієнтування студента на ЗСЖ як педагогічну стратегію можна включати в педагогічне забезпечення освітнього процесу вузу, який повинен бути пронизаний ідеями формування у студента норм і правил ЗСЖ.

З різноманіття педагогічних стратегій, запропонованих доктором педагогічних наук, професором В.В. Ігнатової, найбільш прийнятною можна вважати стратегію орієнтування . Дана стратегія адекватна реальній ситуації розвитку особистості студента, не суперечить основним освітнім потребам студента, торкається основних сфер особистості (пізнавальної, емоційно-мотиваційної, діяльнісної) і передбачає комплекс заходів ознайомчого, рекомендаційного характеру, спрямованих на досягнення певної мети, що визначає результат.

В результаті реалізації цієї стратегії відбувається свідомий вибір ціннісних орієнтацій, напрями становлення особистості, самореалізації в професійної сфері життя. Таким чином, особливості студентського віку та сутнісні характеристики педагогічної стратегії орієнтування дозволяють розглядати цю стратегію в контексті ЗСЖ і включати студента як суб'єкта в здоров'язберігаючу діяльність. Вона передбачає оволодіння особистістю певними способами здоров'язберігаючої діяльності, створення здоров'язберігаючого освітнього середовища у вищому навчальному закладі.

Практичні завдання досягнення мети даної стратегії здійснюються послідовно на кожному етапі орієнтування студента на ЗСЖ: етапах ознайомчий, етап актуалізації, етап розширеного збагачення. Кожен етап стратегії включає:вирішення педагогом певних завдань, здійснення педагогічних дій, використання відповідних форм і методів, а також результат, виявлений в діяльності студента. Реалізація ефективної стратегії формування здорового способу життя студентів можлива тільки при створенні певних педагогічних умов.

Про необхідність створення педагогічних умов при реалізації виховних технологій писав В.А. Сластенін та інші науковці. Вважаємо за необхідне виділити такі педагогічні умови формування здорового способу життя студентів: 1) інформування студента про ЗОЖ (організація інформаційного забезпечення); 2) актуалізація його емоційно-ціннісного ставлення до ЗСЖ (організація моделювання студентом ЗСЖ); 3) збагачення досвіду ЗСЖ студента (створення здоров’язберігального освітнього середовища).

Багаторічні дослідження науковців [Г. Апанасенко, О. Яременко, О.Вакуленко, Ю. Галустян, Г. Апанасенко, Т. Бойченко, Л.Ващенко, зокрема дозволили виявити ряд негативних чинників формування ЗСЖ в освіті: стресова педагогічна тактика, інтенсифікація навчального процесу, технології навчання, невідповідність фізіологічних і гігієнічних вимог до організації навчального процесу, недоліки в існуючій системі фізичного виховання, відсутність системної роботи по формуванню цінності здоров'я і ЗСЖ (в тому числі профілактичної роботи з запобіганню шкідливих звичок, статевої і сексуальної освіти, недостатнє використання засобів фізичного виховання та спорту і т. д.), пропаганда нераціонального харчування зокрема в закусочних «швидка кухня», гіподинамія серед студентів і пр.

До загальних особливостей створення здоров’язберігального освітнього середовища ми відносимо особливості, притаманні усім освітнім установам системи вищої професійної освіти стосовно організації ЗСЖ студентів; до специфічніх - особливості, зумовлені профільним спрямуванням вузу (медичний, технічного, педагогічний, творчого, аграрний інші. ).

Загальні особливості, зумовлені проблемою ЗСЖ студентів в умовах вузу, визначені, по-перше, стандартами законів України «Про освіту», «Про фізичну культуру і спорт», Національну програму «Репродуктивне здоров’я 2001-2005», змістом освіти, орієнтованістю на проблеми здоров'я студентів вузу.

Відповідно до «Національної доктрини розвитку освіти України» до ключових компетентностей включена і компетентність здоров’язбереження, при формуванні якої реалізується безліч підходів. В її основі: знання і дотримання норм здорового способу життя, розуміння небезпеки куріння, алкоголізму, наркоманії, СНІДу; знання і дотримання правил особистої гігієни, побуту; фізична культура людини; свобода і відповідальність вибору способу життя; досвід і готовність реалізації цих знань в життєдіяльності; прийняття здоров'язбереження як цінності; регулювання психосоматичного і емоційного прояву стану здоров'я .

Таким чином до загальних особливостей створення здоров’язберігального середовища ми відносимо по-перше: наявність у навчальному плані дисциплін також навчальних дисциплін: фізична культура, валеологія, ( або екологія людини), зміст яких багато в чому визначає ЗСЖ студентів.

По-друге, до числа загальних особливостей організації ЗОС в вузі на наш погляд, доцільно віднести дотримання вимог з формування культури здоров'я, з дотриманням гігієнічних, психолого-педагогічних і психофізіологічних вимог.

По-третє, в вищі навчальні заклади приходять люди з достатньо сформованими поглядами, правилами, звичками, установками, в тому числі і щодо ЗСЖ, отже, проблема організації здоров’язберігального освітнього середовища у вузі може бути успішно вирішена при врахуванні цієї особливості.

Таким чином, виявлені нами особливості стратегій організації і створення здоров’язберігального освітнього середовища у вузі передбачають створення спеціальних умов, до яких ми відносимо необхідність розробки та реалізації структурно-функціональної моделі організації ЗСЖ студентів у вузі, що включає в себе педагогічні умови (реалізація змісту освіти, що сприяє ЗСЖ студентів, відмова від авторитарної педагогіки, організаційні (проходження концепції ЗСЖ всіма учасниками процесів навчання і виховання у вузі; розробка і реалізація програм, проектів організації ЗСЖ), матеріально-технічні, санітарно-гігієнічні, інформаційно-методичні, кадрові і фінансово-економічні умови.

Тому формування здорового способу життя студентів в освітньому просторі вищого навчального закладу є визначальною основою всебічного та гармонійного розвитку особистості, її способу життя та життєвої позиції. Аналіз цієї проблематики є вкрай актуальним завданням сучасної педагогічної думки і освітньої практики, тому що здоров’я належить до найголовніших цінностей людини. Збереження здоров’я, дотримання здорового способу життя вважається найбільш вагомою нормою загальної культури людини цивілізованого суспільства.

Використані джерела

1. Бібік Н.М.. Ващенко Л.С., Локшина О.І., Овчарук О.В., Паращенко Л.І., Пометун О.І., Савченко О.Я., Трубачова С.Е. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики. К.: К.І.С, 2004. 112с.

2. Бойченко Т.Є. Здоров’язберігаюча компетентність як ключова в освіті України. Основи здоров’я і фізична культура. 2008. №11. С.6-7.

3. Ващенко Л.С., Бойченко Т.Є. Основи здоров’я: книга для вчителя: Навчально-методичний посібник. К.: Генеза. 2005. 240с.

4. Гладощук О.Г. Педагогічні умови вдосконалення культури зміцнення здоров’я студентів в системі фізичного виховання у вищому навчальному закладі:авт. Дис. на здобуття наукового ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02 «Теорія і методика навчання». Київ,2008. 20с.

5. Дубогай О.Д., Завацький В.Й., Короп Ю.О. Методика фізичного виховання студентів, віднесених за станом здоров’я до спеціальної медичної групи [навчальний посібник]. Луцьк: Настир’я, 1995. 220с.

6. Мадзігон В.М. Поступ в третє тисячоліття. К.: Педагогічна думка. 2006. С.16-17.

7. Навички заради здоров’я. Навчання здорового способу життя на засадах розвитку навичок: важливий компонент школи, дружньої до дитини, школи, що підтримує здоров’я. // Гіллепсі А., Джонс Д. Т. Інформаційна серія «Здоров’я в школі». Документ 9. ВООЗ.- К.: Кобза, 2004.- 123 с.

8. Микитюк О.М., Шиян О.І. Компетентнісний підхід до забезпечення здорового способу життя у сприятливому екосередовищі. Львів: ЦПД, 2009, −136с.

9. Тоффлер Олвін. Третя хвиля. Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія. К.: Либідь, 1996. С.275-334.