Цибанюк Олександра Олександрівна

СУЧАСНІ АСПЕКТИ ДО ФОРМУВАННЯ В ШКОЛЯРІВ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

Постановка проблеми. В умовах складного економічного становища, яке склалося в Україні, соціальних струсів виховання духовно здорових учнів, навчання їх здорового способу життя як необхідної умови розвитку стало однією з найгостріших проблем сучасної школи [1].

Фахівці констатують зниження зацікавленості до навичок здорового способу життя, і, відповідно, стрімке зростання групи ризику в молодіжному середовищі. За даними прес-служби управління МВС України в Чернівецькій області 14% підлітків до 12 років систематично вживають алкогольні напої.

Ефективним шляхом виходу з кризового становища, як показав досвід багатьох країн світу, є валеологічна та медико-педагогічна освіта учнів. Державною національною програмою „Освіта” визначено, що пріоритетними напрямками реформування освіти є забезпечення в кожному навчально-виховному закладі гуманістичного підходу до дитини, відповідних умов для розвитку фізично та психічно здорової особи, запобігання пияцтву, наркоманії, насильству, що негативно позначаються на здоров`ї дитини [3].

Стратегічним шляхом реалізації цього завдання є створення і розвиток системи валеологічної освіти, яка б передбачала розробку основних положень та умов здорового способу життя, методику їх упровадження, набуття та засвоєння школярами [2].

Усвідомлення значення шкільного курсу валеології і впровадження його у середній школі, введення в курс біології людини валеологічних знань – усе це дає простір для глибшого вивчення проблеми збереження здоров’я підростаючого покоління. На думку вчених-валеологів, „здоровий спосіб життя – це оптимальна для існуючих соціально-економічних та історичних умов організація життєдіяльності людини, яка сприяє формуванню, збереженню і успадкуванню здоров’я, в основі якої знаходиться валеологічний світогляд особи”. Людина, що веде здоровий спосіб життя, легше витримує стреси, психоемоційні перевантаження, ефективніше захищається від негативного впливу довкілля [7].

Тому серед інших завдань учитель (біології, фізичної культури) на уроках значне місце повинен відводити орієнтації дітей на здоровий спосіб життя. Цю потребу необхідно забезпечити насамперед через освіту шляхом навчання і виховання валеологічних навичок і знань щодо профілактики та стимуляції здоров’я.

Таким чином, актуальність обраної теми дослідження зумовлена необхідністю формування у підростаючого покоління валеологічного світогляду, дбайливого ставлення до власного здоров’я як донайважливішої людської цінності. Щоб зберегти своє здоров’я, зміцнити його, реалізувати всі можливості, які надає людині природа, учні мають знати, як розпізнавати стан власного здоров’я, як запобігти хворобі, дії яких чинників потрібно уникати.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні підходи до валеологічної освіти та виховання, шляхи їх розвитку в Україні аналізують О. Дубогай, О. Куліш, підходи до еколого-валеологічного виховання в шкільному курсі розглядає Н. Цимбал.

Виклад основного матеріалу. Під час медичного обстеження виявлено, що в Україні сьогодні лише 12% дітей повністю здорові. За даними Міністерства охорони здоров’я, у 1-4-х класах задовільно фізично розвинені лише 65% дітей. Далі кількість хворих учнів з класу в клас збільшується.

Вагому роль у формуванні патології відіграє сучасна школа. 80% навчального часу належить розумовому розвитку і лише 20% відводиться на фізичний розвиток. У школах спостерігається висока наповнюваність класів, не виконується організація великих перерв, знижена рухова активність. Учні старших класів 99% добового часу знаходяться у приміщенні. Так у 14-22% учнів порушена постава, у 18% – погіршений зір, у 30% – часті гостро-респіраторні захворювання, у 38% – зайва вага, у 24% – підвищений артеріальний тиск. Самі учні у 67% випадків визначають своє здоров’я як задовільне, у 19% – як незадовільне [4].

З метою поширення знань про здоров'я з подальшим перетворенням їх на стійкі переконання й навички практичної діяльності з 1994 р. у навчальні плани шкіл було введено новий курс за вибором “Основи валеології”. Валеологія об’єднує знання фізіології, психології, екології, фізики, хімії, філософії, медицини, українознавства та багатьох інших наук, тому що інтегративна характеристика здоров'я містить фізичні, психічні та духовні складові. На заняттях з курсу „Основи валеології” необхідно знайомити старшокласників із правилами загартовування організму, різноманітними фізичними вправами для збільшення росту, заходами попередження неврозів, переконувати в необхідності виконання комплексу ранкової гімнастики для забезпечення нормальної працездатності впродовж дня, формувати вміння розслаблятися, укладати харчові раціони з урахуванням індивідуальних особливостей, дотримуватися режиму дня, виконувати вправи для формування правильної постави [6]. Усі знання, вміння та навички учні можуть і повинні застосовувати в повсякденному житті. Треба пропонувати старшокласникам вести щоденник здоров’я, вивчати ставлення до здоров'я у різних народів у різні історичні епохи, знайомити з оздоровчими системами запорозьких козаків, ідеями Порфирія Іванова.

Шкільний курс біології 8-9 класу має широкі можливості для впровадження валеологічних знань і формування в учнів належних умінь і навичок. У кожній темі розділу існує зв’язок біологічних знань із валеологічними. Це, наприклад, будова і функції опорно-рухового апарату; основи профілактики порушень постави, роль м’язової системи для збереження здоров’я; значення здорового способу життя для нормального функціонування серцево-судинної системи; вплив на стан здоров’я наркотичних речовин, алкоголю, куріння [5].

Науково-педагогічний експеримент щодо впровадження валеологічного змісту проводився в школах №1, 22, 27, гімназії №1 та 2 м. Чернівці. Педагогічні колективи виробили стратегію співпраці фахівців біологів та вчителів фізичної культури. При проведенні уроків у 8-9-х класах використовувались різні нетрадиційні і традиційні активні форми і методи навчання, які мали творчий характер (уроки-вікторини, конкурси, валеологічні ігри). Ретельно добирався дидактичний матеріал для формування вмінь та навичок з валеології і подальшого використання їх на практиці та у повсякденному житті. Для досягнення мети і завдань дослідження ми проводили моніторинг стану здоров'я школярів, запроваджували фізкультхвилинки та фізкультпаузи на уроках, збільшували обсяг рухової активності учнів, навчали школярів дотримуватися правил особистої гігієни, виконувати комплекс вправ для формування правильної постави; застосовували заходи з метою зняття втоми, нервової напруги. На уроках біології вивчалась різноманітні оздоровчі системи, система дихальної гімнастики за А. Стрельниковою, різні системи харчування, учні вчилися визначати свій стан здоров’я, надавати першу допомогу, вивчався шкідливий вплив на організм паління, алкоголю, наркотиків [4].

Уведення експериментального фактору суттєво поліпшило ситуацію. Проведене анкетування виявило, що ставлення учнів до власного здоров’я змінилося на краще. Якщо 2 роки тому третина учнів не замислювалася над необхідністю та важливістю зміцнити своє здоров’я та зберегти його, то після експерименту таких учнів залишилося лише 15-17%. Аналіз результатів опитування учнів свідчить також про підвищення їх пізнавального інтересу до валеологічних знань. Якщо до експерименту рівень пізнавального інтересу до навчального матеріалу валеологічного змісту у 54,6% респондентів був низький, у 31% – середній, у 8,9% – високий, то після експерименту він характеризувався такими показниками: у 30,7% школярів фіксувався низький рівень пізнавального інтересу, у 57% – середній, у 12,3% – високий. Зафіксоване також істотне підвищення рівня валео- грамотності школярів.

Висновки. Отже, аналіз психолого-педагогічного експерименту засвідчує, що проблема збереження здоров’я школярів є надзвичайно актуальною, тому стратегічним шляхом виконання завдань оздоровлення нації є створення та розвиток системи валеологічної освіти. Результати експерименту вказують на високу педагогічну ефективність застосування розробленої нами методики. Про це свідчить те, що при використанні валеологічного матеріалу істотно зріс пізнавальний інтерес школярів до валеології, спостерігалося позитивне та відповідальне ставлення учнів до власного здоров'я, що проявлялося в їх конкретних практичних діях щодо зміни свого індивідуального способу життя. На наш погляд, реалізація всіх вищезазначених підходів до здійснення завдань валеологічної освіти є важливою умовою для досягнення позитивних результатів у напрямку оздоровлення підростаючого покоління України.

1. Аналітично-статистичний збірник з фізичного виховання та спорту в навчальних закладах України (2005 р.): [Автори-упорядники: А.І. Ільченко, В.М. Єрмолова]. – Киів, 2006. – 82 с.

2. Валеологічна освіта та виховання: сучасні підходи, доступність і шляхи їх розвитку в Україні: Збірник науково-практичних статей / За заг. ред. В.М. Оржеховського. – К.: Майстер, 1999. – 120с.

3. Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ століття) // Освіта. – Грудень. – 1993. – №44. – 12с.

4. Куліш О. Підходи до еколого-валеологічного виховання в шкільному курсі / Куліш О.В. // Науково-методичні підходи до викладання природничих дисциплін в освітніх закладах XXI століття: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Полтава, 2001. – С. 37-39.

5. Програма курсів основ природничих дисциплін за вибором для загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій. – К.: Перун, 1996. – 64с.

6. Дубогай О. Фізкультура як складова здоров'я та успішного навчання дитини / Олександра Дубогай. –К.: Вид. дім «Шкільний світ», 2006. – 128 с.

7. Цимбал Н. Практикум з валеології. Методи зміцнення фізичного здоров'я / Цимбал Н.М. – Тернопіль: “Навчальна книга – Богдан”, 2000. – 168с.