Філологічні науки. 2. Риторика і стилістика

К.філол.н. Антонова М.Ю.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Стилістична та риторична природа перелічення

Перелічення неодноразово було предметом лінгвістичних досліджень [2; 4; 6; 7]. Надамо огляд ключових особливостей перелічення як стилістичного та риторичного прийому.

Стилістика є галуззю лінгвістики, яка досліджує принципи та ефект вибору і використання лексичних, граматичних, фонетичних та, в цілому, мовних засобів для передачі думки та емоцій у різних умовах спілкування [3, с. 13]. Стилістичні явища, на відміну від предметно-логічних значень, завжди передбачають наявність суб’єкта, тобто виражають ставлення мовця до об’єкту висловлювання [10, с. 17]. Предметом стилістики є засоби реалізації основних (комунікативної та пізнавально-відтворювальної) та додаткових функцій мови, які забезпечують ефективність мовленнєвої діяльності мовця [9, с. 10].

Перелічення є одним із мовних засобів, що набув статусу стилістичного прийому. Перелічення як стилістичний прийом створюється повторенням однорідних синтаксичних одиниць – як окремих речень, так і словосполучень. Перелічення ґрунтується на синтаксичному процесі розширення, а саме додаванні до певної синтаксичної одиниці інших одиниць, того ж синтаксичного статусу та спільного з нею синтаксичного зв’язку в структурі речення. Процес розгортання мовленнєвого ряду, провідною ознакою якого є контактне розміщення компонентів лінійного ряду, надає даній конструкції стилістичної значущості [9, с. 145].

Cтилістичну маркованість перелічення набуває завдяки семантичній гетерогенності перелічувального ряду [5, с. 216–217]. Семантична неоднорідність досягається поєднанням у межах одного перелічення предметів дрібних, прозаїчних і величних, живих людей і абстрактних понять, далекого і близького [3, с. 256]. У цілому перелічення є стилістичним прийомом, який може відтворювати багатогранність предметів і явищ дійсності [7, с. 151].

Зокрема, здатність перелічення до відтворення багатоманітності дійсності прослідковується у прикладі наведеному нижче:

The clouds spoke to her sometimes. They would take shape after shape to amuse her, shapes of swans, of feathers, of charming ladies with fluffy white muffs and toques, of soldiers in white busbies [12, с. 60].

Перелічувальний ряд охоплює логічно несумісні поняття живих та неживих істот, викликані уявою героїні оповідання. Поєднання логічно несумісних та неочікуваних елементів надає переліченню ефекту непередбачуваності та експресивності у розкритті багатогранної дійсності. Таким чином, перелічення як стилістичний прийом конституюється граматично гомогенними елементами ряду, яким натомість властива семантична гетерогенність.

Розкриття лінгвостилістичної природи перелічення полягало у виявленні його диференційних структурно-семантичних ознак, які дозволили ідентифікувати та розпізнавати перелічення серед суміжних йому синтаксичних стилістичних прийомів. Серед структурно-семантичних особливостей прийому перелічення було виокремлено ознаку відкритості та ознаку варіативності структури. Ознака відкритості структури прийому перелічення передбачає необмеженість лінійної протяжності ряду:

She admitted his goodness, his generosity, his unselfishness; she admitted them ungrudgingly [8, с. 198].

У наведеному вище переліченні елементи ряду поєднано асиндетичним типом зв’язку, семантика якого вказує на незавершеність ряду. Перелічувальний ряд може бути потенційно продовженим через залучення додаткових елементів.

Ознака варіативності полягає у певній нерегулярності його структурно-синтаксичного складу при умові цілковитої однофункціональності ряду перелічення у структурі речення. Формами прояву ознаки варіативності є одночасне використання в якості одиниць перелічення як окремих слів, так і словосполучень різного типу; комбіноване використання сполучникового та безсполучникового типів зв’язку; розширення структури прийому перелічення через залучення до неї підрядних перелічувальних рядів. Крім того, варіативність ряду сприяє створенню багатоярусних, ієрархічно організованих перелічувальних комплексів [6, с. 3–4]:

He could hear his wife’s voice from the sitting room, a childish, unhappy voice, strained (as usual) to the point of tears [12, с. 118].

Перелічувальний ряд складається із синтаксично однорідних елементів, представлених означеннями, які не мають морфологічного одноманіття, адже перші два елементи виражені прикметниками, а останній елемент – дієприкметником. Варіативність цього перелічення також виражена використанням як слів, так і словосполучень у межах одного ряду.

Аналіз семантичної організації прийому перелічення виявив, що елементи перелічувального ряду складаються як зі спільних, так і з диференційних семантичних компонентів, які відрізняють значення одного елементу від іншого. Наявність спільних семантичних компонентів у значеннях елементів перелічення є обов’язковою умовою його існування. Набір спільних семантичних компонентів значень ряду, за допомогою якого досягається смислова єдність перелічення, позначається поняттям “спільного семантичного знаменника”. Природа спільного семантичного знаменника визначає взаємодію парадигматичних та синтагматичних зв’язків елементів перелічення. Згідно з природою спільного семантичного знаменника В.А. Левашова виділяє семантичні класи перелічення: синонімічне перелічення, тематичне перелічення, конкатенаційне перелічення, асоціативне перелічення [6, с. 8–14].

Синонімічні ряди і ряди близьких, несуперечливих слів за значенням є засобом підсилення та сприяють експресивному вираженню думки і настрою. Антонімічні ряди і такі, що поєднують несумісні та далекі за змістом поняття слугують вираженню протиріч світу героїв [7, с. 152].

Отже, з’ясування структурно-семантичних ознак прийому перелічення виявило його сутність як стилістичного прийому, основною умовою існування якого є семантична гетерогенність елементів ряду, що сприяє досягненню стилістичного ефекту.

Зауважимо, що теорії стилю існували за дві тисячі років до появи стилістики, але це були риторичні теорії. Стилі в них виконували роль риторичних моделей. Існував канон зі своїми стильовими номінаціями і відкрита можливість користуватися цим каноном [11].

Риторична традиція, успадкована стилістикою, прослідковується у історії перелічення ще за часів давніх греків. Досліджуючи античний риторичний раціоналізм, С.С. Аверінцев виокремив такі властивості перелічення, як: абстрагування, впорядкування, систематизація і концептуалізація розмаїтості явищ дійсності [1, с. 162].

Провідною рисою усієї античної культури дослідник вважає узагальнення через схильність до нескінченного перебору та вичерпності принципово наданих можливостей. У контексті тяжіння від конкретного до абстрактного, до універсалій як головної задачі поетики синкрисису, яка відігравала важливу роль в античній літературі, С.С. Аверінцев у підтвердження наводить цитати (“Пелопид и Марцелл оба были храбры, и неутомимы, и вспыльчивы, и великодушны. Деметрий и Антоний в равной мере сластолюбивы, привержены к вину, во всем настоящие солдаты, щедры, расточительны, наглы.”), де абстрактні якості характерів античних героїв перелічуються по пунктах, до нескінченості. Вірними невтомній пристрасті до перелічень, на думку вченого, залишаються наступники еллінської традиції, коли вже наприкінці античної епохи виступають провісниками християнського світогляду. Основою каталогізуючої енергії перелічення, викликаної нестримним бажанням до відтворення різноманітності життєвих можливостей, дослідник вважає інтелектуалістичну інтенцію риторичного раціоналізму, що властива логіці та передусім цінує прозорість і впорядкування ментальної панорами. Століття за століттям життя, на відміну від складових переліку, змінювалось, а перелік за своєю суттю був орієнтованим на незмінне. Лише читання “між рядками”, з усіма властивими такому читанню ризиками, дає змогу відчути ознаки доби в риторичних переліченнях, що зазвичай виявляються там всупереч бажанню автора [1, с. 163–170].

Тобто основною ознакою перелічення як риторичного засобу є його здатність до абстрагування, впорядкування та систематизації інформації, що слугувала узагальненню дійсності як провідної риси античної риторичної традиції.

Отже, переліченню як стилістичному прийому властива семантична гетерогенність елементів ряду, що є основною умовою досягнення стилістичного ефекту. В той час як, перелічення як риторичний засіб слугувало впорядкуванню, систематизації і концептуалізації дійсності.

Література:

1. Аверинцев С.С. Риторика как подход к обобщению действительности / С.С. Аверинцев // Риторика и истоки европейской литературной традиции. – М. : Школа “Языки русской культуры”, 1996. – С. 158–190.

2. Антонова М.Ю. Перелічення як засіб репрезентації концептуальної інформації в англомовному економічному дискурсі : дис. … канд. філол. наук : 10.02.04 / Антонова Марина Юріївна. – К., 2011. – 232 с. – Бібліогр. : с. 185–223.

3. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка : учеб. пособ. для студ. пед ин-тов по спец. “Иностр. яз.” / И.В. Арнольд. – М. : Флинта: Наука, 2002. – 384 с.

4. Ветвинская Т.Л. Перечисление как стилистический приём (на материале английского языка) : дис. ... канд. филол. наук : 10.663 / Ветвинская Татьяна Леонидовна. – К., 1970. – 280 c. – Библиогр. : с. 260–280.

5. Гальперин И.Р. Стилистика английского языка : пособие по курсу общего языкознания / И.Р. Гальперин. – М. : Высш. школа, 1974. – 255 с.

6. Левашова В.А. Лингвистическая природа и функционирование стилистического приёма перечисления (на материале английского языка) : автореф. дис. на соискание уч. ступени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 “Германские языки” / Левашова Валентина Андреевна ; Моск. Гос. пед. ин-т ин. яз. им. Мориса Тореза. – М., 1977. – 26 с.

7. Левинская Р.И. Экспрессивное перечисление в романах Л. Фейхтвангера / Р.И. Левинская // Стилистика исследования художественного текста : сб. науч. труд. – Якутск : Изд-во ЯГУ, 1988. – С. 151–159.

8. Сомерсет Моэм. Избранная проза. Сборник. На англ. яз. / С. Моэм. – М.: «Менеджер», 1999. – 288 с.

9. Стилистика английского языка : учеб. / А.Н. Мороховский, О.П. Воробьева, Н.И. Лихошерст, З.В. Тимошенко. – К. : Высш. школа, 1991. – 272 с.

10. Томашевский Б.В. Стилистика : учеб. пособ. / Б.В. Томашевский. – Ленинград : Изд-во Ленинградского университета, 1983. – 288 с.

11. Хазагеров Г. Риторика и стилистика: семиотический и институциональный аспект [Электронный ресурс] / Георгий Хазагеров // Социологический журнал. – 2008. – № 2. – Режим доступа : http://www.khazagerov.com/pragmatica/69-rhetoric-vs-stylistics.html

12. The Secret Self 2: Short Stories by Women / [K. Chopin, K. Mansfield, V. Woolf and others]. – London : J.M. Dent & Sons Ltd: London EVERYMAN’S LIBRARY, 1991. – 381 p.