Клімук В.В., студентка

Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ТОПОНІМІВ-АМЕРИКАНІЗМІВ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

В традиційному перекладознавстві описані перекладацькі тактики і прийоми, які застосовуються при перекладі топонімів з англійської на українську мову.

Різні аспекти перекладу топонімів англійської мови досліджували такі науковці, як Л.С. Бархударов, С.М. Басик, Є.В. Бреус, В.О. Горпинич, М.П. Кочерган, А.І. Остапенко, Я.І. Рецкер, І.І. Тімченко та інші.

Я.І. Рецкер виділяє кілька способів перекладу топонімів, такі як: транслітерація, транскрипція, транспозиція та калькування. Досить часто для мовних одиниць, що не мають відповідника в перекладацькій мові використовують калькування – відтворення не звукового, а комбінаторного складу слова, тобто складові частини слова передаються відповідними елементами перекладацької мови. Наприклад: Ivory Coast ─ берег Слонової кістки, the Salt Lake ─ Солоне озеро, River Dart – річка Дарт. Загалом більшість топонімів передаються за допомогою транскрипції. Наприклад: Tattersalls – Таттерсоллз, Brixton – Брікстон, Nature – Нейчур. Проте, транскрипція власних імен з англійської мови часто становить труднощі в зв’язку з різними обставинами. Причиною труднощів транскрипції є те, що існують значні розходження між англійської орфографією та вимовою. Іншою проблемою застосування транскрипції є відсутність в українській мові фонем, які існують в англійській мові. Тому, відповідно до перерахованих причин, основними способами перекладу власних назв є транслітерація, або ж дослівний переклад. При транслітерації іноземні топоніми передаються буквами українського алфавіту без врахування особливостей вимови (Hull – Гуль, Hudson – Гудзон). Транскрипція або транскрибування полягає у фонетичній передачі імені, тобто так, як воно звучить на іноземній мові (Brighton – Брайтон, New York - Нью-Йорк). Переклад шляхом калькування полягає у дослівному перекладі власного імені по частинах з наступним складанням цих частин в одне ціле (New South Wales - Новий Південний Уельс). Калькування можна застосовувати тільки тоді, коли утворений таким чином перекладний відповідник не порушує норми вживання і сполучуваності слів в українській мові [3].  

І.В. Корунець зазначає, що транскрибування та транслітерацію часто об'єднують під єдиною назвою транскодування. Розрізняють чотири види транскодування: траскрибування або транскрипція; транслітерування; змішане транскодування (переважне застосування траскрибування із елементами транслітерування); адаптивне транскодування (коли форма слова в вихідній мові дещо адаптується до фонетичної та/або граматичної структури мови перекладу) [2].

В.О. Горпинич виділяє наступні способи передачі топонімів, як:

1. Транслітерація - «формальне відтворення вихідної токсичної одиниці за допомогою алфавіту мови перекладу; імітація за допомогою алфавіту форми вихідного слова». Транслітерація відрізняється від практичної транскрипції своєю простотою і можливістю введення додаткових знаків. Наприклад: Hudson – Гудзон, the Amazon- Амазонка.

2. Транскрипція. У цілому більшість імен і назв передається в даний час засобами графіки, тобто способом транскрипції. Хоча топоніми покликані ідентифікувати предмет у будь-якій ситуації і будь-якому мовному колективі, вони в переважній більшості випадків мають національно-мовну приналежність. Під транскрипцією, розуміють передачу звуків або накреслень мови системою знаків, відмінних від прийнятих у цій мові письмових одиниць. Наприклад: Nature – Нейчур, Belize – Беліз.

3. Калькування. На відміну від транскрипції, калькування не завжди буває простою механічною операцією перенесення вихідної форми слова в мову перекладу; часто доводиться вдаватися до деяких трансформацій. У першу чергу це стосується зміни відмінкових форм, кількості слів у словосполученні, афіксів, порядку слів, морфологічного чи синтаксичного статусу слів і т. д. Наприклад: the Aleutian Islands – Алеутські острови, Great Lakes – Великі озера [1].

Отже за результатами аналізу способів перекладу топонімів українською мовою, топонім може бути переданий за допомогою калькування, транслітерації, транспозиції та транскрибування.

Література:

1. Гопринич В.О., Т.Р. Антонюк Географічні назви в українській мові –

К.: І ван Федоров, 1999. – 154 с.

2. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад). –

Вінниця: «Нова Книга», 2001. – 448 с.

3. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводчиская практика, М., «Междунар.

отношения», 1974. – 216 с.