Філософські науки/2. Соціальна філософія

Маковей Ольга Іванівна

Науковий керівник: д. ф. н., проф. Морозова Людмила Петрівна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Формування екологічної свідомості

Актуальність. В наш час, питання формування екологічної свідомості є дужу актуальними. Посилення контрастності природних умов, прискорення споживанням природних ресурсів, забрудненням біосфери, що веде до загострення екологічної кризи. Ця проблема зачіпає проблему відношення людини з навколишнім середовищем. Усі ми знаємо про глобальні зміни, що відбуваються у сучасному світі. Ці зміни відносяться і до соціального життя, і до досягнень наукових і технічних революцій. Із змінами, які відбуваються в природі в результаті її «привласнення» людиною і які виявляються в порушеннях екологічної рівноваги, відбувається усвідомлення цих змін, тобто виникає екологічна свідомість.

Екологічна свідомість — вищий рівень психічного відображення природного і штучного середовища, свого внутрішнього світу. В основі екології свідомості лежить переконання в тому, що сучасна людина опинилася в становищі спотвореного сприйняття самої себе внаслідок колосального обмеження її пізнавальних можливостей та звуження або й викривлення свідомості.

Екологічна свідомість – це не тільки усвідомлення обмеженості природи, її потужності, влади людини над нею, але і результат усвідомлення того, що джерела енергії за сучасних умов життя людини можуть змінитися на тривалий час або зникнути назавжди.

Екологічна свідомість припускає, що окрема людина і суспільні групи поважають існування потреб інших людей або суспільних груп. Екологічна свідомість не обмежується критикою екологічної ситуації. Вона припускає не тільки знання про стан суспільства і природи, але і усвідомлення необхідності запобігання подальшому порушенню екологічної рівноваги в природі з метою збереження природних компонентів життя людини.

Процес людського буття дедалі більше потребує взаємозв'язку з природою як необхідної передумови. Однак змістом людського буття є культурне вивільнення із стану безпосередньої залежності від природи, підпорядкування цієї залежності людському розуму й волі.

Розвинена екологічна культура припускає уміння з гідністю оцінити кожен фрагмент природи як невід'ємну частину людського миру. При цьому світ людини виступає як цілісне, планетарне утворення, в якому повною мірою реалізується традиційна філософська теза про зв'язок «всього зі всім».

Воно виникає як на основі їх емпіричного, наочного пізнання, так і на основі їх наукового дослідження. Проте екологічна свідомість містить не тільки знання про стан і зміни в природі, але і розуміння можливих шляхів і способів вирішення екологічних проблем.

При розгляді екологічних проблем сучасного суспільства досить часто підкреслюють наступне: екологічна криза як криза індустріального суспільства – це криза життя, і тому найважливішим компонентом змісту екологічної свідомості повинні бути усвідомлення життя і небезпеки її деградації і потреби її збереження. Тому інтенсивність екологічної кризи впливає на екологічну свідомість.

Перед філософами та екологами стоїть важке завдання формування абсолютно нової свідомості, де екологічні цінності будуть домінувати над принципом споживання.

Задача формування екологічного світогляду, тобто перебудови людської свідомості, потребує зміни сучасної життєвої парадигми, зміни мислення, становлення нових духовних інститутів суспільства, революції в людських якостях.

Одним з головних засобів формування екологічної свідомості нашого сучасника має бути система екологічної освіти та екологічного виховання. Для формування належного рівня екологічної свідомості є принципово важливим навчитися мислити людині з урахуванням її генетичного зв’язку зі світом.

Отже, екологія не може не звертатися до внутрішнього світу людини і тому постійно балансує між раціоналістичною регламентацією та ірраціональністю етичних переконань. Визначним фактором розвинутої екологічної свідомості є моральне ставлення до природного світу.

В наш складний час це дуже актуально, адже тільки духовне відродження загальнолюдських цінностей, а також моральне очищення можуть призвести до гармонізації людини з навколишнім середовищем. В цілому виходить, що занепадає не тільки природа, а найбільше в результаті падіння моралі страждає сама людина.

Література:

1. Тарасенко Н.Ф. Природа, технология, культура. Философско- мировоззренческий аналіз / Н.Ф.Тарасенко. — К.: Наук. думка, 1985. — 255 с.

2. Спиркин А. Г. Основыфилософии / А. Г. Спиркин. – М.: Политиздат, 1988. – 592 с.

3. Киселев Н.Н. Мировоззрение и экология / Киселев Н.Н. - К.: Наукова думка, 1990. – 218с.