філософія / философия культуры.

Прокоф’єв Є. А.

Викладач художнього відділення державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище економіки та дизайну» м. Запоріжжя, член спілки художників України, член міжнародної асоціації «Художники без кордонів», Україна

Рисунок – відображення думки як головний аспект психологічних відношень у соціумі

Питання гармонії і краси незмінно залишаються тими традиційними проблемами, що іноді називають вічними питаннями мистецтва.

Прагнучи зрозуміти закони художньої форми, приховані у творах великих майстрів, ми шукаємо шляхи до осягнення сутності вічно живих духовних цінностей, що зберігають своє нескоро минуще значення на основі, притаманній мистецтву єдності його людського змісту.

Естетична радість, яку викликає образотворче мистецтво, можливість почувати і співпереживати, забезпечує складний комплекс думок, почуттів, уявлень, емоцій людини, має у своїй основі зорове сприйняття.

Око, що вічно «прагне прекрасного», за виразом Альберті, уловлює найтонші нюанси як у творах мистецтва, так і в явищах природи, привносячи у неї об’єктивні дані, свої інтерпретації, перетворюючи їх по-своєму, у відповідальності зі своєю здатністю бачити і сприймати світ за своїми законами.

Особливу роль зору в пізнанні світу, його естетичному освоєнні встановили вже древні греки. Вічну красу мистецтва Давньої Еллади, як підкреслює Ґете, пов’язано з «навмисною» гармонією частин, що полегшує оку сприйняття їхніх психологічних співвідношень у давньогрецькому соціумі. Грецькі архітектори вносили в угоду вимогам здорового сприйняття струнку систему навмисних оптичних поправок в архітектоніку колон, антаблементів, карнизів, і навіть у сходинки храму. Художники Відродження також ясно уявляли собі, що рисунок, як вид образотворчого мистецтва засновано на законах здорового сприйняття соціального відточення. Цим і пояснюється той винятковий інтерес до ока, що був таким значним і характерним для тієї епохи в соціальних психологічних відношеннях.

Особливо важливо, відзначає Д. Вазарі, щоб простір було погоджено із судженням ока і він не виявився «потворним». Усвідомлюючи усю важливість законів перспективи і їхнє освоєння в рисунку, твори мистецтва повинно бути погоджено із законами нашого сприйняття простору і психології соціума того часу. Наступна історія рисунку показала, що в математично точну схему правил лінійної перспективи око художника незмінно вносило свої «художні виправлення». Зорове сприйняття ока людини, знімає за законами краси різке скорочення в перспективі форм і фігур, що диктує час того соціального психологічного сприйняття мистецтва в відношеннях між людьми.

Специфічну особливість людського зору – «бачити» за законами краси, було вже ніби передбачено художниками-теоретиками епохи Відродження. Відомий архітектор і теоретик Альберті обирає своєю емблемою окрилене людське око як психологічний вплив на людину того часу.

Для того щоб навчитися малювати, можливо, повинен бути талант? Так, але не тільки. Велике значення має світогляд, також впевненість та готовність йти на ризик.

Ваш світогляд та психологічні відношення в оточуючому соціумі допомагають вам вживати щось нове, ризикувати; бути енергічним , вірити у себе, постійно шукати і строврювати шось нестандартне, креативне, але не забувати старе і прислухатися до оточуючого соціуму.

Оскільки художник є дзеркалом у психологічному світі, і часі, в якому він живе, він може також заглядати, як дослідник психологічних відношень минулих епох і майбутніх і нав’язувати своє бачення оточуючому соціуму.

Світогляд художника допомагає глядачеві розслабитися и стати чутливим, замість того щоб відчувати себе зв’язаним, психологічно скутим й боязкість намагатися створювати щось нове та цікаве і щоб бути вільним.

Внутрішньо зв’язана людина обмежена страхами і не хоче ризикувати чи помилятися. Саме страх не дає занадто стриманій і психологічно зажатій людині просто пробувати ризикувати або помилятися і шукати себе в мистецтві. Свобода – це психологічній світогляд. Складно бути вільним, якщо ви не впевнені в своєму витворі мистецтва, картині, означає, що ви психологічно задавлені або зажаті соціумом. Вам повинно дійсно подобатись те, що ви робите, і це позитивне почуття ви повинні передавати своїми картинам, своїм мистецтвом, своїм знанням оточуючому вас соціуму. Ви, і тільки ви, можете заважати собі добре малювати. Людина, що володіє талантом, може не досягнути успіху без належного щоденного самовдосконалення себе в цій дисципліні академічного учбового рисунку. Людина не завжди виявляє талант від народження, насправді будь-яка людина може розкрити свій талант завдяки наполегливій праці і бажанню бути кращім у своїй майстерності, що відрізнить його від оточуючого соціуму.

Не бійтеся зробити помилку. Прагніть розглядати помилки як щось позитивне. Видатний художник будь-яку помилку може перетворити в частину свого витвору мистецтва. Завжди будьте впевнені, вмійте її відстояти, довести свою точку бачення в психологічній навантаженності тієї або іншої картини, і це дозволить вам позитивно сприймати критику соціуму, що оточує вас. Критика може привести до кращих і новіших розробок, підштовхне вас до самовдосконалення в ідеях створення нових психологічних, оптимістичних й вільних нових витворів мистецтва. Вільних і впевнених, академічно підготовлених художників, педагогів, неможливо похитнути в їх некомпетентності і психологічно потурбувати, оскільки вони уміють побачити раціональне зерно,у картинах, що зароджуються, вони уміють чути і можуть прислухатися до навколишнього соціуму, робити критичний аналіз і збирати інформаційні ідеї як корисний учбовий матеріал.

Створювати високохудожні реалістичні витвори мистецтва неможливо без якісної академічної освіти і автентичної майстерності в оволодінні академічним малюнком, знанням композиції, перспективи і високої психологічної культури в образотворчому мистецтві нинішнього часу.

Для цього треба підвищувати своє спостереження, більше розглядати малюнки в книгах, відвідувати виставки образотворчого мистецтва, що допоможе укріпити ваші пізнання в образотворчому мистецтві та покращить ваші картини, підвищить якість і техніку учбового рисунку. Звертайте увагу, як малюють, оточуючі вас ученики, вчіться відрізняти і відмічати собі покращення в майстерності ваших учнів, шукайте помилки, порушення в побудові й тональних розробках. Обговорюйте і розбирайте на коротких експрес переглядах поточні учбові роботи. Це особливо важливо, тому що демонструє процес розвитку та підтримує інтерес до якісного виконання рисунка і допомагає розвивати впевненість у малюючих. Збирайте інформацію: дидактичній наочний матеріал, аналоги за поетапним малюванням у побудові, оновлюйте свій метод фонд академічними учбовими рисунками з художніх академій, що допоможе у швидкому і якісному навчанні.

Шляхом уважного вивчення та копіювання старих майстрів студенти і учні можуть значно розширити свій технічний й художній кругозір, виховати смак: зробити техніку та прийоми свого рисунка більш гнучкими й досконалими. Однак вивчення матеріалів рисунка й різних технічних прийомів не повинно призводити учнів до зовнішнього віртуознічання й манерності, до «техніки заради техніки». Необхідно пам’ятати, що техніка для художника – лише засіб виконання творчого задуму. У численних класних нарисах і домашніх завданнях студентами і учнями надається широке поле діяльності для вивчення властивостей і можливостей матеріалів рисунка. В нарисах, як ні в якій іншій формі рисунка, виховується і розвивається художній смак, розкриваються індивідуальні і психологічні особливості, почерк. Працюючи з ескізом учень поступово випрацьовує техніку, що найбільше відповідає його індивідуальності та психологічному впливу на соціум.

За словами відомого художника та педагога Йоханнеса Іттена: «Як на землі між північним і південним полюсами розгортається різноманіття життя та краси, так і усі можливі градації життя та краси світу контрастів розподіляється між їх полярними полюсами». Контрастні співвідношення можна пояснити і зобразити, як співвідносяться світле та темне, матеріал та текстура, форма і колір, будується ритм і досягається експресія форм. Знати методи праці майстрів минулих поколінь необхідно. Це удосконалює сприйняття порядку та прийомів побудування витвору мистецтва,загострює відчуття ритму та текстури передає соціальну напруженість та психологічне відношення між художником и соціумом. Більш детальне вивчення минулого може стати перепоною і навіть зруйнувати власне сприйняття тільки у тому випадку, якщо не зрозумієш своїх цілей, не контролюєш самого себе механічно копіюючи старі приклади. Вивчення робіт майстрів минулих епох важливо для розвинення формально-абстрактного мислення майбутніх художників, архітекторів та дизайнерів. Сучасні наукові досліди та технізація життя, направлені на зміну оточення, мають бути урівноважені мисленням, орієнтованим на розвиток самосвідомості та укріплення внутрішніх психологічних та духовних сил для розвитку свого відношення до цього світу.

У цьому плані важливе ХХ ст. та особливо перша його чверть. Вивчення студентами і учнями особливостей образотворчої мови й відображення дійсності майстрами ХХ ст., прийомів і засобів вільної трансформації форми та простору, дає неоцінимий досвід при розвитку «особливого погляду» на оточуючий світ і дозволяє більш вільно, творчо створювати або, точніше сказати, «конструювати» нову психологічну концепцію реальності.

Методи і традиції сучасної образотворчої школи почали складатися у другій половині ХІХ ст., однак закладені вони були ще в епоху Відродження Альберхтом Дюрером. При навчанні рисунку і законам побудови реалістичного зображення предметів на площині Дюрер на перше місце висував перспективу. Особливо велику цінність для художньої педагогіки являє розробленій А. Дюрером метод узагальнення форм, пізніше отримавший назву «обрубовки». Цей метод застосовували в своїй педагогічній праці брати Дюпюі, А. Ашбе, Д. Н. Кардовський, широко поширений він і у наш час. Метод «обрубовки», або метод аналізу форм, полягає в уявлені складної форми у виді поєднання простих об’ємів. Розглядаючи голову людини як об’ємно конструктивну форму можна уявити її як об’єкт складної форми обмежений у просторі поверхнями. Для вірного знаходження цих поверхонь використовується просторова лінія зв’язку (вертикальні та горизонтальні симетричні лінії – очі, вуха, куточки рота, які знаходяться в одному перспективному зв’язку), які розраховують форму голови по планам. Таким чином, узагальнення складної форми для прямолінійних геометричних форм допомагає впоратися з цим завданням легко не тільки досвідченому, але і художнику-початківцю.

У 60-і рр. ХХ ст. були випущені два методичних посібника по рисунку, чітко визначаючи на усі майбутні часи два напрямки у викладанні рисунка:

· Посібник під курівництвом А. М. Соловйова «учбовий рисунок» (М., 1953) (тут рисунок пропонується починати з виявлення великої форми одразу тоном, виходячи не від лінії, а від тонової плями – живописно-тональній метод);

· Посібник А. А. Дейнеки «Вчіться рисувати» (М., 1961) (побудова зображення рекомендується починати за лінійного малюнку, з виявлення лінійно-конструктивної основи форми).

Обидва посібника переслідують однакові цілі, ґрунтуються на однакових принципах, однак якщо прослідкувати за методичною послідовністю на побудови зображення, яка рекомендується у них, то видно значні відміни між ними.

А. М. Соловйов, викладач академія мистецтв, викладав традиції класичного академічного рисунка. Це було продовженням традицій руської реалістичної школи, що склалася у кінці ХІХ ст. Він писав: «Починаючи з побудови об’єму необхідно довести до свідомості учнів, що контур належить до об’єму і як частина об’єму залежить від цілого… контур є нічим іншим як сумою, що скоротилася до ліній поверхонь, а тому при побудові об’єму на рисунку орієнтуватися з самого початку, а на нього у процесі роботи неможна».

А. А. Дейнека, викладач Московського архітектурного інституту, ще більш зміцнив своїм посібником позиції конструктивного підходу до рисунку, навпаки, вважав, що зображення потрібно починати будувати з лінійно-конструктивного рисунку, а закінчувати рішенням тональних завдань. Головне методичне досягнення А. А. Дейнеки у тому, що він з’явився законодавцем двох основних типів архітектурного рисунку:

· лінійно-конструктивний початок з послідуючим тональним завершенням (для тривалих рисунків);

· побудова плями у русі (для нарисів людей, автомобілів, замальовок, архітектури зі стафажем).

Таким чином, можна зробити висновок, що історично склалися дві методики навчання рисунку у відношенні з запропонованими А. А. Дейнекою типами рисунка.

Огляд літературних джерел показав, що у переважній більшості вітчизняних вузів у відношенні з основними типами підходів до створення рисунку застосовують два методичних напрямки викладання:

- живописно-тональний метод, у виявленні великої форми тоном, де основою служить не лінія, а тонова пляма. Такої методики притримуються у вузах художнього і художньо-педагогічного профілю, таких як Київська Академія мистецтв і монументального живопису, у Сімферопольскому вищому художньому училищу образотворчого мистецтва ім. Н. С. Самокіша, Дніпропетровському вищому художньому коледжі образотворчого та театрального мистецтва, МПГУ, ХГФ, ВГИК, Російська Академія мистецтв, Художній державний академічний інститут ім. В. И. Сурікова;

- лінійно-конструктивний метод, що полягає в побудові зображення на базі виявлення лінійно-конструктивної форми. Такий метод практикується в вузах архітектурного (дизайнерського) профіля: УралГАХА і Харьковській державній Академії дизайну та мистецтв, МАРХИ, Львовської Академії декоративно-прикладного мистецтва. Художньо-промисловому Московському інституті ім. С. Г. Строганова, Художньо-промисловому Санкт-Петербурзькому інституті ім. Мухіной.

Дисципліна «рисунок» є однією з фундаментальних у підготовці художників, декоративного і промислового мистецтва та дизайну, вона розвиває не тільки навички, пов’язані ним, але й удосконалює образне мислення, яке властиве людині, розвиває зорову пам’ять, почуття рівноваги і гармонії, що дуже важливо для будь-якої спеціальності, пов’язаної з образотворчим мистецтвом і дизайном.

Література:

1. Жердзіцький В.Є. Живопис. Техніка і технологія. Навчальний посібник. – Харків: ХДАДМ, 2006. – 332 с. - 67 іл.

2. Матеріал и техніка рисунка: Учбового посібника /Ін-т живопису, скульптури і архітектуры ім. И.Е Рєпіна Акад. Художеств Росії; під ред. В.А. Корольова / -М.: Образотворче мистецтво, 1983-96 с., іл.

3. Рисунок та живопис: від реалістичного зображення до условно-стилізованого: учбовий посібник / К. І. Стародуб, Н.А. Євдокимова. -Видавництво 2-е. – Ростов н/Д :Фенікс, 2011. – 190 с. : іл., [16] л. іл. – (Вища освіта).

4. Сучасний дизайн. Покрове керівництво. Техніка малювання… / Майк В. Лін; пер. с англ. О. П. Бурмакової. – М.: АСТ: Астрель, 2010. – 199, [9] с.