Філософія/6. Філософія науки

Каправа Д. В.

Науковий керівник: д.ф.н.,проф. Морозова Л. П.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТУ, Україна

Філософія освіти

Актуальність дослідження. Філософії освіти обумовлено специфікою соціального розвитку, кардинальними змінами в політичній , соціально-економічній культурі житті країни. Процес зміни суспільства супроводжується складними тенденціями розвитку системи освіти : воно відіграє особливу роль , формуючи образ світу і спосіб життя людей , транслюючи інноваційні та традиційні соціальні цінності.

Освіта є фундаментом економіки , заснованої на знаннях , економіки постіндустріального , інформаційного суспільства. Воно (освіта ) є потужним фактором, ресурсом становлення креативної особистості , здатної до життя в полікультурному суспільстві , до прийняття відповідальних рішень в умовах вільного вибору.

Філософія освіти як особливий напрям філософських досліджень виділилась в Європі, в тому числі і в Україні, з другої половини ХІХ ст.

Освіта – поняття складне. Воно включає в себе: освіту як научення людини (фахова освіта) та освіту як вибудову людини (загальна освіта). Ці два аспекти виступають як двома завданнями освітньої діяльності, так і двома видами діяльності.

В межах освітніх установ (починаючи школою і завершуючи університетом) не відбувається жодного розрізнення цих діяльностей, що веде до дезорієнтації тих, хто навчається, та тих хто викладає. Тому, очевидно, має бути проведена реформа всієї освітньої системи, адже вона не відповідає ані потребам людини, ані потребам суспільства.

Перш за все має бути проведена роз'яснювальна робота щодо сутності освіти. Це завдання філософії освіти, яка в свою чергу може виступати або як позитивна наука, наука, що описує актуальний стан справ, фіксує і аналізує сутність взаємовідношень структурних компонентів освітньої діяльності, або як освітня теорія, головним завданням якої є конституювання освітньої реальності.

Філософія освіти потребує роз'яснення власного предмета, адже до тепер під її предметом розуміють сукупність проблем, що виникають під час конкретної освітньої діяльності [1], через що філософія освіти виступає як прикладна етика, педагогіка або психологія.

Саме визначення предметом філософії освіти певного специфічного проблемного поля призводить до роздуття певних позитивних наук до рівня філософії, що є причиною ще більшого затемнення природи освіти.

Освіта розглядається як самоочевидна, однак її природа досі не роз'яснена. Тут може виникнути зауваження, яке полягає у тому, що очевидним є факт відсутності проблем, які описуються і які, як зазначається, є наслідком некоректного розуміння освіти у часи виникнення перших університетів та й протягом шести наступних століть.

Вивчаючи філософію освіту , учням необхідно зрозуміти , що у освіті повинна бути своя філософія , яка покликана пояснювати унікальну сутність світу освіти та закономірності розвитку цього світу.

Філософія здатна пояснити і розкрити світ освіти як цілеспрямовано створювану реальність. Саме філософія освіти дозволяє виділити закони освіти ( виховання)людини , розвиваючи теорію особистості (вона аргументує доцільність перебудови свідомості людини в процесі його освіти).

У вивченні філософія освіти особливу увагу потребують питання специфіки взаємозв'язку і взаємовпливу онтологічних і аксіологічних аспектів розвитку сучасної вітчизняної освіти , проблеми соціальної обумовленості розвитку сучасної системи вітчизняної освіти , самого поняття «Філософія освіти» , методологічного значення філософії освіти як самостійного розділу соціальної філософії .[2]

Вона включає в себе дві органічно-взаємопов'язані частини , два методологічних рівня:один , насамперед , звернений до загальної філософії , а другий - до освіти.

З одного боку , філософія освіти - це цілком самостійна область філософсько-наукових знань , фундаментом якої є загально філософські вчення , звернені до освіти. З іншого боку , філософія освіти- це науково-філософська рефлексія об'єктивних закономірностей власнеосвітньої сфери у всіх аспектах її функціонування в методологічному аспекті [3,4] .

Вчення Платона, Аристотеля та інших стародавніх мислителів підтверджують той факт , що історія освіти є відображення історії філософії (і навпаки).

Спадщина античних філософів підтверджує також , що освітні теорії завжди були частиною їх філософських систем і концепцій і відображали соціальне замовлення часу. У трактатах античних мислителів ми знаходимо перші спроби систематизації освітніх ідей.

Закономірність побудови оптимального освоєння освітнього середовища дозволяють створити автоматизовану систему забезпечення індивідуального алгоритму навчання і загальної системи побудови учбового процесу, що є дуже перспективним напрямом діяльності фахівців з педагогіки.

Таким чином, досліджує саме освіту, тобто способи соціо-культурного самовідтворення суспільства, в межах яких своє місце посідають раціональність педагогічного процесу та участь держави.

Особливість же філософсько-освітнього дослідження полягає в тому, що воно відносно автономне і здійснюється з метою з'ясування стану і тенденцій функціонування мудрості в суспільстві, а також для вирішення питань збереження, використання і помноження мудрості із покоління в покоління в суспільному освітньому процесі.

Література:

1. Огурцов А.П. Образы образования. Западная философия образования. ХХ век / А.П. Огурцов, В.В. Платонов. – СПб,: Изд-во РХГИ, 2004. – 520 с.

2. Мейдер В. А., Громова Е. А. Пайдейя и алетейя. Очерки философии образования. Волгоградское научное издательство.2007, 452 с.

3. Наливайко, Н. В. Философия образования: некоторые проблемы формирования концепции. – Новосибирск: Издво ГЦРО, 2000. – 141 с .

4. Наливайко Н. В., Паршиков В. И. Философия образования: комплексный анализ. – Новосибирск, 2002 . – 191 с.