студентка юридичного факультету
Науковий керівник: к.ю.н., доцент
Меліхова О.Ю.
Запорізький національний університет
м.Запоріжжя, Україна
Правове регулювання громадської
екологічної експертизи в Україні
Актуальність
теми. Одним з найбільш важливих засобів
забезпечення екологічної безпеки та гарантій реалізації закріпленого права
кожної особи на безпечне для життя і здоров’я довкілля є екологічна експертиза.
У зв’язку з цим
право громадян України на участь у проведенні громадської екологічної
експертизи є одним із елементів закріпленої у ст. 9 Закону України “Про охорону
навколишнього природного середовища” від 26 червня 1991 р. системи екологічних
прав громадян, а повноваження громадських організацій екологічного спрямування
на проведення зазначеного дослідження є одним з видів їх статутної діяльності
(ст. 21).
Участь
громадськості в екологічній експертизі є досить актуальною.
Законодавче
закріплення правових засад громадської екологічної експертизи зумовлене
підвищеною зацікавленістю громадськості у безпосередньому вирішенні екологічних
проблем, в усуненні прогалин, які мають місце в законодавстві, а також, у
кінцевому результаті – у відверненні аварій і катастроф техногенного
походження, попередженні та ліквідації проявів стихійних сил природи. З прийняттям Закону України “Про екологічну експертизу”
від 9 лютого 1995 р., реалізація громадянами права на участь в проведенні
громадської екологічної експертизи та обнародування її результатів законодавчо
гарантована.
В
науці досліджуються переважно загальні аспекти громадської екологічної
експертизи, зокрема цьому питанню присвячені роботи Ю.С. Шемшученка М.М. Бринчука, А. П. Гетьмана ,
М. В. Шульги тощо.
Відповідно до
статті 1 Закону України «Про екологічну експертизу» екологічна експертиза в
Україні - вид
науково-практичної
діяльності уповноважених державних
органів, еколого-експертних формувань
та об'єднань громадян, що
грунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці
передпроектних, проектних та
інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може
негативно впливати або
впливає на стан
навколишнього природного середовища,
і спрямована на підготовку
висновків про відповідність
запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і
вимогам законодавства про
охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення
природних ресурсів, забезпечення
екологічної безпеки.
В Україні
здійснюються державна, громадська та інші види екологічної експертизи [1,
ст.12].
Громадська
екологічна експертиза пов’язана перш за все з суб'єктним складом, тобто її
повинні проводити представники громадськості чи їх об'єднання.
На сьогодні
зростає суспільна свідомість і активність населення по відношенню до
екологічної ситуації в Україні. Саме ці фактори спричинили те, що в нашій
державі існує близько 20 екологічних організацій, асоціацій, груп національного
рівня та понад – 300 місцевого. Можемо назвати асоціацію «Зелений світ», Українську
молодіжну екологічну лігу, Національний екологічний центр, Українську
екологічну академію наук тощо. Саме для досягнення своїх цілей і завдань,
формування належної екологічної свідомості у громадян вони мають право
проводити громадську екологічну експертизу в будь-якій сфері діяльності, що
потребує екологічного обґрунтування, і публічні слухання або відкриті засідання
щодо оцінки екологічної безпеки об'єктів експертизи і реалізують його [2, с.51]
.
Відповідно до
ст. 9 ЗУ « Про екологічну експертизу» і на основі вищезазначеного можна
виділити наступні суб’єкти громадської екологічної експертизи:
- громадські
організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані
формування;
- інші установи,
організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні та фізичні особи,
які залучаються до проведення екологічної експертизи.
Громадська
екологічна експертиза може здійснюватися одночасно з державною екологічною
експертизою шляхом створення на добровільних засадах тимчасових або постійних
еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських
формувань.
Експертом може
виступити будь-яка особа, заінтересована в позитивному чи негативному вирішенні
питання, пов'язаного з екологічним обґрунтуванням господарського рішення. Висновки
та оцінки кожного з незалежних експертів можуть узагальнюватись спеціальними
комісіями, радами; колегіями з представників громадськості чи органом
(замовником, організацією-проектувальником тощо), відповідальним за якість
розроблюваної документації чи з ініціативи якого (Ради народних депутатів)
призначалась така експертиза.
У випадках, коли
створюються спеціальні організаційні структури з визначеною метою, завданням,
об'єктами еколого-експертного дослідження, формами та методами діяльності
громадських формувань, з встановленою відповідальністю за наслідки екологічної
експертизи, йдеться мова про юридичне формалізовану і організаційно спрямовану
форму громадської, експертизи. Зазначена форма громадської екологічної
експертизи може проводитись як організаційно відособлено від інших форм,
наприклад державної, так і в складі останньої. Для цього можуть створюватися
відповідні громадські комісії чи окремі групи, які працюватимуть за єдиною або
різними програмами і методикою експертизи. Зрозуміло, що найвища ефективність
очікується від цілеспрямованої діяльності спеціально створюваних
еколого-експертних комісій або груп представників громадськості чи їх об'єднань
для об'єктивного вивчення, аналізу і оцінки об'єктів, реалізація яких може
негативно вплинути на екологічну обстановку та безпеку населення, і
обгрунтування висновків, що мають юридичне значення для прийняття рішень чи
врахування їх на наступних стадіях реалізації об'єкта експертизи. В цьому
контексті громадськими слід вважати екологічні експертизи. Бо проводяться
тільки громадськими формуваннями, створеними на засадах добровільного і
вільного волевиявлення громадян, об'єднаних спільністю екологічних інтересів
без переслідування в своїй діяльності комерційної мети чи сприяння одержанню
доходу іншими організаціями і на які поширюються положення законодавства про
громадські об'єднання [7].
Умовами
проведення громадської екологічної експертизи є:
1) державна
реєстрація заяви громадських об'єднань про проведення екологічної експертизи;
2) додержання
порядку і термінів цієї реєстрації органами місцевого самоврядування;
3) додержання
форми і змісту заяви про проведення екологічної експертизи;
4) обов'язком
суспільних об'єднань, що організують екологічну експертизу є сповіщення
населення про початок і результат її проведення;
5) відмова в
державній реєстрації заяви про проведення громадської екологічної експертизи
повинна супроводжуватись вичерпним переліком основ для цього [3, с.125].
Найбільш
неурегульованим є питання з вибором об'єкта громадської екологічної експертизи,
особливо якщо він, за заявою замовника, має державну або комерційну таємницю.
Це певним чином стримує можливості громадської екологічної експертизи [ 6,
с.252] .
Громадська
екологічна експертиза проводиться незалежно від державної екологічної
експертизи.
Вона несе
рекомендаційний характер, але за умови старанного проведення, обґрунтованості
та ретельного виконання всіх вимог,висновки громадської екологічної експертизи
можуть враховуватися органами, які здійснюють державну екологічну експертизу, а
також органами, що заінтересовані у реалізації проектних рішень або
експлуатують відповідний об'єкт [4, ст. 30] .
Змога
громадськості виражати свою думку з приводу об’єкту екологічної експертизи за
допомогою громадської екологічної експертизи – гарний прояв суспільної думки,
спрямований на врахування її при формуванні державної екологічної політики [5,
с.243] .
Громадська
екологічна експертиза не виключає оплату роботи експертних комісій (за рахунок
екологічних фондів, пожертвувань, інших надходжень не заборонених
законодавством). Допускається і самооподаткування громадян відповідно до
законодавства [3, с.126].
Висновок:
висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають рекомендаційний
характер і можуть бути враховані при проведенні державної екологічної
експертизи, а також при прийнятті рішень.
Громадська
екологічна експертиза може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що
потребує екологічного обґрунтування, за ініціативою громадських організацій чи
інших громадських формувань. Громадська екологічна експертиза може
здійснюватись одночасно з державною екологічною експертизою.
Основою
впровадження процедури екологічної експертизи в Україні, як і в будь-якій іншій
державі, є законодавча регламентація цього питання.
Сьогодні
екологічна експертиза отримала достатнє закріплення та широке тлумачення в
законодавстві,що говорить про її значне місце в системі заходів як державного,
так і громадського контролю за станом навколишнього природного середовища: Закон України « Про
охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р., Закон
України « Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 р., Закон України «Про
зону надзвичайної екологічної ситуації »від 13 липня 2000р., Інструкція про
здійснення державної екологічної експертизи, затверджена наказом Мінекобезпеки
України від 7 червня 1995р. № 55,
Постанова КМУ « Про перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять
підвищену екологічну небезпеку» від 27липня 1995р. № 554.
Зацікавленість
суспільства у вирішенні основних завдань в сфері екології, вживання такого
запобіжного засобу як екологічна експертиза, розуміння суті її
попереджувального значення допоможуть досягти стійкого екологічно-безпечного
розвитку суспільства.
Література:
1.
Про екологічну експертизу: Закон України від
09.02.1995// Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 45. – ст. 54.
2.
Екологічне
право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів/А. П. Гетьман,
М. В. Шульга, В. К. Попов та ін.; За ред. А. П. Гетьмана та М. В. Шульги. — X.:
Право, 2005.
3.
Юрченко,
Л. І. Екологія: навчальний посібник / Л. І. Юрченко. - К. : Професіонал ; К. :
Центр учбової літератури, 2009. - 304 с.
4.
Про
охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991//
Відомості Верховної Ради України – 1991. – № 1264-XII. -
ст.546
5.
Бринчук. М.М.. Экологическое право: Учебник
Для высших учебных
заведений/ М.М. Бринчук.- М.: Городец,
2009. – 670с.
6.
Шемшученко Ю.С. Екологічне
право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. -
К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. - 720 с
7.
Право
– Екологічне право України – Громадська екологічна експертиза
[Електронний ресурс] –
Режим доступу:
http://djerelo.com/legal-science/177-ekologichne-pravo-ukrainu/11714-106-gromadska
ekolog%D1%96chna-ekspertyza