Право/8. Конституційне право

К.ю.н. Шкабаро В.М.

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, Україна 

Адміністративно-територіальний устрій України: визначення поняття

 

У чинному законодавстві України відсутнє чітке визначення поняття адміністративно-територіального устрою. У науковій юридичній літературі найчастіше можна зустріти поняття «державний устрій», «територіальний устрій», «адміністративно-територіальний устрій» та «адміністративно-територіальний поділ», кожне з яких має своє певне значення та певним чином характеризують територіальну організацію держави.

Кожна частина території України має свою специфіку – значні соціально-економічні та політичні відмінності. У жителів кожної території існує своє бачення того, якою має бути Українська держава. Для цього є об'єктивні причини: тут і ментальність, і етнічна самобутність, і географія.

Окремо слід зазначити, що у багатьох територій є своя складна історична доля, втім, це стосується нашої країни в цілому [1, с. 3]. Виходячи з цього, деякі науковці слушно розглядають адміністративно-територіальний устрій України як складову її територіального устрою [2, с. 604].

Відповідно до п. 13 ст. 92 Конституції територіальний устрій України визначається виключно законами України, який згідно зі ст. 132 Основного Закону ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Тлумачення поняття «адміністративно-територіальний устрій» неоднозначне. Наприклад, професор Фрицький О.Ф. визначає адміністративно-територіальний устрій як поділ території держави на певні частини (області, провінції, де­партаменти тощо), відповідно до якого будується і функці­онує система державних і місцевих органів держави. Поняття «адміністративно-територіальний устрій» слід розуміти у двох значеннях: як процес поділу території на ад­міністративно-територіальні одиниці і як стан, що є резуль­татом цього процесу [3, с. 502].

Адміністративно-територіальний устрій, на думку Кравченка В.В., – це система взаємовідносин вищих та центральних органів державної влади з органами публічної влади адміністративно-територіальних одиниць держави [4, с. 159].

На думку інших дослідників, адміністративно-територіальний устрій України – це зумовлена соціальними, економічними, соціально-етнічними, історичними, географічними, куль­турними, політичними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її на скла­дові частини – адміністративно-територіальні одиниці [2, с. 604; 5, с. 65].

Федчишин М. та Фрончко В. зазначають, що адміністративно-територіальний устрій слід розглядати як сукупність територіальних утворень з системою державних органів і органів місцевого самоврядування, яка функціонує в їх межах. Цим підкреслюється, що адміністративно-територіальний устрій – це внутрішньо узгоджене об'єднання адміністративно-територіальних одиниць з упорядкованою структурою. В результаті такого об'єднання забезпечується необхідна організаційна єдність, створюється певна система адміністративно-територіального устрою, де кожна адміністративно-територіальна одиниця охоплює певний територіальний колектив, інтереси якого виражають відповідні представницькі органи [6, с. 40].

Адміністративно-територіальний устрій має велике значення для здійснення жителями сіл, селищ, міст своїх місцевих корпоративних інтересів та реалізації конституційних прав і свобод. Він тісно пов'язаний із становищем особи, її інтересами. І це зрозуміло, оскільки він покликаний створювати найбільш сприятливі умови для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства. Широкі та реальні можливості для використання громадянами їхніх прав і свобод, безумовно, передбачає наявність таких територіальних кордонів адміністративно-територіальних одиниць, які сприяли б розвитку демократії і політичної свідомості громадян, єдності Українського народу.

Адміністративно-територіальний поділ – це поділ державної території на окремі частини (адміністративно-територіальні та політико-територіальні одиниці), відповідно до якого будується система місцевих органів державної влади та організоване місцеве самоврядування [4, с. 159].

Деякі вчені вважають, і ми з ними згодні, що адміністративно-територіальний устрій є синонімом поняття «адміністративно-територіальний поділ», зазначаючи при цьому, що в Україні, яка є унітарною державою, – єдиний вид територіального устрою: адміністративно-територіальний устрій (поділ) [7, с. 40].

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що формою територіального устрою держави, у відповідності з якою утворюються та діють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, вирішуються численні питання державного та місцевого рівня, є адміністративно-територіальний устрій. Загальновизнано і не піддається сумніву той факт, що існуючий в України адміністративно-територіальний устрій не відповідає у повній мірі чинній Конституції України та потребує реформування та вдосконалення.

 

Література:

1.     Кравчук Л. Управління територіями в умовах розбудови демократичної правової держави / Л. Кравчук // Право України. – 1993. – № 5-6. – С. 3-8.

2.     Корнієнко М.І. Територіальний устрій і місцеве самоврядування в Україні / М.І. Корнієнко / Конституційне право України / За ред. доктора юридичних наук, професора В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 2000. – С. 603-668.

3.     Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник / О.Ф. Фрицький. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 536 с.

4.     Кравченко В.В. Конституційне право України у визначеннях та схемах. Навчальний посібник / В.В. Кравченко. – К.: Атіка, 2002. – 192 с.

5.     Костюченко О.А. Конституційне право України: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / О.А. Костюченко. – К.: КНЕУ, 2001. – 116 с.

6.     Федчишин М., Фрончко В. Новий адміністративно-територіальний устрій України і місцеве самоврядування. Характер взаємозв'язку / М. Федчишин, В. Фрончко // Віче. – 2001. – № 4. – С. 38-46.

7.     Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика / Відп. ред. В.Ф. Погорілко: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України: А.С.К., 2003. – 652 с.