Середа Алла Володимирівна

Середа А.В.

Національний університет «Юридична академія України

імені Ярослава Мудрого»

ЩОДО ПРОБЛЕМИ ЛЕГІТИМНОСТІ РЕЗУЛЬТАТІВ

МІСЦЕВИХ РЕФЕРЕНДУМІВ

Проведення місцевих референдумів як однієї з форм безпосереднього вирішення територіальною громадою питань місцевого значення в умовах розвитку в Україні демократії має відбуватися з дотриманням багатьох вимог, встановлених як національним законодавством, так і міжнародними документами. Зокрема, однією з них є передбачена у Резолюції ПАРЄ № 1121 (1997) вимога встановлення з метою запобігання недобросовісному використанню референдуму правил та керівних принципів, якими закріплюється квота участі в голосуванні, що перешкоджала б абсентеїзму і водночас гарантувала участь в голосуванні кількості виборців, мінімально необхідної для визнання результатів референдуму представницькими та легітимними [1].

Виникає питання, яка ж кількість виборців в змозі забезпечити легітимність результатів місцевого референдуму. Для вирішення даного питання, в першу чергу, слід визначитись з тим, що ми розуміємо під поняттям «легітимність».

Як правило, визначення цього поняття надаються вченими в контексті вивчення легітимності влади. Так, у тлумачному словнику політичних термінів зазначено, що легітимність являє собою прийнятність для громадян порядку створення та забезпечення дотримання законів, що використовується тією чи іншою системою правління [2]. Т. Алексєєва визначає легітимність як довготривалу згоду більшості визнати правління певного класу, ієрархії, влади у якості законного [3].

Однак аналіз вищенаведених дефініцій дає можливість виокремити конкретні властивості, характерні для будь-яких легітимних явищ, і сформулювати визначення легітимності саме результатів місцевого референдуму: легітимними є такі результати місцевого референдуму, які визнаються законними та прийнятними для впровадження в життя, тобто підтримуються, більшістю членів територіальної громади, що мають право участі у місцевому референдумі.

Положення статті 41 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 03.07.1991 № 1286-XII, який на даний момент втратив чинність, свідчать про те, що протягом більше ніж двадцяти років дії цього закону певного мінімального рівня підтримки рішення місцевого референдуму встановлено не було [4]. Проект Закону України «Про місцевий референдум» № 7082, який було прийнято в першому читанні, навпаки, передбачає такий рівень. За змістом частин четвертої та п’ятої статті 39 законопроекту рішення місцевого референдуму вважається схваленим у разі його підтримки не менше ніж 25 % громадян, внесених до списків учасників місцевого референдуму [5].

Тобто у разі прийняття даного законопроекту легітимність результатів місцевого референдуму буде залежати від рішення усього лише 25 % членів територіальної громади, що мають право участі у місцевому референдумі, яких за усіма законами логіки не можна назвати більшістю.

Однак слід зважати на те, що демократичні традиції в українському суспільстві на даний момент знаходяться на стадії формування, мають місце характерні для посттоталітарних держав низький рівень правової свідомості та правової культури громадян, зневіра їх у можливості власними силами змінити щось як на рівні держави, так і на рівні окремої адміністративно-територіальної одиниці. Певна частка громадян взагалі схильна не брати участь у здійсненні безпосередніх форм демократії (виборів та референдумів), особливо на місцевому рівні. Про це свідчить, зокрема, статистика явки громадян на вибори , згідно з якою в останні роки у виборах брали участь близько 65 – 68 % виборців, тобто близько однієї третини виборців не виявляли бажання проголосувати. На виборах народних депутатів у 2012 році цей показник взагалі становив близько 55 % [6]. Говорити про конкретні цифри щодо рівня участі громадян саме у місцевих референдумах ми не маємо змоги у зв’язку з відсутністю статистики. Однак, вбачається, що він є не набагато вищим за рівень явки громадян на вибори через ті ж самі обставини.

Отже, якби мінімальний рівень підтримки рішення місцевого референдуму, необхідний для визнання його легітимності, становив 40 – 50 %, він був би надмірно завищеним і, в більшості випадків, навіть недосяжним в умовах вищенаведених реалій сьогодення.

Уваги заслуговує й той факт, що у більшості європейських країн так званий «поріг підтримки» рішення місцевого референдуму становить 30 – 35 %, а в деяких з них, наприклад, в Бельгії, референдум вважається таким, що відбувся, у разі участі в ньому лише 10 % громадян.

Як зазначає з цього приводу Н. Топервін, найлегший шлях захистити референдум – це гарантувати участь у ньому громадян [7]. Дійсно, у разі існування надмірно великого відсоткового порогу місцеві референдуми втратять свою значущість як форма безпосереднього вирішення територіальною громадою питань місцевого значення, оскільки будуть проводитися лише у виключних випадках, коли суспільна думка з приводу певного важливого для територіальної громади питання є одностайною.

На нашу думку, у зв’язку з вищевикладеним доцільним буде встановлення «порогу підтримки» рішення імперативного місцевого референдуму на рівні 30 % членів територіальної громади, що мають право участі у місцевому референдумі, а у разі проведення консультативного місцевого референдуму зниження даного показника до 20 – 25 %.

Література:

1. Про інструменти участі громадян у представницькій демократії: Резолюція ПАРЄ № 1121 (1997) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://assembly.coe.int//main.asp?link=http://assembly.coe.int/documents/adoptedtext/TA97/ERES1121.HTM.

2. Политика: толковый словарь / Д. Андерхилл, С. Барретт, П. Бернелл, П. Бернем и др.; общ. ред. д.э.н. И.М. Осадчая. М.: ИНФРА-М; Весь мир, 2001 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://dic.academic.ru/dic.nsf/politology/1601/Легитимность.

3. Новая философская энциклопедия: В 4 т. / Под ред. В.С. Стёпина – М.: Мысль, 2001 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_philosophy/8565/ЛЕГИТИМНОСТЬ.

4. Про всеукраїнський та місцеві референдуми: Закон України від 03.07.1991 № 1286-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1286-12.

5. Про місцевий референдум: Проект Закону України від 03.09.2010 № 7082 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=38447.

6. Офіційний WEB-сайт Центральної виборчої комісії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua.

7. Круглий стіл «Проблеми законодавчого регулювання місцевих референдумів: український та міжнародний досвід» // Вибори та демократія. – 2011. – № 1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vtd/2011_1/confer.pdf.