Психология и социология/Психолого-воспитательные проблемы развития личности в современных условиях.

Несчотова Ю.С.

Спеціалізована школа-загальноосвітній заклад №1 І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням предметів та курсів Приморської районної ради Запорізької області, м. Приморськ, Україна

Особливості духовного розвитку особистості старшокласника

Духовний розвиток особистості є вершинним у становленні психіки людини. Духовно довершена особистість – це наслідок тривалої, наполегливої праці людини над собою, спрямованої на поступове самовдосконалення, свідоме вибудовування себе з метою наближення до обраного ідеалу, в якому гармонійно поєднуються високі людські чесноти, що дає змогу максимально реалізувати себе. Такої високої мети людина досягає завдяки багатьом чинникам, серед яких основна роль належить не лише батьківському вихованню, а й вихованню в загальноосвітньому навчальному закладі.

М.Й. Боришевський визначає духовність як багатовимірну систему, складовими якої є утворення у структурі свідомості та самосвідомості особистості, в яких віддзеркалюються її найбільш актуальні морально-релевантні потреби, інтереси, погляди, ставлення до навколишньої дійсності, до інших людей, до себе самої, що стали суб‘єктивно значущими регуляторами активності [1, с.7]. Під поняттям „духовність” О. Колісник розуміє міру суб‘єктного переживання безпосередності контакту та ототожнення людиною себе з будь-якими соціальними цінностями, які вона привласнила та трансформувала у особистісні смисли, з котрих у ході онтогенезу та соціалізації вибудувала свою суб‘єктну ієрархію [3, с.23]. Отже, духовність являє собою специфічно людську якість, що характеризується усвідомленням загальної єдності й зумовлює прагнення людини до гармонії внутрішнього і зовнішнього світу, спрямовує особистість до реалізації у власному житті ідеалів Краси, Добра та Істини. Із духовністю тісно пов’язане поняття „духовний розвиток особистості”, під яким розуміють розвиток, спрямований на індивідуальний вияву системі мотивів особистості двох фундаментальних потреб – ідеальної потреби пізнання та соціальної потреби жити й діяти для інших [2, с.243]. Е.О. Помиткін зазначає, що духовний розвиток є процесом самоідентифікації особистості з власним „Я”, в ході якого людина підпорядковує свою біологічну та соціальну природу духовним ідеалам, цінностям і смислам, набуває духовного досвіду [4, с.35].

Для дослідження рівню духовного розвитку старшокласників ми використали методику „Духовний потенціал особистості” (Помиткін Е.О.). Експериментальною базою нашого дослідження було обрано Спеціалізовану школу-загальноосвітній заклад №1 І-ІІІ ступенів (м.Приморськ). В дослідженні брало участь 32 старшокласника (учні 10, 11 класів). Після обробки отриманих даних ми визначили, що для більшості старшокласників характерним є недостатній потенціал духовного розвитку (31,3%), середній рівень визначено у 53,1% досліджуваних, низький потенціал – у 6,3%, високий – лише у 9,3%. Зазначені результати дають нам підстави говорити про те, що сьогодні конче важливим є розробка та впровадження в навчально-виховний процес загальноосвітнього закладу додаткових розвивально-виховних заходів щодо розвитку більш високого рівня духовності підростаючої особистості як ніобхідної умови їх екологізації та еститизацації.

Література

1. Боришевський М. Дорога до себе: Від основ суб‘єктності до вершин духовності: [монографія] / М. Боришевський. – К.: Академвидав, 2010. – 416 с.

2. Енциклопедія освіти / Академія педагогічних наук України [гол. ред. В.Г. Кремень]. – К.:Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

3. Колісник О.П. Психологія духовного саморозвитку особистості: [Монографія] / О.П. Колісник. – Луцьк: РВВ „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. – 388 с.

4. Помиткін Е.О. Психологія духовного розвитку особистості: [Монографія] / Е.О. Помиткін. – К.: Наш час, 2005. – 280 с.