Психология и социология 7. Общая психология

Дубич С. Я., Підкевич С. М.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара Кафедра загальної та медичної психології

ВЗАЄМОЗВ`ЯЗОК ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ`Я ТА СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ`Я

Ставлення до власного здоров`я є одним з основних елементів поведінки самозбереження людини і являє собою систему індивідуальних вибіркових зв`язків особистості з різними явищами навколишньої дійсності, які сприяють або, навпаки, загрожують здоров`ю, а також визначає оцінку індивідом свого психічного та фізичного стану. Особливо важливим є ставлення до свого здоров`я для людей, які постійно в процесі професійної діяльності взаємодіють з іншими. Відомо, що їх діяльність насичена багатьма стресорами, серед яких такі, як соціальна оцінка, повсякденна рутина, внутрішні та міжособистісні конфлікти, які ведуть до особистісних дисгармоній, тривожності, фрустрацій, негараздів і страхів у власному житті і на роботі. Невід`ємною частиною власного здоров`я є психологічне здоров`я. Поняття «психологічне здоров`я» вперше ввела І.В. Дубровіна [1]. Але це поняття тривалий час помилково розглядалось як частина «психічного здоров`я», в зв`язку з чим досвід психопатології некоректно використовувався стосовно психологічного здоров`я як особистісної властивості психічно здорової людини. Селезньов О. вважає, що психологічне здоров`я – це комплексний показник, який характеризує психологічний механізм захисту особистості від психосоматичних захворювань, це психологічна система безпеки, особистісний динамічний потенціал розвитку духовності. Психологічно здорові люди особистісно активні, прагнуть виявити свої здібності, життєрадісні та самодостатні, уважні до себе та до оточуючого світу, критичні. Саме психологічне здоров`я є головною умовою самоактуалізації особистості, її повноцінного розвитку та функціонування [ 2 ]. В. Е. Пахальян дає визначення психологічному здоров`ю як динамічному стану внутрішнього благополуччя (узгодженості) особистості, що становить її сутність та дозволяє актуалізувати індивідуальні вікові психологічні можливості на будь-якому етапі розвитку [ 3 ]. І. В. Дубровіна стверджує, що психологічне здоров`я – це розвиток особистісної індивідуальності людини. Воно передбачає інтерес людини до життя, свободу думки та ініціативу, активність і самостійність, відповідальність і здатність до ризику, віру в себе і повагу до інших, здатність до переживань, усвідомлення своєї індивідуальності, творчості у різних видах діяльності. Узагальнюючи результати численних досліджень, визначимо, що критеріями психологічного здоров`я є: добре розвинена рефлексія, стресостійкість, уміння знаходити власні ресурси у проблемній ситуації ( І. В. Дубровіна), повнота поведінкових і емоційних проявів особистості ( В. С. Хомик), опора в житті на власне внутрішнє єство ( А. Є. Созонов), самоприйняття і уміння справлятися зі своїми емоційними труднощами без збитку для оточуючих, «самооб`єктивність» як чітке уявлення про свої сильні і слабкі сторони, наявність системи цінностей, що містять головну мету життя, надання значення всьому, що робить людина (G. Allport). Аналіз останніх публікацій свідчить про величезний інтерес до проблеми психологічного здоров`я. Воно визначається як показник нормального розвитку особистості (І. В. Дубровіна), як найбільш адекватна міра індивідуального і суспільного добробуту (В. А. Лищук), як продукт творчої саморегуляції, самовираження, саморозвитку індивіда (А. Маслоу), як особистісна зрілість (Ф. Перлз), як інтегрований показник життєво важливих функцій особистості (В.С.Торохтій), міра творчості особистості (В.О.Моляко), показник духовності особистості ( Е. О. Помиткін ), як чинник соціальної успішності індивіда (Т. А. Тунгусова).

Але поза увагою вчених ще залишається недослідженою можливість взаємозв`язку психологічного здоров`я індивіда зі ставленням його до свого здоров`я взагалі. Актуальність такого дослідження визначається необхідністю пошуку шляхів до подолання кризи фізичного, психічного і морального здоров`я у населення, що поширилась у багатьох країнах та проявляється в зростанні частоти й тяжкості соціально залежних, прфесійно обумовлених захворювань, різкому збільшенні проявів дезадаптації людей, зростанні в структурі захворюваності й смертності частки хронічних неінфекційних хвороб, які залежать в першу чергу від поведінкових чинників ризику, стилю життя. Виходячи з цього, ми поставили завдання дослідити можливість зв`язку психологічного здоров`я з показниками ставлення особистості до власного здоров`я. Вибірку досліджуваних склали 40 працівників сфери обслуговування, з яких було 20 чоловікі і 20 жінок, віком від 18 до 60 років. Для тестування психологічного здоров`я використані дві методики: опитувальник К. Ріфф «Шкали психологічного благополуччя» та багаторівневий особистісний опитувальник (МЛО) «Адаптивність», розроблений А. Г. Маклаковим і С. В. Чермяніним. Психологічним інструментарієм для дослідження ставлення особистості до свого здоров`я були опитувальник «Відношення до здоров`я» Р. А. Березовської та тест «Індекс відношення до здоров`я» Дерябо С. і Ясвін В. При порівнянні показників психологічного здоров`я і ставлення працівників сфери обслуговуванн до власного здоров`я провели кореляційний аналіз за критерієм Пірсона.

Результати дослідження психологічного благополуччя показали, що більшість середніх показників у групі працівників сфери обслуговування були в межах середнього нормативного рівня, ближче до високого. (Нормативні рівні: високий 84 – 61 бал, середній 60 – 38 балів, низький 37 – 14 балів). Окремі середні показники психологічного благополуччя були такі: «Самоставлення» - 55,63 бала, «Позитивні стосунки з оточуючими» - 70,80 бала, «Автономія» - 56,78 бала, «Управління іншими» - 57,35 бала, «Наявність мети в житті» - 59,35 бала, «Особистісне зростання» - 61,95 бала. Отже, як видно з приведених даних, показники «Позитивні стосунки з оточуючими» та «Особистісне зростання» у досліджуваних в середньому визначені на високому нормативному рівні. Але індивідуально були досліджувані різного рівня психологічного благополуччя. Із 40 досліджених «Самоставлення» у 10-ти осіб ( 25 % ) визначено на низькому рівні, у 26-ти осіб ( 65 % ) – на середньому рівні, а у 4-х осіб ( 10 % ) – на високому. Показники «Позитивні стосунки з оточуючими» на низькому рівні були у 3-х осіб ( 7,5 % ), на середньому – у 6-ти осіб ( 15 % ), на високому рівні у 31-ї особи ( 77,5 % ). «Автономія» у 4-х осіб (10 % ) була на низькому рівні, у 26-ти осіб ( 65 % ) – на середньому, у 10-ти осіб ( 25 % ) – на високому рівні. «Управління іншими» у 10-ти осіб ( 25 % ) визначено на низькому рівні, у 23-х осіб ( 57,5 % ) – на середньому, у 7-ми осіб ( 17,5 % ) – на високому рівні. «Наявність мети в житті» на низькому рівні визначено у 6-ти осіб ( 15 % ), на середньому – у 32-х осіб ( 80 % ), на високому – лише у 2-х осіб ( 5 % ). «Особистісне зростання» на низькому рівні визначено у 6-ти осіб ( 15 % ), на середньому рівні – у 29-ти осіб ( 72,5 % ), на високому – у 5-ти осіб ( 12,5 % ).

Результати дослідження адаптаційного потенціалу показали, що «Нервово-психічна стійкість» у працівників сфери обслуговування в середньому була на рівні 25,75 бала, показник «Комунікативного потенціалу» - на рівні 21,96 бала, а показник «Моральної нормативності» - 12,13 бала. Ці результати показують, що у досліджуваних високий рівень комунікативності та морально-етичної нормативності, а рівень нервово-психічної стійкості середній. Аналіз індивідуальних результатів свідчить, що серед опитуваних не було осіб з низьким рівнем адаптивності. Найбільше було осіб з високим рівнем комунікативних здібностей: 33 з 40 досліджених ( 82,5 % ), з середнім рівнем – 7 осіб ( 17,5 % ). Високий рівень моральної нормативності визначено у 21-ї особи ( 52,5 % ), а середній – у 19-ти осіб ( 47,5 % ). Висока нервово-психічна стійкість була у 14-ти осіб ( 35 % ), а середня – у 26-ти ( 65 % ).

При дослідженні ставлення до власного здоров`я працівників сфери обслуговування були визначені такі узагальнені показники: високий рівень – у 8-ми осіб ( 20 % ), середній рівень – у 23-х осіб ( 57,5 % ), низький рівень – у 9-ти осіб ( 22,5 % ). Аналіз результатів дослідження відношення до здоров`я за шкалами показав, що за «емоційною» шкалою низький рівень був 9-ти осіб (22,5% ), середній – у 21-ї особи ( 52,5 % ), високий – у 10-ти осіб ( 25 % ). За «гностичною» шкалою низький рівень відношення до свого здоров`я визначено у 11-ти осіб ( 27,5 % ), середній – у 17-ти осіб ( 42,5 % ), високий рівень – у 12-ти осіб ( 30 % ). За «практичною» шкалою низький рівень був у 10-ти осіб ( 25%), середній – у 16-ти осіб ( 40 % ), високий – у 14-ти осіб ( 35 % ). За шкалою «вчинків» низький рівень ставлення до здоров`я визначено у 11-ти осіб (27,5%), середній – у 22-х осіб ( 55 % ), високий – у 7-ми осіб ( 17,5 % ).

При порівнянні показників психологічного здоров`я з показниками ставлення працівників сфери обслуговування до власного здоров`я визначено, що коефіцієнт кореляції індексу ставлення до здоров`я з показниками «Самоставлення» був високий позитивний ( r = 0,707 ), з показниками «Позитивні стосунки з іншими» ( r = 0,713 ), з показниками «Управління оточенням» ( r = 0,827 ), з показниками «Особистісне зростання» ( r = 0,464 ). При порівнянні сумарних індивідуальних показників психологічного благополуччя ( Мсер. = 361,9 ) з середніми індивідуальними індексами ставлення до власного здоров`я ( Мсер. = 32, 05 ) також отримано високий позитивний коефіцієнт кореляції ( r = 0,767 ). При порівнянні індивідуальних показників індексу ставлення до власного здоров`я з показниками адаптаційного потенціалу визначено , що з показниками «Нервово-психічна стабільність» коефіцієнт кореляції був високий позитивний ( r = 0,859), з показниками «Комунікативні здібності» ( r = 0,778 ), з показниками «Моральна нормативність» ( r = 0,766 ). Таким чином, особистісна адаптивність та психологічне благополуччя як фактори психологічного здоров`я працівників сфери обслуговування мають прямий зв`язок з їх ставленням до власного здоров`я. Література 1. Руководство практического психолога: психическое здоровье детей и подростков в контексте психологической службы. Под ред. И.В. Дубровиной. – Москва:Академия,1995.–168с. 2. Селезнёв А. А. Критерии психологического здоровья учащейся молодёжи.// Психотерапия и клиническая психология. 2006. №2–3. 3. Пахальян В. Э. Развитие и психологическое здоровье. Дошкольный и школьный возраст. – СПб.: Питер, 2006. – 237 с.