Психология и социология/Педагогическая психология.

Третякова І. С.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, м. Мелітополь, Україна

Роль вищого навчального закладу у формуванні екологічної відповідальності майбутніх педагогів

Головним завданням сучасної вищої освіти є формування майбутнього фахівця як громадянина нашої країни, як особистості здатної повноцінно й гармонійно взаємодіяти з середовищем та суспільством, вільно й свідомо реалізуватися в ньому, вміти нести відповідальність за наслідки власних дій.

Сьогодні, у зв’язку з виникненням ситуації відчуження особистості від духовних цінностей, яка пов‘язана з поширенням індустрії формування кліше масової свідомості, що продукує готові образи, оцінки, смаки, все більш уваги привертає проблема екологізації розвитку особистості майбутнього фахівця. Сучасний ВНЗ є важливою сходинкою збагачення студентами знаннями про природне і соціальне оточення, знайомство з загальною, цілісною картиною світу та формування науково-обґрунтованого, морального, відповідального й естетичного ставлення до нього. Отже, неодмінно зростає роль вищого навчального закладу у формуванні екологічної відповідальності особистості.

Вивченням проблеми екологічного виховання займалися видатні педагоги минулого: О.Духнович, К.Ушинський, В.Сухомлинський. Проблема екологічного виховання майбутніх фахівців знайшла певне висвітлення у роботах Н.П. Єфіменко, О.О. Мамалуй, Л.Л. Товажнянський, О.Г. Романовський та інших. В.І. Комендар зазначає, що цілеспрямований процес формування відповідального ставлення студентів до природи в усіх видах навчальної суспільно корисної діяльності та спілкування з природою складають сутність екологічної освіти і виховання, які конкретизують і поглиблюють основну ціль – формування екологічного культури, екологічної відповідальності [2, с.5].

Рівень розвитку екологічної відповідальності залежить від рівню розвитку соціальної відповідальності, яка є універсальною формою зв‘язку і взаємозалежності особистості та суспільства. Баранова С.В. зазначає, що соціальна відповідальність визначає особистість з погляду виконання нею тих вимог, які висуває перед нею суспільство. Соціальна відповідальність виражає міру участі особистості і соціальних груп у їхньому моральному удосконаленні і удосконаленні їхніх соціальних відносин [1, с.36].

Розвиток відповідального ставлення до природи передбачає формування здатності та можливості особистості свідомо, а отже цілеспрямовано, добровільно, виконувати вимоги і вирішувати завдання морального вибору, досягаючи певного результату. В цьому контексті, метою поведінки студентів повинні бути такі вчинки, які спрямовані на підтримку відтворюючих сил природи, на збереження природи для майбутніх поколінь. Добровільне, вільне дотримання моральних вимог, пов‘язаних з відношенням до природи, передбачає переконаність в необхідності такої поведінки, а не страх за можливе осудження з боку оточуючих. Саме переконаність дозволяє людині протидіяти будь-якому впливу, а також долати свої сумніви, які не відповідають екологічній необхідності [3, с.73].

Екологічна відповідальність тісно пов‘язана з такими якостями особистості як цілеспрямованість, самоконтроль, критичне ставлення до себе, точність, пунктуальність, вірність особистості про виконання зобов‘язань та її готовність відповідати за наслідки власних дій в природному середовищі. Все це, безсумнівно, припускає чесність, справедливість, принциповість особистості. В той же час названі якості не можуть реалізовуватися успішно, якщо у людини не розвинені емоційні риси: здібність до співпереживання, чуткості до чужої болі та радості. Виконання будь-яких зобов’язань вимагають вольових якостей та зусиль: наполегливості, старанності, стійкості, сміливості, витримки. Екологічна відповідальність як інтегральна якість особистості, як елемент свідомості є формою прийняття системи відповідальної залежності людини та природи. Вона характерна у вищій мірі позитивним відношенням до суспільних потреб і заснована на глибокому розумінні своїх вчинків, в усвідомленні цінності та соціальної ролі в екологічній ситуації.

Таким чином, одним із головних завдань ВНЗ повинно бути створення оптимальних умов для формування екологічної відповідальності сучасної студентської молоді. Необхідно звернути увагу на процес засвоєння студентами-майбутніми педагогами екологічних знань, який повинен супроводжуватися емоційними переживаннями особистості і сприяти становленню їх екологічних переконань як стержневого компонента екологічної відповідальності. Екологічні переконання – це суб‘єктивне відношення людей до природи, яке розкриває знання про її значення для людини, про організованість та еволюцію природи, чуттєво пережиті і включені в ті аспекти свідомості, що пов‘язані з розумінням ідей бережливого гуманного ставлення до природи [4, с.9].

Отже, формування у студентів-майбутніх педагогів відповідального ставлення до природи досягається за умови їх участі в різноманітних навчальних та життєвих ситуаціях, де необхідно приймати екологічно правильне рішення. Відповідно навчально-виховний процес ВНЗ повинен бути спрямований на формування потреби в спілкуванні з природою, інтересу до пізнання її законів, переконання в соціальній обумовленості відношення людини до природи тощо.

Література

1. Баранова С.В. Професійна відповідальність в управлінській діяльності (соціально-психологічний аспект): Монографія / С.В. Баранова – Луганськ: Видавництво „Світлиця”, 2006. – 200 с.

2. Комендар В.І Проблеми екологічного виховання молоді: Навч. посібник / Комендар В.І. – Ужгород: Вироб.-видав. комбінат „Патент”, 1994. – 84 с.

3. Прокопенко О. Екологічне виховання учнів в процесі вивчення біології / О.Прокопенко, Т.Демидова // Рід. шк. – 2005. – Берез. (№ 3). – С. 72-75.

4. Пустовіт Г.П. Філософсько-культорологічний аспект у екологічній освіті / Пустовіт Г.П. // Шлях освіти. – 2002. – № 3. – С.7-11.