Психология и социология/Педагогическая психология.

Добровольська Л.П.

Лінькова Т. А.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, м. Мелітополь, Україна

Психолого-педагогічні проблеми виховання екологічної культури майбутніх учителів

Надзвичайно актуальною проблемою, що постає перед нашим суспільством на початку століття, є формування екологічної свідомості та самосвідомості сучасної молоді на основі ідей національного духовного відродження української держави. Проблема сформованості екологічної культури вчителя мало розроблена в педагогіці, психології. Тому дослідження проблеми формування екологічної культури, чинників екологізації культурно-освітнього простору актуалізуються і набувають пріоритетності сьогодні.

Зневага до духовного начала та його пріоритету в провідних царинах людського буття призвело до руйнувальної діяльності людини й у природному середовищі. Зміцнення зв’язку навчання з джерелами національної культури, досягненнями вітчизняної та світової прогресивної думки, подолання розриву між культурою, духовністю, наукою та освітою вимагають якісно нового підходу до проблеми підготовки майбутнього вчителя.

І.А. Мальцева констатує, що екологічному імперативу, як в світогляді, так і в технології альтернатива відсутня, тому актуальною задачею освіти є формування екологічної культури [3, с.161-189]. Гостра потреба в екологічній освіті зумовлена життєвою необхідністю забезпечити можливість кожній людині розвивати свій світогляд, спираючись на накоплені суспільством духовні цінності. Розвиток і функціонування освіти обумовлені всіма факторами і умовами існування суспільства. Тому на сьогодні освіта повинна бути проникнена екологічними ідеями, формувати новий тип культури, зорієнтований на гуманізм, дбайливе ставлення до природи. За допомогою науки людство присвоює собі право на перетворювальну діяльність і починає підкоряти, змінювати, переробляти природу на власний розсуд.

Дослідники (А.В. Бугаєць, О.А. Буднік, Д.О. Васюков, Г.П. Шевченко) вважають неможливим подолати екологічну кризу виключно технічними засобами: необхідна якісна перебудова основ цивілізації шляхом перебудови свідомості людей [4, с.77-82]. В умовах загострення глобальних проблем зростає необхідність спиратися на гуманістичну парадигму, оскільки значущість гуманістичних підходів стимулюється не лише моральними міркуваннями, а й стає передумовою виховання соціуму й усього людства [2,с. 301-361].

Н.М. Чернова, А.М. Бєлова наголошують, що життєво важливо, щоб екологічне мислення стало необхідною частиною мислення молодого покоління. Саме розуміння цього повинно, стати основою екологічної підготовки педагогів.

Формування знань, вмінь та навичок екологічної діяльності майбутніх педагогів в умовах збалансованого розвитку необхідно здійснювати упродовж усього терміну навчання на засадах інтегративних підходів. У навчальних та робочих програмах дисциплін для підготовки педагогів мають утверджуватися шляхи гармонізації взаємовідносин у системі „природа-людина-суспільство”.

Без природного середовища людина існувати не може, вирішення екологічних суперечностей можливе тільки шляхом гармонізації взаємовідносин людини з людиною і природою. Важливо підкреслити, що екологічні суперечності мають свої педагогічні, психологічні, соціальні причини і торкаються духовних, моральних, етичних, естетичних аспектів. В ході нашого експерименту та за результатами спостережень виявлено, що потенціал духовного розвитку майбутніх педагогів – недостатньо високий рівень (56,3%), який потребує істотного підвищення як в цілому, так і за окремими складовими. Тільки повернення до пріоритету духовних цінностей, духовної культури може сприяти очищенню та піднесенню свідомості людей, відмови від експлуататорських прагнень у відношенні до природи [1, с.389].

Метою наших наукових пошуків стала активізація досліджень у ВНЗ щодо визначення соціально-психологічних, педагогічних факторів, які сприяють, або перешкоджають формуванню екологічної культури студентів-педагогів в межах завдань екологізаціі культурно-освітнього простору.

Нашому суспільству сьогодні вкрай необхідно звернутися до духовних джерел існування людини у світі, до тих пластів культурної спадщини, що відродять прагнення людської душі до вічного, світлого, досконалого, до ідеалів істини, добра, краси і природи, підкреслює Г.П. Шевченко.

Таким чином, теоретичний та практичний аналіз питання показав, що вкрай необхідна акцентуація педагогічної діяльності на розвиток духовного потенціалу майбутнього педагога. Це допоможе зрозуміти мотиви екологічного просвітництва, морально визначити життєві позиції, реалізувати творчий потенціал, спроектувати професійну діяльність, як студентів, так і викладачів.

Головною рисою екологічної культури є те, що вона не утворюється стихійно, а виникає шляхом формування умов, що спонукають розгортанню її принципів та спеціальним видом діяльності – екологічним навчанням та вихованням. Екологічна культура є, за своєю суттю, своєрідним „кодексом поведінки”.

Література

1. Боришевський М. Дорога до себе: Від основ суб‘єктності до вершин духовності: [монографія] / М. Боришевський. – К.: Академвидав, 2010. – 416 с.

2. Л.П. Добровольська, І.С. Третякова. Феномен психологічного клімату: від антропологічних принципів до андрагогічної емпірики / Антропологічний вимір якості сучасної вищої освіти: проблеми методології, досвід, рецепції. Монографія / Авт. кол. за загальною редакцією І.П. Аносова, Т.С. Троїцької – Мелітополь: ТОВ «Видавничий будинок ММД», 2010. – 488 с. – С. 301-361.

3. Мальцева І.А. Екологічний імперетив в антропологічному вимірі. Монографія. Розділ ІV. – Сімферополь: Таврія, 2008. – 300с. – С. 161-189.

4. Екологізація економіки і перехід до сталого розвитку / [Буднік О.А., Васюков Д.О., Бугаєць А.В., Шалугін В.С.] // Екологічна безпека – №4. – 2009 (8). – С. 77-82.