Секція „Педагогічна психологія”

Гуляс І.А.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

САМОУПРАВЛІННЯ У ПРОФЕСІЙНОМУ СТАНОВЛЕННІ МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА

Одним із суттєвих факторів професійного становлення майбутнього практичного психолога на етапі навчання у ВНЗ є психічне самоуправління як елемент формування й асимілювання певних установок, життєвих цінностей і навіть норм та моделей поведінки. Виходячи з цього, самоуправління виступає своєрідним регулятором поведінки та засобом формування соціальних установок особистості й виконує регулятивну та формуючу функції.

Під психічним самоуправлінням будемо розуміти свідомі впливи людини на властиві їй психічні явища (процеси, стани, властивості), виконувану нею діяльність, власну поведінку з метою підтримки (збереження) або зміни характеру їх функціонування [2, с. 389].

Для реалізації мети нашого дослідження було проведене емпіричне дослідження. Вибірка складала 240 респондентів усіх курсів спеціальності „Психологія” Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Експериментально-діагностичним інструментарієм слугував тест „Здатність до самоуправління” М.М. Пейсахова [1, с. 339-347].

За результатами дослідження складено таблицю 1.

Таблиця 1

Здатність до самоуправління студентів-психологів I-V курсів (у %)

Курс	Кількість студентів	Рівні самоуправління
		Низький	Нижче середнього	Середній	Вище середнього	Високий
І	78	-	30,77	51,28	16,67	1,28
ІІ	39	-	17,95	51,28	25,64	5,13
ІІІ	41	-	14,63	53,66	31,71	-
ІV	42	-	11,90	42,86	40,48	4,76
V	40	2,5	12,50	65,00	20,00	-
Уся вибірка	240	20,00		52,50	27,50

Аналіз отриманих даних, свідчить, по-перше, що в опитаній вибірці найбільш здатними до самоуправління вважають себе студенти 2-го, 3-го та 4-го курсів; по-друге, – виявлено суттєву різницю в здатності до самоуправління студентів-психологів названих і „межових” (1-го і 5-го) курсів. Зокрема, якщо у студентів друго-, третьо- і четвертокурсників переважають середній і вище середнього рівні здатності до самоуправління (сума складає 76,92 %, 85,37 % та 83,34 % відповідно), то у першокурсників цей показник нижчий (67,95 %) і, крім цього, явно виражений рівень нижче середнього, що складає 30,77 %. Щодо студентів 5-го курсу, то їхній показник середнього й вище середнього рівнів у сумі становить 85 %, що теж є немалим, проте у них присутній низький (чого не було на жодному з курсів!) – 2,5 % – та відсутній високий рівень здатності до самоуправління.

Щодо студентів першого курсу, низькі показники готовності до самоуправління зрозумілі: у ВНЗ прийшли випускники ЗНЗ, якими постійно управляли значущі дорослі (батьки, педагоги), контролювали їхню навчальну діяльність. Питання професійного самоуправління не було для них актуальним. Крім цього, на першому курсі вони слухають загальноосвітні предмети, не пов’язані безпосередньо з їх майбутньою професійною діяльністю.

Низькі показники готовності до самоуправління студентів випускного курсу, здавалося б, є парадоксальними, оскільки щороку навчання у ВНЗ і майбутній фахівець збагачує свій фаховий рівень і мав би зміцнювати здатність до самоуправління. На нашу думку, низький рівень сформованості самоуправління студентів-випускників пояснюється так: на п’ятому курсі студентами підводяться підсумки всього періоду професійної підготовки. Майбутні психологи після двох психологічних практик набули певного досвіду роботи психолога, виробили окремі вміння і навички професійної діяльності. Індивідуальні бесіди з досліджуваними підтверджують, що студенти 2-х – 4-х курсів „вимірюють” свою готовність до самоуправління на рівні теоретичних знань, а студенти-випускники – відповіді на запитання „Що я вмію?”. Виявляється конфлікт між когнітивним („знаю, як і що”), і раціональним, практичним („сумніваюсь, що зумію, що в мене вийде”) рівнями фахової підготовки. Крім цього, на наш погляд, потрібно значно більше приділити уваги організації й мотивації психологічних практик, формуванню власне умінь і навичок роботи практичного психолога.

Нами встановлено, що лише дещо більше, ніж ¼ з усіх опитаних майбутніх психологів (27 % вибірки), вважає, що розвиток здатності до самоуправління у них сягає високих показників. Суб’єктивно вони комфортно почуваються у процесі професійного становлення, вміють помічати та пояснювати зміни, які відбуваються, схильні до аналізу своїх дій і вчинків, осмислення й переосмислення власних думок, емоцій і поведінки.

20 % вибірки оцінюють власний розвиток самоуправління як низький. Можна припустити, що для психологів цієї групи меншою мірою властиво задумуватись над собою, що повинно створювати окремі труднощі на шляху ефективного професійного становлення; їм не властиво аналізувати свої думки, емоції та поведінку; вони не тільки ретроспективно не аналізують проблемні ситуації, але й рідко намагаються щось спрогнозувати.

На основі результатів проведеного дослідження встановлено, що студент-психолог з високим рівнем самоуправління відрізняється від студента-психолога з низьким його рівнем такими особистісними характеристиками, як: прагненням до саморозвитку, позитивними мотиваційними установками-очікуваннями, умінням контролювати власні емоційні стани; майбутній психолог повинен прагнути до більш повного розвитку здатності до самоуправління.

Література:

1. Основы психологии : Практикум / Ред.-сост. Л.Д. Столяренко. Изд. 3-е, доп. и переработ. – Ростов н/Д : «Феникс», 2002. – 704 с.

2. Психология здоровья : Учебник для вузов / Под ред. Г.С. Никифорова. – СПб. : Питер, 2006. – 607 с.