Секція „Педагогічна психологія”

Житарюк В.І.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОРАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

У молодшому шкільному віці зароджується інтерес до себе, свого внутрішнього світу, тому в цей віковий період відбувається інтенсивне самопізнання, оцінювання навколишніх і самооцінювання. Відтак, у навчально-виховному процесі сучасної школи повинні створюватися сприятливі умови задля розвитку моральної самосвідомості учня [2, с. 136].

Такі компоненти розвитку моральної свідомості, як самоконтроль, моральна рефлексія та самооцінка формуються на основі уявлень дитини про себе, знання моральних норм і правил, усвідомлення їх сутності [2, с. 136].

З метою вивчення особливостей розвитку моральної самосвідомості в дітей молодшого шкільного віку використано методику „Шкала сумлінності”, адаптовану нами для респондентів указаного вікового періоду на основі однойменної методики В.М. Мельникова та Л.Т. Ямпольського [7, c. 399-400]. У дослідженні взяли участь 127 дітей І-ІV класів Чернівецької гімназії № 4.

Аналіз даних методики свідчить:

− загалом по вибірці переважає середній рівень розвитку сумлінності молодших школярів – у 49,61 % опитаних; дещо менше дітей (34,65 %) – з рівнем вище середнього; у найменшої кількості опитаних визначено низький рівень розвитку сумлінності (2,36 %);

− серед класів найкраще виглядає ситуація з моральним розвитком у ІІ-му, де, з одного боку, найбільше школярів (14,23 % проти 3,23 % у І-му та ІV-му класах) з високим рівнем розвитку сумлінності, з іншого, − відсутні діти з низьким рівнем розвитку цієї моральної властивості;

− близька до даної ситуація у ІV-му класі, де у школярів низького рівня розвитку сумлінності не виявлено, а рівень нижче середнього – у 3,23 % дітей;

− проте, кількість школярів з достатнім рівнем розвитку сумлінності збільшується від класу до класу, складаючи 77,42 % у І-му і зростаючи до 96,77 % у ІV-му класі;

− аналіз відповідей молодших школярів на окремі запитання показує, що загалом по вибірці найбільше позитивних відповідей дано на такі: № 5 – 98,42 % позитивних відповідей; № 1 – 94,49 %; № 2 та № 3 – по 92,12 %;

− найменше позитивних відповідей виявилося на судження № 10 – 48,03 % ; № 7 – 53,54 %; № 11 – 58,27 %; № 4 – 59,05 %.

Порівняння відповідей різних класів показує:

− першокласники відрізняються від учнів інших класів тим, що люблять читати книжки на теми моралі – 90,32 % позитивних відповідей; найменше позитивних відповідей виявилося на питання № 9 („Мене дратує, коли жінки курять”) – 38,71 %; тоді як у третьокласників дане питання набрало 96,67 % позитивних відповідей;

– учні ІІ-го та ІІІ-го класів, на відміну від решти, найбільше позитивних відповідей дали на питання № 6 (94,28% та 96,67 %, відповідно) та № 12 (88,57 % та 90 %, відповідно), засуджуючи куріння та вживання алкоголю, з одного боку, і з іншого, – тверезо оцінюючи зайвість виконання непотрібної роботи;

– саме питання № 6 у четвертокласників виходить на перше місце за позитивними виборами – 100 %, тобто з дорослішанням молодші школярі починають розуміти шкідливість й аморальність уживання наркотичних речовин; а четвертокласники навчаються ще й відстоювати свою думку. Тобто, від першого до четвертого класу молодші школярі поступово ознайомлюються з моральними нормами соціуму і необхідністю їх дотримуватися спочатку – суто теоретично, з розумінням понять „добре” і „погано”, і не співвідносячи свої знання щодо моралі з конкретними випадками чи людськими вчинками, пізніше – намагаються застосувати знання про мораль на практиці, до конкретних ситуацій і людей; до завершення початкової школи – вчаться відстоювати справедливість власної думки;

– найменше позитивних відповідей (крім питань, що є загальними для вибірки) у третьо- та четвертокласників отримало запитання № 8 („Я люблю читати книги на тему моралі”) – 60 % та 25,81 %, відповідно; тоді як у І-му класі дане питання позитивно оцінене 90,32 % опитаних, а у ІІ-му – 74,28 %. Тобто, до завершення початкової школи в учнів зникає бажання читати книжки на тему моралі, очевидно, тому, що відповідні ситуації часто зустрічаються й у житті, з одного боку, та, з іншого, – кількість знань про морально-етичні норми і необхідність їх дотримання на практиці зростають до ІV-го класу водночас із нелюбов’ю до повчань і моралізаторства, яке бачиться у серйозних розмовах і книжках на теми моралі.

Отже, ступінь поваги до соціальних норм моралі, сумлінність дітей поступово зростають від І-го до ІV-го класу (за час навчання у молодшій школі), школярі стають обов’язковими і відповідальними, добросовісними, намагаються дотримуватися моральних принципів, етичних стандартів оточення, прагнуть відповідати вимогам соціуму, набувають здатності до самоконтролю у поведінці.

Рефлексія сумлінності як емпіричного показника моральної інстанції „совість” показує прогресивне зростання суб’єктивного значення цієї властивості впродовж навчання у початковій школі та зміну парціальних акцентів з одних на інші її поведінкові прояви. З цього випливає, що, формуючи здорову громадську думку в класному колективі, вчителю потрібно частіше звертатися до совісті вихованців, сприяти розвитку в них морального самоконтролю.

Література:

1. Білозерська С.І. Психологічні умови розвитку моральної свідомості молодшого школяра : дис… кандидата психол. наук : 19.00.07 / Білозерська С.І. – Івано-Франківськ, 2004. – 243 с.

2. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы / Ильин Е.П. – СПб. : Питер, 2004. – 509 с.