Мастепан М.А., канд. техн. наук, Пащенко Т.В.. Фесенко А.О., магістри, Автомобільно-дорожній інститут ДонНТУ, м. Горлівка

Організаційно-технічний розвиток виробництва обслуговування і ремонту автомобілів

Пов'язані з наданням послуг з технічного обслуговування (ТО) і ремонту автомобілів процеси вимагають визначення рівня якості та ефективності виробництва. Характеристиками оцінки можуть бути [1, 2]: рівень та якість технологічного устаткування, матеріалів, запасних частин, енергоресурсів тощо; відповідність чисельності та професійної готовності працівників виробничому процесу підприємства; тривалість очікування початку і технологічного циклу виробництва послуги; майнова безпека, безвідмовність послуги і гарантійні зобов’язання виробника; чуйність та ввічливість персоналу; комфортність, естетичність підприємства і приміщень для клієнтів; компетентність, надійність, точність працівників.

Підвищення якості послуг з ТО і ремонту є одним з головних напрямків розвитку виробничого процесу підприємства. Завданнями, що забезпечують якість та ефективність виробництва послуг автосервісу є [3, 4]: вивчення попиту на послуги з ТО і ремонту та очікувань споживачів; вирішення проблем підприємства, пов'язаних з підвищенням ефективності управління якістю послуг; дослідження елементів системи якості для підприємств різних типів; удосконалення технологічних процесів технічного обслуговування і ремонту автомобілів; забезпечення раціонального використання трудового потенціалу; здійснення оптимізації матеріальних і трудових витрат; зниження собівартості виробництва послуг; оптимізація виробничих потужностей; правильний розподіл ресурсів підприємства.

Важливим напрямком є забезпечення оптимальних розмірів виробничої бази. Підприємства автомобільного транспорту - це суб`єкти, метою діяльності яких є отримання максимального прибутку, як у короткотривалому, так і в довготерміновому періодах. Прибуток підприємств є функцією обсягів обслуговувань і питомих витрат на надання послуг. При збільшенні робочих постів підприємства і, відповідно, обсягів послуг, збільшуються прибутки підприємства, підвищується рентабельність. Оскільки, постійні витрати підприємства при цьому змінюються не суттєво, а зростають тільки змінні.

На більшості підприємств є можливість розширення виробничих потужностей. Це і державна політика збільшення робочих місць, в сукупності, дають можливість нарощувати, розвивати технічне забезпечення виробничого процесу. Існує таке прирощення додаткових робочих постів, при якому прибуток підприємства, буде максимальним. А максимальним він буде при мінімальних витратах на одну гривню загального обсягу послуг.

Важливим є визначення оптимального рівня впровадження додаткових підіймачів (робочих постів) на підприємстві, які б дозволили отримати максимальний прибуток підприємства, а також отримання параметрів його виробничо-технічної бази, які б забезпечили ефективне задоволення попиту на послуги з обслуговування і ремонту автомобілів.

Модель оптимізації чисельності підіймачів повинна враховувати всі складові витрат. Сумарні питомі витрати на збільшення чисельності підіймачів доцільно оптимізувати. Функція оптимізації має такий вигляд:

, (1)

де С_н – питомі витрати на використання виробничої бази та ресурсів (собівартість виробництва одиниці послуги). Питомі витрати можна виразити через собівартість 1 грн. загального обсягу послуг S_g :

(2)

де Q_n – річний обсяг ТО і ремонту, грн.;

b – частка витрат, що не враховує заробітну платню робітників;

Ф_м – річний фонд часу робочого місця, г;

Р – додаткова чисельність робочих місць для підіймача (Р=1);

С_m – питомі витрати на додатковий трудовий потенціал. Вони визначаються за формулою:

(3)

де В_mр – витрати на залучення, підготовку виробничого робітника, грн.

С_mу – питомі витрати на підіймач та його забезпечення технологічним устаткуванням та інструментом. Витрати визначаються за формулою:

(4)

де В_mу – витрати на забезпечення одного робочого місця технологічним устаткуванням і інструментом, грн.;

Е_н – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.

Отже оптимізацію технічної бази виробничого процесу підприємства необхідно вести на основі аналізу питомих витрат на використання виробничої бази, питомих витрат на використання додаткового потенціалу.

Перелік посилань

1. Волгин В.В. Автомобильный дилер: практическое пособие по маркетингу и менеджменту сервиса и запасных частей. - М.: “Ось - 89”, 1997 – 224 с., ил.

2.Говорущенко Н.Я., Туренко А.Н. Системотехника транспорта (на примере автомобильного транспорта).// В двух частях. Часть 1. - Харьков: РИО ХГАДТУ, 1998.-255с.

3. Марков О.Д.: Автосервис: Рынок, автомобиль, клиент. – М.: Транспорт, 1999 – 270 с.

4. Кузнецов Е.С., Техническая эксплуатация автомобилей в США. – М.: Транспорт, 1992. – 184 с.