Технічні науки / 5. Енергетика

Здор І.А., асистент  кафедри менеджменту  альтернативних джерел енергії  Вінницького національного аграрного університету

Козак В.Ю., магістрант

Вінницький національний аграрний університет

 

ІННОВАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА БІОПАЛИВА

 

В умовах формування ринкової економіки актуальними стають питання розвитку інноваційних технологій. Саме розвиток інноваційних технологій дасть змогу нашій державі зміцнити свій суверенітет та зменшити  залежність від енергоресурсів інших держав.

Закон України "Про інноваційну діяльність" трактує інновації як "новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукцію або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери". Відповідно, інноваційним, згідно з Законом, визнається продукт, який є реалізацією об’єкта інтелектуальної власності, на який виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об’єктів інтелектуальної власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів, який підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень, який в Україні вироблений вперше, або, якщо не вперше, то який порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку, є конкурентоспроможним і має суттєво вищі техніко-економічні показники [1].

Таким інноваційним продуктом безперечно можна вважати біопаливо, незважаючи на те що воно було розроблено ще 1853 році у Великобританії, а перший двигун який працював на ньому, у 1900 році у Німеччині. Проте технології того часу робили біопаливо надто дорогим, дорожчим за звичайне дизельне пальне.

За останні роки  біопаливо стало складовою частиною світової енергетичної системи. Наприклад, управління з енергетичної інформації США (EIA) повідомило, що до 2015 р. на частку біопалива припадатиме майже 2,3% усього спожитого у світі палива, а до 2030 р. цей показник буде доведено до 3,5% [4].

Головним чинником, що викликає підвищений інтерес до біопалива, є його екологічність, тобто зменшення викидів шкідливих сполук у навколишнє середовище порівняно з нафтовим паливом. Переваги та недоліки виробництва та використання біопалива (перспективи використання)  наведені в табл. 1 .

Таблиця 1

Перспективи використання біопалива [6]

Використання біопалива

Переваги

Недоліки

- відновлюваність сировини;

- позитивний енергетичний баланс;

- закритий коло обіг СО2;

- низька моторна емісія;

- відсутність вмісту сірки;

-відкриття нових ринків для агровиробництва

- підвищення вивільнення окису азоту;

- небезпека монокультури;

- висока потреба в субвенціях (дотаціях);

- невисокий виробничий потенціал;

- ріст цін на продукти харчування

 

Одним із перспективних  напрямів у нетрадиційній енергетиці України є використання біодизеля та біомаси. Відомо, що насіння високоолійних культур (ріпаку, гірчиці, льону та редьки  олійної, рижію) являє собою одне з найбільш перспективних джерел отримання  альтернативного палива – біодизеля. В Україні заплановано в ході  розширення посівів ріпаку отримання  9 млн. тонн ріпакового насіння, що може забезпечити до 3 млн. тонн біодизельного палива. Щорічний надлишок соломи і стебел основних сільськогосподарських культур становить 15-20 млн. тонн, що з енергетичної точки зору еквівалентного 7,3 млн. тонн умовного палива [3].

Багато науковців стверджують, що поширення інновацій виробництва біопалива в Україні може відбуватися шляхом застосування франчайзингової моделі виробництва біоетанолу чи біодизелю. Франчайзодавець з України чи ЄС налагоджує постачання фермерам технологічних рішень та установок з виробництва біопалива, новітні розробки у плані технології як вирощування культур, так і виробництва пального. Така модель постачання інновацій фермерським господарствам дозволяє збільшити кількість робочих місць для сільського населення та забезпечити сільськогосподарське виробництво дешевим пальним, причому, більш екологічним, ніж дизель чи бензин [4].

 Однак, на сьогодні  існує ще низка проблем, що стримує розвиток інноваційних технологій у виробництві біопалива, серед яких:

1)                недосконала законодавча та нормативна база з питань розвитку біопаливної галузі;

2)                незначна державна підтримка, що не може повністю забезпечити розробки та випуск нових технологій (в більшості вкладають кошти в інноваційний продукт приватні підприємства);

3)                відсутність податкових пільг для розвитку науки і техніки середнім та великим підприємствам, як це запроваджено у Великобританії, Китаї та ін. [3].

Детальний перегляд даних проблем та їх вирішення сприятимуть якісному розвитку біопаливної галузі на основі інноваційних розробок.

У стратегічних напрямах розвитку сільського господарства України на період до 2020 року  визначено, що основними цілями розвитку рослинництва  є створення сировинної бази для біоенергетики, зокрема передбачено  спрямувати  на  виробництво  біоетанолу:  кукурудзи– в 2015 р. – 8,0 млн тонн, у 2020 р. – 10,0 млн тонн; цукрових буряків– у2015 р. – 10,0 млн тонн, у 2020 р. – 19,0 млн тонн, та використати на виробництво біодизеля: ріпаку в 2015 р. –  3,5 млн тонн, у 2020 р. – 7,0 млн тонн.

 Також передбачено створення високоефективної сировинної бази біоенергетики шляхом:

–  розширення площі посіву ріпаку для виробництва біодизеля до  2,6 млн. га,  цукрових буряків для виробництва біоетанолу до 800 тис. га.

– виробництва біопалива із культур, продукція яких не вико-ристовується в продовольчих та кормових цілях,  що дозволить підвищити продовольчу і енергетичну безпеку держави, збільшити її експортний потенціал [5].

Отже, хоча наша держава і має власні інноваційні розробки з виробництва біопалива, але їх практичне застосування на сьогодні лише починає розвиватися. Ситуацію ускладнює незавершеність цих інноваційних проектів, що знаходяться переважно на стадіях проведення досліджень та розробки робочої документації. Тому для інноваційного забезпечення  виробництва біопалива  потрібно зробити ще  досить багато, насамперед, створити сприятливий інвестиційний клімат, достатнє правове забезпечення, забезпечити пільгове оподаткування, а також  взаємодію держави та підприємств у напрямку наукової діяльності та впровадження на виробництві новітніх  технологій.

Література

1.                 Закон України "Про інноваційну діяльність"  від 04.07.2002 № 40-IV

2.                 Наявність сільськогосподарської техніки та енергетичних потужностей у сільському господарстві у 2012 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://ukrstat.org/uk/druk/katalog/kat_u/publ7_u.htm

3.                 Максимчук А.О. Інноваційні аспекти виробництва та розвитку біопаливної галузі [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.rusnauka.com/11_NPE_2013/Economics/9_133903.doc.htm

4.                 Скрипниченко В.А. Інноваційні аспекти виробництва біопалива в Україні: стан, проблеми, перспективи / В.А. Скрипниченко // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. – 2009. – С. 175-180.

5.                 Стратегічні напрями розвитку сільського господарства України на період до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://agroua.net/docs/strateg.pdf

6.                 Токарчук Д. М. Інноваційне забезпечення виробництва біопалива  в Україні та підтримка з боку держави [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.rusnauka.com/34_VPEK_2012/Gosupravlenie/2_121497.doc.htm