Филологические науки/7. Язык, речь, речевая коммуникация
к.філол.н. Дядюра Г.М., к.філол.н. Рагузіна Л.Ю.
Черкаський державний технологічний університет, Україна
Образність у науково-популярній літературі
Характеристика образних засобів у науково-популярних творах була
об’єктом багатьох наукових розвідок [2,3, 4,6,7]. Використання образної мови властиво
науково-популярній літературі, оскільки це пожвавлює виклад, робить його легким
для сприймання, яскравим. Нетрадиційна думка про науково-популярну літературу
представлена в дослідженні М.Феллера [7, 223-334], який, слідом за
Е.Лазаревичем [3; 117], виокремлює окремий стиль – популярний. Підставою для
такого виокремлення М.Феллер вважає специфіку структур буденної свідомості
читача-неспеціаліста, які істотно відрізняються від структур наукової
свідомості фахівця: "будова понять, котрими вони користуються, відносно
проста і несуперечлива. Це поняття з небагатьма ознаками логічним змістом і
простими зв’язками поміж цими ознаками" [7, 292-293]. Навіть з ускладненням
побутової свідомості і наближенням її до наукової зберігається вимога невеликої
кількості ознак і зв’язків у понятті (не більше трьох). Простота понять веде до
помітної експлікації логічних і асоціативних зв’язків таких понять. Саме тому
план вираження в науково-популярному творі "завжди розгортається ширше,
аніж план змісту, передуючи йому, розшаровуючи його і огортаючи" [7, 293].
Одна з вимог, що їх висувають до науково-популярого твору,
– забезпечити читачеві переривчастість у читанні (так підтримується інтерес).
Для забезпечення цієї вимоги застосовують ритмічне чергування інформаційно наповнених
та інформаційно бідних уривків. Таке чергування здійснюється наведенням
прикладів, які зіставляють явища науки з явищами побуту, затримкою розвитку
теми, введенням розмовних конструкцій. Блок (за термінологією М.Феллера), тобто
семантично завершена частина (за термінологією Н.Непийводи) наукового
популярного твору зазвичай починається з використання простих, близьких
читачеві прикладів. У межах блоку чергуються розповідні, описові та
пояснювальні фрагменти. Переважання психологічного і майже рівне значення
логічного та естетичного складників зумовлює їхня різнотипність. Численність
фрагментів одного типу порушила б властиву популярному викладову різноманітність,
яка створює комфорт під час читання [7, 294-295].
Повноцінне розуміння
читачем складних понять – одна з основних вимог до науково-популярного тексту.
Саме тому засоби образності набувають тут особливої ваги, адже за допомогою
таких засобів, зіставляючи складні поняття зі звичайними, буденними, можна
забезпечити вимогу доступності змісту. Завдання науково-популярної літератури –
донести з максимальною доступністю наукові знання до читачів-неспеціалістів.
Для цього автори науково-популярних творів використовують, поряд з різноманітними
засобами пояснення матеріалу, засоби образної виразності, до яких належать
порівняння і метафори. А проте образність у науково-популярному стилі не є
образністю в повному розумінні (тим більше художньою образністю). Вона зводиться
до використання окремих словесно-образних засобів, частіше – порівнянь, рідше –
метафор; тут немає тієї системності образних засобів, яка властива художній
мові [1, 19].
Досить часто
автори науково-популярних творів використовують розгорнуті порівняння: "Легше здійснити нерівноважне адіабатне
стискання або розширення тіла. При дуже швидкому стисканні тіло не встигає
віддати помітної кількості теплоти навколишньому середовищу, і тому наближено
можна вважати, що дуже швидке стискання відбувається адіабатно. Подібний
адіабатний процес спостерігається, наприклад, при накачуванні насосом
велосипедної шини або футбольної камери. При накачуванні насос сильно
розігрівається, але не від тертя, яке в даному випадку дуже мале, а внаслідок
адіабатного стискання повітря. Можливо, в свій час вам на уроках фізики
демонстрували нагрівання повітря при діабатному його стисканні за допомогою
"повітряного кресала", яке складається з товстостінного скляного
циліндра, щільно закритого поршнем. Всередину циліндра вміщують невеликий
шматочок піроксилінової вати, потім швидко всовують поршень і стискають ним
повітря в цилфндрі. При цьому повітря різко нагрівається, і вата спалахує.
Підвищення температури при всовуванні поршня в "повітряному кресалі"
знайшло велике технічне застосування в двигунах Дізеля. А тепер давайте
повернемося до встановлення зв’язку між параметрами газу при діабатних процесах
– до виведення рівняння адіабати…" (ФДД, 77).
Порівняння в
науково-популярному творі може охоплювати як суто словесні, так і
словесно-візуальні елементи. Так, наприклад, автор зіставляє елементи
рисунка-схеми з елементами будівельної конструкції: "Схематично будову напівпровідникового теплового насоса показано
на рисунку. Рід напівпровідникових стержнів – діркових і електронних –
сполучають послідовно. Уявимо собі, що штрихова лінія на рисунку означає стіну
будинку. Тоді частина контактів буде знаходитися на вулиці, а друга частина – в
кімнаті. Припустимо, що на це напівпровідникове коло подано напругу, як
показано на рисунку. Тоді по колу йтиме струм, причому по кожному стержню з
дірковою провідністю в напрямі струму рухатимуться дірки, по напівпровіднику з
електронною провідністю в протилежному напрямі – електрони. Зверніть увагу, що
електронно-діркові пари народжуються в контактах, розташованих на вулиці,
відбираючи необхідну для цього енергію від навколишнього повітря. В контактах,
розміщених у кімнаті, електрони й дірки зустрічаються і, рекомбінуючи, віддають
всю набуту від вуличного повітря енергію. Таким чином, під дією прикладеної
напруги енергія ніби перекачується з більш холодного середовища до більш
теплого, тому подібний пристрій і називають тепловим насосом. В принципі так і
працює напівпровідниковий тепловий насос" (ФДД, 128).
Дослідники
твердять, що в науково-популярному творі метафора, відзначаючись великою
семантичною місткістю, породжує ланцюг асоціацій, за допомогою яких
пропонований матеріал стає доступним і легко засвоюється [1, 24-25]. Тут варто
додати, що процесом виникнення асоціацій у читача керують автори
науково-популярних творів, наводячи ті чи інші буденні явища для зіставлення їх
з науковими. Наприклад, параграф, який уже своєю назвою спонукає до порівняння
("Цикл Карно і домашній холод"), починається так: "Скільки разів, прокинувшись вранці, ви
знаходили мамину записку: "Не забудь поснідати. Масло й ковбаса в
холодильнику"… Зараз важко собі уявити наш побут без цих мініатюрних
фабрик холоду. І все більше й більше холодильників найрізноманітніших марок
випускає промисловість. А чи знаєте ви, як працює холодильник? Ми вже говорили
про те, що цикл Карно є повністю оборотним. А оборотний процес характеризується
тим, що…" (далі йде пояснення сутності процесу) (ФДД, 93-94).
Дуже часто
метафори використовують для пояснення термінів – і в описових, і в тлумачних
частинах науково-популярного твору [1, 25]. Взагалі, пояснення термінів – це
складна проблема для науково-популярного викладу. М.Феллер зазначає, що, оскільки
популярний твір розрахований на довільне прочитання, істотну роль у ньому
відіграє "інформаційний комфорт", що його має відчувати реципієнт під
час сприймання написаного; саме це зумовлює залучення слів з невеликою
кількістю ознак у значенні, а також обмежене використання термінів, причому,
"навіть кажучи про видові по суті явища, автор позначає їх родовими
поняттями" – це уможливлює розширення змісту за рахунок глибини [7, 293].
Дослідник наводить також міркування Е.Лазаревича, котрий вважав, що треба
застосовувати терміни, вже відомі читачеві; терміни, без яких не можна
обійтися; крім того, слід пояснювати терміни, якщо вони невідомі читачеві [7,
293-294]. Саме в поясненні термінів велику роль відіграють образні засоби: "Чи знаєте ви, що означає слово
"температура"? В дослівному перекладі з латині воно означає
"суміш". Раніше говорили: бронза – це температура (тобто суміш) міді
й олова. Тому в наші дні, говорячи про температуру, ми мимоволі віддаємо данину
тим часам, коли вважалося, що всі тіла складаються з матерії і теплороду. Зміна
температури тіла зв’язувалась із зміною кількості теплороду в тілі. При збільшенні
кількості теплороду температура підвищується, при зменшенні – температура
знижується… Немає сумніву в тому, що першим інструментом для вимірювання температури
була рука людини…" (ФДД, 15).
Раніше вже
йшлося про своєрідні екскурси в минуле, що їх автори науково-популярних творів
залучають до пояснення складних явищ. Діахронні аналогії можуть
супроводжуватися яскравими порівняннями синхронного типу: "Наші відчуття не дозволяють навіть однозначно встановити, чия
температура вища – гарячого чи холодного тіла. Як історичний курйоз можна
навести той відомий факт, що на перших термометрах, які виготовлялися в VIII
столітті, температура танучого льоду позначалась числом 100, а кипіння води –
цифрою 0. Якби ця конструкція термометрів збереглася до наших днів, то, почувши
вранці по радіо, що температура на вулиці різко підвищилася, ми б одягали
шуби" (ФДД, 16).
Зіставлення з
явищами буденного життя – надзвичайно продуктивний спосіб пояснення складних
понять. Так, пояснюючи принцип електромагнітних сигналів, автор наводить
пригоду про підприємливого погонича верблюдів, котрий змусив свій
"корабель пустелі" бігати риссю, підвісивши пучок сіна на довгій
палиці перед самою його мордою. Ганяючись за сіном, верблюд набирав
максимальної швидкості. Щось на зразок цього стародавнього методу
"прискорення", пише автор, спробували застосувати інженери в пошуках
нових методів посилення сигналів [1, 20].
Цікавим
прикладом застосування образності в науково-популярних творах є зіставлення
одних наукових об’єктів з іншими, тобто, для пояснення тих чи інших явищ
застосовуються не буденні, побутові реалії, а те, що вже відоме читачеві з
певної галузі знання. Залучення фонових знань як основи образності становить
один із шляхів популяризації викладу. При цьому механізм процесу має такі самі
якості, як в інших стилях (образність ґрунтується на порівнянні), але
матеріалом образності служать наукові поняття: "Два гази, приведені до зіткнення і залишені самі на себе,
переміщуються, але ще ніхто не спостерігав, щоб змішані гази раптом самі собою
розділилися. Так само ніколи не спостерігається довільного переходу кількості
теплоти від холодного тіла до гарячого, хоч перший принцип термодинаміки такого
переходу не забороняє" (ФДД, 130).
Функціональне
призначення образності в науково-популярних творах – максимально підтримувати
увагу читача під час сприймання складних для розуміння наукових понять. Для
цього застосовують різні засоби: "Наприклад,
припустимо, що ми помістили чайник у відро з водою і спостерігаємо, що чайник
закипів, а вода у відрі замерзла (автор апелює до візуальних відчуттів
читача, при цьому вживання в ролі суб’єкта особового займенника ми служить способом зближення автора й
читача у процесі виконання ними спільної дії). Очевидно, що таке явище не суперечить першому принципу термодинаміки,
якщо тільки загальна кількість теплоти в цьому процесі не змінюється і якщо
кількість теплоти, одержана чайником, дорівнює кількості теплоти, відданої
водою у відрі" (ця частина пояснення, максимально наближаючись до
власне наукового стилю, тим самим віддаляється від популярного – так
забезпечується переривчастість викладу, яка, на думку М.Феллера, є засобом
підтримання інтересу реципієнта до сприйманої інформації [7, 294]). А далі –
знову характерна для популярного викладу конструкція: "Проте таке явище ніким ніколи не спостерігалося і спостерігатися
не буде". Після неї – така, що могла б бути і у власне науковому
творі: "Воно суперечить другому
законові термодинаміки". І подальший виклад здійснюється з дотриманням
вимоги переривчастості: "Або,
наприклад, ми кладемо кубик льоду у склянку з теплою водою. Лід розтає, вода у
склянці охолоджується. Однак ми не дочекаємося, щоб у склянці з холодною водою
з’явився кубик льоду і щоб температура води підвищилася, хоч таке явище не
суперечить першому законові термодинаміки" (ФДД, 131-132).
Образні
елементи науково-популярних творів різні за своєю структурою. Так, серед слів,
які піддалися метафоризації, досить поширеними є дієслова, які виступають,
зокрема, як уособлення (персоніфікації), наприклад, лампочка з’їдає. Перевага цього продуктивного й цікавого прийому в
тому, що наочність створюється шляхом показу дії, процесу, стану [1, 24].
Поширеними в
науково-популярних творах є метафори-прикметники на зразок "модні" мутації, "комарині" сигнали,
"хитрий" спосіб, "дочірнє" ядро [1, 24].
Популярні
твори "пройшли шлях від цілковитої розважальності і розмовності… до науково-популярних
монографій та науково-популярних творів, в основі яких, на відміну від суто
художніх, лежать не стільки "драми людей" – скільки "драми
ідей" – народження ідеї у протиборстві знань про факти і сторони явища, що
вивчається. Поява цих видів літератури відображає піднесення побутової
свідомості читача до наукової" [7, 294]. Інтегративність наук, а відтак і
помітна "гуманізація" традиційно "точних",
"строгих" галузей знання [5, 17-22] зумовила семантичне наближення
складних абстрактних понять до сфери буденного життя людини. Численні асоціації
є не лише наслідком гуманізації, вони підтримують зближення сфер – наукової і
буденної. При цьому науково-популярний стиль прозоро віддзеркалює особливості
функціонування категорії образності у власне науковому стилі, більше того – він
"проявляє", експлікує їх.
Ще одна заувага до функціонального призначення
образності в науково-популярних творах стосується встановлення взаємозв’язків і
взаємовідношень між власне науковими і науково-популярними творами, зокрема між
тим, якою мірою системи мовних засобів зазначених творів проникають одна в
одну. Так, мовознавці, вивчаючи образні компоненти наукових текстів, помітили,
що різні частини таких текстів різною мірою "схильні" до використання
чужостильових (тобто образних) засобів. Образність, на думку М.Кожиної,
спостерігається в тих частинах тексту, де викладено не власне наукові дані (у
відступах, наприклад) [2, 210].
О.Нестеренко,
характеризуючи розподіл загальномовних та індивідуальних (авторських,
мовленнєвих) образних елементів у структурі наукового тексту, зазначає, що
образність взагалі більше характерна для вступної й заключної частини наукового
твору, де автор дозволяє собі різні відступи (відхилення) від наукового стилю,
прагнучи за допомогою чужостильових засобів досягти більшої наочності та
ясності у викладі засновків чи висновків дослідження. Причому тут якраз
віддається перевага індивідуальним метафорам. Загальномовні образи переважають
в основній частині наукового тексту [6, 78].
Підсумовуючи наведені твердження, можна
зробити припущення про те, що образність (а найбільше – індивідуалізовані
образні засоби) характерні для тих частин власне наукових текстів, які по суті
є науково-популярними. Якщо кваліфікувати певні частини власне наукових текстів
як не повністю наукові (відступи, оцінки тощо), то можна зробити висновок про
те, що дифузія (взаємне проникнення) наукового і художнього стилів властива не
лише науково-популярній літературі, а й власне науковій, а також про те, що
більшість наукових творів містить популярні компоненти. Серед них – засоби
зближення автора й реципієнта (розгляньмо,
наприклад, нехай і под.).
Література
1.
Баташева Л.А. Образные средства популяризации в научно-популярной
литературе // Актуальные проблемы современной филологии.
2. Кожина
М.Н. К вопросу о средствах образности в научной речи // Ученые записки
Пермского университета. – 1966а. – № 162. – С.210-223.
3.
Лазаревич Э.А. Искусство популяризации науки. – М.: Наука, 1978. – 224 с.
4.
Мейлах Б. Метафора как элемент художественной системы // Вопросы литературы
и эстетики. – Л.: Советский писатель, 1958. – 531 с.
5.
Непийвода Н.Ф. Мова української науково-технічної літератури
(функціонально-стилістичний аспект) – К.: ТОВ "МФА", 1997. – 303 с.
6.
Нестеренко О.Л. Некоторые особенности метафоры в научном стиле // В помощь
преподавателям иностранных языков. – 1974. – Вып. 5. – С. 74‑80.
7. Феллер
М.Д. Текст як модель комунікативного акту. – Нариси про текст. Теоретичні
питання комунікації і тексту / Різун В.В., Мамалига А.І., Феллер М.Д. – К.: РВЦ
"Київський університет", 1998. – 336 с.
Джерело
1.
Гончаренко С.У. Фізика для допитливих.
Термодинаміка. – К.: Техніка, 1977. – 191 с. (ФДД).