Экономические науки/7. Учет и аудит.

Гудима К.С. , Терещенко В.С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім. М. Туган- Барановського, Україна

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ АСПЕКТ СУТНОСТІ ТА СКЛАДУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

Капітал є багатогранною та однією з найважливіших фундаментальних економічних категорій, невід'ємним елементом ринкових відносин, сутність якої наукова думка досліджує протягом століть.

В цілому капітал виступає основним джерелом формування добробуту його власників. Він є головним вимірником ринкової вартості акціонерного товариства. У цій якості виступає, насамперед, власний капітал, що визначає обсяг чистих активів акціонерного товариства.

Структурна перебудова промисловості, відкриття внутрішнього вітчизняного ринку для зарубіжних товаровиробників впливають на склад власного капіталу підприємств різних організаційно-правових форм. Важливе місце у стратегії підприємства займають формування, використання і управління власним капіталом. Метою формування капіталу акціонерного товариства є придбання необхідних активів та оптимізація структури капіталу з позицій забезпечення умов ефективного його використання.

Проблеми обліку й формування та змін власного капіталу досліджуються в працях провідних вчених-економістів. Серед іноземних учених, які здійснили внесок в удосконалення обліку власного капіталу на різних історичних етапах, слід назвати таких: Ж. Андре, Н. де Анастасіо, В.Е. Ануфрієв, Л. Батардон, Ф. Беста, П. Герстнер, Ж.Б. Дюмарше, Н.А. Литньова, Ф. Ляйтнер, Л. Пачолі, В. Рігер, Ж. Ришар. З вітчизняних науковців слід назвати М.Д. Алексеєнко, Ф.Ф. Бутинець, М.М. Мосійчук, Н.Д. Прокопенко, Ф.Є. Поклонський, С.В. Пітель, Н.М. Ткаченко, В.В. Сопко, І.А. Бланк, Т.М. Королюк, С.М. Гольцова.

Мета статті - дослідження сутності та складу власного капіталу акціонерного товариства з метою їх уточнення для подальшого удосконалення методики бухгалтерського обліку вказаного об’єкту.

Для правильного наукового визначення власного капіталу виділимо ті особливі випадки, коли термін "власний капітал" розглядається на макроекономічному рівні і зупинимось на мікроекономічному, тобто на власному капіталі в бухгалтерському обліку.

Власний капітал є складовою частиною загальних джерел підприємства або частиною джерел формування його активів.

Принциповий підхід до визначення поняття "власний капітал" може бути виражений рівнянням:

Власний капітал = Активи — Зобов 'язання

Тобто, величина власного капіталу визначається як різниця між вартістю активів і зобов'язаннями до сплати. Власний капітал показує величину вартості засобів, які належать власникам підприємства.

Вказаний підхід до визначення поняття "власний капітал" дотриманий і в національному Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", згідно якого власний капітал трактується як частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його забов’язань [1].

Дослідження власного капіталу потребує з’ясування сутності капіталу. Найважливішими аспектами розкриття сутності капіталу є економічний, юридичний, обліковий (рис. 1).

КАПІТАЛ

ЕКОНОМІЧНИЙ

АСПЕКТ

ОБЛІКОВИЙ

АСПЕКТ

ЮРИДИЧНИЙ АСПЕКТ

Вартість, що продукує додаткову вартість

Атрибут відносин

власності

Джерело формування активів суб’єкта господарювання

Рис. 1. Трактування капіталу в трьох аспектах

Проведені дослідження свідчать про те, що серед науковців немає єдиної точки зору щодо визначення терміну „власний капітал”, а також його класифікації. Щодо визначення поняття „власний капітал” ми підтримуємо позицію, що в бухгалтерському обліку під капіталом слід розуміти власні та залучені джерела засобів підприємства, що визначають зобов'язання підприємства перед власниками.

Що стосується оптимального складу та класифікації власного капіталу, вважаємо, що з позиції бухгалтерського обліку капітал підприємства можна поділити за багатьма ознаками. При цьому склад власного капіталу можна представити різними шляхами залежно від того, як трактується природа самого капіталу. Якщо виходити з позицій джерел формування власного капіталу, то до основних джерел належать суми, внесені акціонерами, нерозподілений прибуток, безоплатно отримані активи і суми переоцінок. Така класифікація власного капіталу є базовою для відображення у бухгалтерському обліку будь-якого підприємства.

Власний капітал як об'єкт бухгалтерського обліку, згідно з П(С)БО 2 „Баланс” включає такі види: статутний капітал; додатковий капітал; резервний капітал; нерозподілені прибутки (непокриті збитки); вилучений капітал, неоплачений капітал [1].

Згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку до основних видів власного капіталу належить: капітал, вкладений акціонерами; додатковий капітал (отриманий емісійний дохід, додатковий капітал від переоцінки); накопичений нерозподілений чистий прибуток; резерви; резерви, що являють собою частину розподіленого чистого прибутку; резерви, що являють собою коригування на підтримку капіталу; курсові різниці [2].

Професор І.А. Бланк проводить найбільш розширену класифікацію капіталу:

- за джерелами залучення: національний, іноземний, залучений із внутрішніх та із зовнішніх джерел, власний капітал, залучений капітал та ін;

- за формами залучення: акціонерний, пайовий та індивідуальний капітал (в залежності від організаційно-правової форми); довгостроковий та короткостроковий капітал (в залежності від періоду залучення); капітал в грошовій, фінансовій, матеріальній та в нематеріальній формі та ін. [3].

С.М. Гольцова поділяє власний капітал на зареєстрований (статутний і пайовий), незареєстрований (резервний, додатковий), нерозподілений прибуток (непокритий збиток), коригуючи складові (неоплачений капітал, вилучений капітал) [4].

Т.М. Королюк вважає, що в цілому власний капітал за своєю економічною суттю відображає процес створення, розподілу, використання і відтворення ресурсів в межах окремого підприємства. Тому вона пропонує виділяти такі складові як вкладений капітал (статутний та додатково вкладений капітал) та накопичений капітал (інший додатковий капітал, резерви прибутку, нерозподілений прибуток) [5]. Вважаємо, що наведену класифікацію власного капіталу слід доповнити неоплаченим та вилученим капіталом.

В міжнародній практиці обліку визначення та склад власного капіталу залежать, перш за все, від особливостей організаційних форм підприємств, законодавства та особливостей облікової системи країни [6, с.287]. Тому власний капітал розглядається як капітал, вкладений акціонерами компанії, і включає два джерела: 1) вкладений капітал - інвестиції акціонерів компанії; 2) накопичений нерозподілений прибуток, який реінвестований в бізнес.

Склад власного капіталу досить різноманітний в різних країнах. В Росії власний капітал включає в себе статутний, додатковий, резервний капітали, фонди накопичення та споживання, нерозподілений прибуток минулих років та звітного року. Власний капітал компаній США складається з двох частин: авансованого, тобто вкладеного капіталу - інвестицій, зроблених акціонерами, та реінвестованого, накопиченого нерозподіленого прибутку - частини прибутку, отриманої від ведення комерційної діяльності та вкладеної у підприємство, та нерозподіленої між учасниками (акціонерами), тобто прибуток за мінусом податку на прибуток та дивідендів. У Франції власний капітал складається з початкового внеску або акціонерного капіталу, який виступає постійною заборгованістю по відношенню до вкладника, результату і резервів.

Таким чином, враховуючи пропозиції провідних вчених, досвід зарубіжних країн та економічну природу власного капіталу, в його складі доцільно виділити наступні складові: вкладений капітал (статутний капітал, сплачений капітал, неоплачений капітал, вилучений капітал та додатково вкладений капітал), накопичений капітал (резервний капітал, резерви, нерозподілений прибуток, інший додатковий капітал), що дасть можливість найбільш повно визначити його як об'єкт бухгалтерського обліку.

Література:

1.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". 2.Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку / Перекл. з англ. за ред. С.Ф.Голова. - К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2003. 3.Бланк И.А. Управление формированием капитала. - К.: "Ника-Центр", 2000. 4.Гольцова С.М. Бухгалтерський облік: навчальний посібник. – Суми: Університетська книга, 2006. 5.Королюк Т.М. До питання природи власного капіталу: історичний аспект // Галицький економічний вісник. Науковий журнал. - 2004. -№1 6.Бутинець Ф.Ф., Горецька Л.Л. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.-Житомир: ПП "Рута", 2002.