Экономические науки/7. Учет и аудит

Кушнарьов О.Є., к.е.н. Семенов А.А.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені М. Туган-Барановського, Україна

Прозорість фінансової звітності міжнародних

компаній та індикатори її визначення

Фінансова звітність компаній є головним фінансовим документом, що надається внутрішнім та зовнішнім користувачам для прийняття економічних рішень. З розгортанням світової фінансової кризи в багатьох міжнародних компаніях поширюється хибна практика фальсифікації фінансової звітності, навмисного перекручення її показників, що призводить до неправдивості облікових даних. Незважаючи на наявність значних можливостей з фальсифікації фінансової звітності, існують різноманітні індикатори, які дозволяють виявляти “проблемні місця” у звітних даних. У вітчизняній та іноземній літературі цим питанням приділяється увага у працях таких науковців, як Майзель А.І., Пивоваров С.Е., Радченко В.В., Тарасевич Л.С.

Базовою метою даної статті є висвітлення індикаторів “проблемних місць” фінансової звітності міжнародних компаній. Їх практичне використання дає змогу відповісти на питання, чи відповідають дійсності фінансові показники діяльності компаній за той чи інший період.

Головними “проблемними місцями” фінансової звітності, як правило, є статті, пов’язані з доходами, витратами, дебіторською та кредиторською заборгованістю.

Індикатори, пов’язані з доходами та дебіторською заборгованістю, базуються на виявленні невідповідності між темпами зміни обсягів реалізації продукції та надходжень від неї. Зниження темпів економічного зростання компанії негативно впливає на ринкову ціну її акцій: найчастіше причиною цього є скорочення попиту на вироблену продукцію. Одним із способів, який дозволяє стимулювати клієнтів замовляти непотрібну продукцію, є пропонування більш тривалого строку її оплати. Відповідно до існуючих правил міжнародного бухгалтерського обліку, доходом (в тому числі й доходом від реалізації продукції) визнається збільшення активів або зменшення зобов’язань компанії, що супроводжується зростанням її власного капіталу (за виключенням зростання капіталу за рахунок внесків власників), за умови, якщо оцінка доходу може бути достовірно визначена. Оскільки критерієм визнання доходу тут не є зворотний рух грошових коштів, то з’являється можливість для штучного завищення розміру прибутку компанії. Якщо збільшується період оплати продукції, то зростає рівень дебіторської заборгованості, але одночасно зростає й розмір прибутку компанії. В той же час збільшення дебіторської заборгованості викликає зменшення надходжень грошових коштів від операційної діяльності. Якщо кожен квартал доходи та прибуток компанії зростають, а притік грошових коштів зменшується, то це може слугувати індикатором того, що компанія здійснює фіктивні продажі або звітує про доходи, які вона не в змозі отримати.

Певні підказки відносно того, що компанія може викривляти реальні показники дохідності та рентабельності своєї діяльності, дає аналіз резерву сумнівних боргів. Практика показує, що збільшення доходів від реалізації продукції та, відповідно, дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію нерідко супроводжується зростанням абсолютної суми сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Відбиттям цього у фінансовій звітності є збільшення статті резерву сумнівних боргів. Відсутність такого резерву або його незначний розмір в порівнянні з обліковими обсягами реалізації продукції повинні свідчити про те, що компанія фактично недоотримує доходи від основної діяльності, вдаючись до фіктивних продажів.

Співставлення доходів, фінансових результатів та дебіторської заборгованості з сумою чистого руху грошових коштів від операційної діяльності не завжди може дати об’єктивну оцінку прозорості фінансової звітності. Якщо діяльність компанії пов’язана зі значними сумами негрошових витрат, то фінансова звітність може показати високий рівень грошових надходжень від операційної діяльності, але тільки формально. Однією з найважливіших негрошових статей, що фігурує у звіті про рух грошових коштів, є амортизація необоротних активів. Суттєвий розмір цієї статті завищує суму грошових надходжень від операційної діяльності. Це, у свою чергу, створює видимість того, що компанія має достатню суму валового прибутку, підкріплену рухом грошових коштів від покупця до продавця продукції. Для коректної оцінки фінансової звітності тих компаній, які мають великі суми амортизації необоротних активів, такі суми повинні виключатися при аналізі грошових надходжень від операційної діяльності.

Важливе значення для виявлення “проблемних місць” фінансової звітності має проведення аудиторських перевірок. Висновки, які роблять аудитори в результаті цих перевірок, можуть слугувати додатковим джерелом інформації. В міжнародній практиці виділяють три різновиди аудиторських висновків: позитивні, умовно позитивні та негативні. Крім того, не виключена ситуація, коли аудитор може зовсім відмовитися від надання висновку внаслідок неможливості встановлення достовірності облікових даних.

Підсумовуючи все вищесказане, можна зробити висновок про те, що знання та використання на практиці індикаторів, які дозволяють виявляти факти перекручення показників фінансової звітності міжнародних компаній, є однією з умов ефективного менеджменту на інтернаціональному рівні.

Література:

1. Корпоративне управління в Україні. Прозорість та розкриття інформації. Фінансова звітність – основний інструмент для прийняття рішень. – К., 2003. – 78 с.

2. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку // www.pro-u4ot.info/files/ias/all_ias_one_archive.zip.

3. Міжнародні стандарти фінансової звітності // www.minfin.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=92410&cat_id=92408.