к. е. н., доцент Новодворська Вікторія

магістрант Шафранська Ірина

Вінницький державний аграрний університет

Власний капітал – основа існування підприємства

Актуальність обліку власного капіталу виникла через появу нових організаційно-правових форм підприємств, внаслідок прийняття нормативних документів, які наближені до умов функціонування ринкової економіки. Так, як побудова цього обліку забезпечить власникам ефективний контроль за формуванням джерел власних коштів на їх використання.

Дослідження основних принципів вітчизняного бухгалтерського обліку, ведення якого здійснюється на основі Закону України “IIро бухгалтерський облік та фінансову звiтнiсть в Україні” та П(с)БО, засвідчило про наявність базових положень, теорій капіталу в сучасній облiковiй моделі. Проте основні принципи були взяті з теорії господарської одиниці, згідно Якої кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від власників. Капітал, сформований на початку дiяльностi i набутий в процесі функціонування, вважається власністю підприємства

На сьогодні, коли біля 80% підприємств мають недержавну форму власності, власний капітал набуває важливого економічного значення, оскільки показує кількість власних засобів підприємства, які знаходяться в його розпорядженні, та які формують фонди та резерви.

До джерел формування власного капіталу належать суми, внесені акціонерами, нерозподілений прибуток, безоплатно отримані активи i суми переоцінки. Така класифiкацiя власного капіталу є базовою для відображення‚ бухгалтерському обліку будь-якого підприємства.

Існує ще одна класифiкацiя власного капіталу — за вимогами законодавства, згідно якого власний капітал включає зареєстрований капітал (статутний капітал) та нереестрований капітал, який формується безпосередньо в процесі дiяльностi підприємства (резервний капітал. додатковий капітал, нерозподілений прибуток).

Згідно П(с)БО 2 «Власний капітал» включає наступні складові: статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал i вилучений капітал. Останні дві складові введені як регулюючі статті до статутного капіталу з метою відображення реальних внесків, здійснених власниками при його формуванні.

В цілому власний капітал за своєю економічною сутністю відображає процес створення, розподілу, використання i відтворення ресурсів в межах окремого підприємства. Тому, враховуючи економічну природу власного капіталу, в його структурі доцільно виділити наступні складові: вкладений та накопичений капітал, що дає можливість визначити його як об’єкт бухгалтерського обліку (рис.1).

Згідно юридичного підходу специфіка власного капіталу проявляється в наявності в його складі різних джерел, але не в їх кiлькостi, а в якiснiй рiзнорiдностi. Це пояснюється тим, що критерiем об’єднання складових у власному капiталi є певний тип зобов’язальницьких відносин — відносин з власником, виникнення i зміст яких обумовлені отриманням від власника певної частини активів підприємства, а не спосіб їх виникнення в процесі господарської дiяльностi підприємства. Одні виникають в процесі підписки на акції акціонерного товариства, iншi — визначаються нагромадженням коштів, що перевищують внески в статутний капітал шляхом реінвестування в дiяльнiсть підприємства частини нагромадженого прибутку.

Рис. 1. Запропонована структура власного капіталу підприємств.

При цьому якісна неоднорiднiсть власного капіталу проявляється в тому, що для різних його елементів можуть вiдрiзнятися:

1) причини виникнення певного елемента власного капіталу

2) умови, які можуть забезпечити перетворення певного елемента в термінове зобов’язання;

3) умови, які обмежують коло подій, що можуть забезпечити появу термінового зобов’язання;

4) склад потенційних кредиторів за терміновими зобов’язаннями, що з’явились. Отже, далі класифiкацiя власного капіталу притаманна ринковому розумінню обліку оскільки важливим е розмежування зобов’язань перед власниками.

Об’єктом проведеного дослідження облікового поняття капіталу є його розгляд, виходячи з економічної діяльності акціонерних товариств з урахуванням макроекономічних, фінансових юридичних особливостей цієї системи.

Показник – власний капітал – є одним з істотних і важливих для підприємства показників, оскільки показує забезпеченість коштами для функціонування підприємства, кредитоспроможність (це критерій наявності достатньої кількості власного капіталу для покриття наявних у підприємства кредитів) і платоспроможність (це наявність власних оборотних коштів для покриття боргів і платежів підприємства).

В сучасних умовах господарювання спiввiдношення власного та позикового капіталу є тим фактором, який безпосередньо впливає на фінансовий стан підприємства. Проте може виникнути ряд проблем:

- власний капітал обмежений у розмірах;

- суб’єкти, які вклали свої кошти у підприємство, зацiкавленi у виплаті значних дивiдендiв, а це може стати перешкодою для стратегічних цілей розвитку підприємства;

- через сезонний характер галузі, взимку на рахунках підприємствах можуть накопичуватися грошові кошти, а в iншi періоди їх може бракувати;

- збільшення власного капіталу, наприклад, за рахунок додаткового випуску акцій, вимагає значних органiзацiйних витрат.

На розмір власного капіталу впливають:

- інвестиції, що дозволяють збільшити активи за рахунок додаткових засобів власників підприємства;

- прибутки, що містять у собі: прибуток від основної діяльності, прибутки (дивіденди, відсотки) по акціях і облігаціях, прибутки від інших видів діяльності. Будь-який прибуток веде до росту власного капіталу підприємства;

- вилучення засобів власниками підприємства веде до зменшення активів підприємства;

- витрати (покриття, отриманих раніше збитків, виплата дивідендів, відсотків, витрати власних засобів на цільове використання) ведуть до зменшення розміру власного капіталу.

Залучення позикового капіталу дає підприємству ряд переваг, дозволяє до деякої мiри покращити його фінансовий стан. Проте неефективне використання позикового капіталу, значна трата за користування останнім, заморожування на тривалий час коштів в обороті можуть дати зворотній ефект, значно знизити платоспроможність підприємства i навіть довести його до банкрутства. Тому визначенню рацiоналъної структури капіталу підприємства завжди виявляють науковий інтерес серед вчених економiстiв.

Ряд авторів вказують оптимальні межі власного i позикового капіталу в загальній системі фінансування підприємства (табл. 1).

Таблиця 1.

Рекомендована структура капіталу підприємств.

№ п/п	Автори	Рекомендована частка власного капіталу в загальній структурі капіталу підприємства.
1.	Мних Є.В., Коваленко А.М.	Не менше 50%
2.	Буряк П.Ю., Римар М.В.	Не менше 60%
3.	Бердиникова Т.В.	2/3
4.	Шаманська В.М., Головко В.І.	30 – 75%

Проте на практиці доведено, що оптимальне спiввiдношення власного i позикового капіталу визначити практично неможливо, оскільки воно залежить від багатьох факторів, які по-різному впливають на кожне конкретне підприємство (табл. 2).

Таблиця 2.

Фактори впливу на співвідношення збільшення власного і позикового капіталу

№ п/п	Фактори впливу	Власний капітал	Позиковий капітал
1.	Рівень оподаткування податком на прибуток	Низький рівень	Високий рівень
2.	Рівень плати за позикові кошти	Високий рівень	Низький рівень
3.	Тривалість операційного періоду	Високий рівень	Невеликий рівень
4.	Величина ставок на дивіденди	Низький рівень	Високий рівень
5.	Фондомісткість	Високий рівень	Низький рівень
6.	Контроль власників за управлінням підприємством	Присутній рівень	Відсутній рівень
7.	Репутація підприємства серед кредиторів	Негативний рівень	Позитивний рівень
8.	Величина постійних витрат	Значний рівень	Незначний рівень

Тому підприємство повинно прорахувати вигідну саме йому структуру капіталу, підтримуючи баланс між власним та позиковим калаталом. При цьому хиби можуть бути досить небезпечними, оскільки надто велика сума позикового капіталу може призвести до втрати підприємством фінансової стiйкостi та платоспроможності. В свою чергу, наслідком значного збільшення власного капіталу може бути втрата власниками контролю над підприємством.

Формуючи структуру капіталу підприємства слід врахувати такі фактори:

- необоротні активи, які повинні бути сформовані за рахунок довготермінових джерел;

- не порушувати принцип пропорцiйностi. Тобто, якщо підприємство обрало для себе оптимальне спiввiдношення власного i позикового капіталу, то наступне фінансування не повинно змінювати цю структуру.

На цей показник звертають велику увагу всі зацікавлені сторони, тому що по ньому можна судити про фінансову стійкість, незалежність, можливості підприємства. Завдяки цьому, важливе значення одержують облік і аналіз власного капіталу для потреб управління власними фінансовими ресурсами.

Таким чином, сільськогосподарському підприємству необхідно розглянути кожен з вище названих факторів i як окремий елемент, i в сукупності, для забезпечення і формування обґрунтованого раціонального спiввiдношення цього капіталу.

Література:

1. Фінансова звiтнiсть та аналіз фінансового стану підприємства // За ред. А.М. Коваленко. - Дніпропетровськ ВКК ,,Балаяс-Клуб”,2007 - 240 с.

2. Головач В.В. Власний капітал — що мас знати користувач звiтностi про підприємство.// Економіка, фінанси, право. —2008.— №2. — С. 9-12.