Курищук В.В.

аспірантка кафедри фінансів, грошового обіг та кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Форми банківського кредитування зовнішньоекономічної діяльності підприємств в Україні

Важливу роль у розвитку міжнародних економічних відносин відіграє кредит. Сприяючи розвитку продуктивних сил, прискорюючи процес інтернаціоналізації виробництва й обміну, забезпечуючи безперебійність міжнародних валютних і розрахункових операцій, кредит виступає потужним чинником збільшення обсягів світової торгівлі. А умови кредитування експорту є вагомим чинником конкурентної боротьби окремих підприємств і держав загалом на міжнародних ринках збуту.

Найбільш поширеним видом кредиту є банківський кредит. На практиці використовуються різні за своїм змістом і специфікою механізми здійснення банківських кредитних операцій, що мають певні звичаї в оформленні й порядку виконання, тобто різні форми кредитування.

В українській банківській практиці основну частину кредитних вкладень, наданих суб’єктам господарювання, становлять короткострокові кредити, що надаються строком до одного року та використовуються на покриття тимчасових розривів у русі оборотних коштів (табл. 1).

Таблиця 1

Кредити, надані комерційними банками України (млн. грн.) [3]

	01.01. 2001	01.01. 2002	01.01. 2003	01.01. 2004	01.01. 2005	01.01. 2006	01.01. 2007	01.11. 2007
Кредитний портфель	23637	32097	46736	73442	97197	156385	269688	421208
у т. ч. суб’єктам господарювання	18216	26564	38189	57957	72875	109020	167661	248868
Довгострокові кредити	3309	5683	10690	28136	45531	86227	157224	260536
у т. ч. суб’єктам господарювання	2761	5125	9698	23239	34693	58528	90576	142445

Чим триваліший строк користування позикою, тим більший ризик її неповернення, тому комерційні банки обмежують кредитну пропозицію середньо- та довгострокового кредиту. Саме цим й зумовлена така структура кредитних вкладень.

На рику кредитування підприємств, в тому числі й тих, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, банки використовують різні методи кредитування, які визначають форму позикового рахунку, порядок видачі та погашення коштів, методи контролю за цільовим використанням та засобами регулювання заборгованості. Такими методами є кредит, невідновлювальна та відновлювальна кредитна лінія, овердрафт.

У випадках, коли у експортера або імпортера виникає разова потреба в кредитних коштах, найбільш прийнятним методом кредитування є кредит: надання кредитних коштів здійснюється в межах обумовленої в кредитному договорі суми у національній чи іноземній валюті, а погашення кредиту проводиться відповідно до встановленого графіку.

Якщо потреба в кредитних коштах у експортера або імпортера виникає поступово по мірі виконання зовнішньоекономічного контракту, банком може бути відкрито невідновлювану кредитну лінію. В цьому випадку позичальник (експортер або імпортер) має можливість тільки один раз, впродовж строку дії кредитної лінії, отримати суму кредиту в межах встановленого ліміту. Ліміт кредитування на суму погашеного кредиту не відновлюється.

У разі якщо експортер або імпортер має постійну потребу в кредитних коштах найбільш доцільним методом кредитування є відновлювана кредитна лінія, відповідно до умов якої позичальник має можливість, впродовж дії кредитної лінії, неодноразово отримувати та погашати суму кредиту в межах встановленого ліміту. Ліміт кредитування автоматично відновлюється на суму погашеного кредиту.

Для своєчасного фінансування експортером або імпортером поточних чи непередбачених витрат у разі, коли вони перевищують залишок коштів на відкритому в банку рахунку, використовується овердрафт. Овердрафт – форма короткострокового кредиту, при якій, банк надає у користування клієнту (експортеру або імпортеру) грошові кошти шляхом оплати платіжних доручень в об’ємі, більшому, ніж залишок коштів на поточному рахунку (на рахунку фіксується дебетове сальдо), але на суму, не більше, ніж попередньо визначений ліміт овердрафту. Погашення кредиту і відсотків здійснюється автоматично, за рахунок надходжень на поточний рахунок клієнта.

Ще однією формою міжнародних експортних кредитів, що широко використовується у вітчизняній практиці для обслуговування процесів реалізації продукції є факторинг. Зміст факторингу полягає в тому, що постачальник (експортер) уступає банку право вимагати боргові зобов’язання своїх дебіторів (імпортерів), при цьому банк надає йому комплекс взаємопов‘язаних послуг: фінансування поставок з відстроченням платежу, покриття кредитних та процентних ризиків, ризику ліквідності,  управління дебіторською заборгованістю,  інформаційне обслуговування. За своєю економічною сутністю факторинг є операцією, яка поєднує в собі: а) риси розрахункового обслуговування клієнтів; б) елементи процесу кредитування; в) особливості торговельно-комісійної послуги.

При розрахунках та кредитуванні у зовнішньоекономічній діяльності широко використовуються операції з векселями. Згідно з Постановою Національного банку України № 508 від 16.12.2002 р., вітчизняні банки можуть здійснювати кредитні, торговельні, гарантійні, розрахункові та комісійні операції з векселями [1]. До кредитних вексельних операцій відносять: урахування векселів та кредити під заставу векселів. Операція урахування векселів полягає у купівлі банком векселя у векселедержателя (експортера) до настання строку платежу за ними. Таким чином, банк стає повноправним власником векселя з усіма правами й обов'язками згідно з вексельним правом, а векселедержатель (експортер) отримує суму векселя, зменшену на величину банківської процентної ставки (дисконту), а також - накладних витрат на здійснення операції.

При кредитуванні під заставу векселів позичальник (експортер) не перевідступає вексель банку, а лише віддає його під заставу на певний строк, зберігаючи усі права векселедержателя. Крім того, якщо при урахуванні векселів позичальником виступає експортер, а кошти банку повертає імпортер, то при кредитуванні під заставу векселів погашення позики здійснюється самим позичальником, тобто експортером.

Операції з авалювання та акцептування векселів за економічною суттю є комбінаціями гарантійних послуг та послуг кредитного характеру. Зміст операції з акцептування векселів полягає у наданні банком у формі акцепту переказного векселя (тратти), що виставляється на банк експортерами й імпортерами . При цій формі кредиту експортер одержує можливість виставляти на банк векселі на визначену суму в рамках кредитного ліміту. Банк акцептує ці векселі, гарантуючи тим самим їхню оплату боржником у встановлений термін.

Зміст операції з авалювання векселів полягає у прийнятті банком зобов’язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов’язаних за векселем осіб (як правило за векселедавця — тобто імпортера) у разі несплати векселя платником у строк. При цьому банк бере на себе таку ж відповідальність, як і особа, зобов’язання якої він забезпечив. Таким чином, при видачі авалю виникають гарантійні відносини, а у випадку оплати банком векселя, між банком і векселедавцем виникають кредитні відносини.

Крім векселів у якості забезпечення заборгованості у зовнішньоекономічній діяльності можуть видаватися документарні акредитиви і банківські гарантії. Сутність акредитиву полягає в тому, що банку за дорученням та за рахунок клієнта (або за власний рахунок) впродовж встановленого терміну видає певному одержувачу обумовлену суму в певній валюті за умови подання ним необхідних документів. У випадку відкриття банком непокритого акредитива, коли клієнт (імпортер) не надає у розпорядження банку-емітенту коштів (покриття), і банк за власний рахунок здійснює оплату зовнішньоекономічного контракту, між банком і імпортером виникають кредитні відносини.

Банківські гарантії згідно з Постановою Національного банку України № 279 від 06.07.2000 р. є кредитними операціями [2]. Під гарантією слід розуміти зобов'язання банку (гаранта), що видається за дорученням клієнта (принципала), за яким банк зобов'язується сплатити кредиторові принципала (бенефіціару) відповідно до умов гарантійного зобов'язання визначену грошову суму. Українські банки для підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, відкривають такі гарантії: платіжна гарантія ; гарантія виконання ; гарантія повернення платежу. З одного боку, мова не йде про надання позики, оскільки банк не витрачає ні власні, ні залучені ресурси, а з іншого боку, дана послуга пов’язана для банку з ризиком втратити кошти. Таким чином, безресурсна форма кредиту може переходити у ресурсну і набувати всіх ознак останньої.

Таким чином, у практиці українських банків використовуються такі методи та форми короткострокового кредитування зовнішньоекономічної діяльності підприємств, як кредит, невідновлювальна та відновлювальна кредитна лінія, овердрафт, факторинг, урахування векселів, а також надають послуги гарантійного та кредитного характеру: авалювання векселів, акцептування векселів, акредитив, банківські гарантії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Постанова Національного банку України “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України” № 508 від 16.12.2002 р.

2. Постанова Національного банку України “Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” № 279 від 06.07.2000 р.

3. Основні показники діяльності банків України на 1 листопада 2007 року // Вісник Національного банку України. — 2007. — N 12. — С. 65.