Педагогічні науки/ 6. Соціальна педагогіка

К.п.н. Садова І.І.

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка,

м.Дрогобич,Україна

Сучасні проблеми реабілітації дітей з особливими потребами

Педагогіка сучасного дитинства має соціальну значущість для майбутніх поколінь і визначається своїми особливостями та витоками розвитку. В концепції єдиного освітнього простору однією з важливих проблем є забезпечення та реалізація Державних програм щодо надання спеціальної корекційної допомоги дітям із особливими освітніми потребами. Необхідність створення системи ранньої реабілітації дітям із відхиленнями в розвитку, як загального пріоритетного напрямку спеціальної освіти, визначається соціально-економічними умовами сучасного життя, ставленням держави до цих дітей, можливостями науки та практики.

Багато праць присвячено вивченню інвалідності як тотальному фактору, що призводить до істотного обмеження життєдіяльності дітей, сприяючи соціально-психологічній дезадаптації (А.Л. Биков, І.Д. Бех, В.І. Бондар, С.І. Болтівець, Г.І. Бондаренко, Я. Гошовський, Т.В. Данилова, Н.Ф. Дементьєва, Т.Д. Ілляшенко, А.В. Кігічак, А.М. Панов, О.Г. Хохліна, Т.І. Шульга, М.В. Щибрик та ін.).

Концепція спеціальної освіти осіб з психічними та фізичними вадами в Україні передбачає створення таких умов, за яких діти з обмеженими можливостями могли б успішно реалізувати свої загальнолюдські права, стати корисними громадянами своєї держави, освіченість і соціальний статус яких задовольнятиме потреби суспільства. По мірі росту і розвитку суспільства, його демократизації ми бачимо, що питання навчання, виховання, лікування, реабілітації дітей з особливими стають дедалі актуальнішими.

Поняття педагогічна реабілітація насичене різними тлумаченнями, головним з яких потрібно визнати складність процесу соціально-педагогічного і психологічного становлення людини в системі міжособистісних суспільних відносин як компонента цієї системи, тобто коли людина стає частиною певної спільноти. Унаслідок засвоєння елементів культури, соціальних норм і цінностей відбувається поновлення, включення в нормальний процес соціалізації дітей-інвалідів, що пережили стресогенний злам.

Основна мета ранньої реабілітаційної роботи – забезпечення соціального, емоційного, інтелектуального і фізичного розвитку дитини, що має порушення, і спроба максимально розкрити її потенціал для навчання. Другою важливою метою є попередження вторинних дефектів у дітей з відхиленнями у розвитку. Це може проявитися через дві основні причини: або ж після невдалої спроби призупинити прогресування первинних дефектів за допомогою медичного, терапевтичного чи навчального впливу, або ж у результаті порушення взаємовідносин між дитиною і сім'єю, спричиненого, в основному, тим, що сподівання батьків (або інших членів сім'ї) стосовно дитини не виправдалися. Третя мета ранньої реабілітаційної роботи – абілітація (пристосування) сім'ї, яка має дітей із відхиленнями у розвитку, щоб максимально ефективно задовольнити потреби дитини. Для такої сім’ї фахівцями має бути розроблена індивідуальна програма, що відповідає потребам і стилю життєдіяльності сім’ї.

Метою педагогічної реабілітації повинні бути не тільки ліквідація хворобливих проявів, але і вироблення у дітей якостей, що допомагають більш оптимально пристосуватися до навколишнього середовища.

Програма реабілітації – це система заходів, що розвивають можливості дитини і всієї сім'ї. Вона розробляється командою фахівців (лікарів, соціальних працівників, педагогів, психологів) разом із батьками. У багатьох країнах такою програмою керує один фахівець, яким може бути будь-який з перерахованих спеціалістів, котрий має відстежувати і координувати реабілітаційну програму (спеціаліст-куратор). В нашій державі таку функцію, в основному, виконує соціальний працівник реабілітаційної установи. Система заходів розробляється індивідуально для кожної конкретної дитини і сім'ї, враховуючи як стан здоров'я та особливості розвитку дитини, так і потреби сім'ї. Програма реабілітації може розроблятися на півроку, рік, що залежатиме від віку і умов розвитку дитини.

Серед важливих особливостей реабілітаційної програми є:

1) наявність міждисциплінарної команди спеціалістів, що позбавить батьків необхідності відвідувати різні установи;

2) участь батьків у процесі реабілітації, що є найбільш складною проблемою;

3) налагодження партнерства у реабілітації дітей з обмеженими функціональними можливостями.

Отже, педагогічну реабілітацію потрібно розглядати як цілісний безперервний процес розвитку особистості. Тому завдання соціального працівника полягає в тому, щоб створити такі психолого-педагогічні умови, які сприятимуть роботі з окремим індивідом та сім'єю в цілому.

В організаційному плані реабілітаційна діяльність повинна включати: розвиток духовних і фізичних здібностей дитини-інваліда; сприяння в отриманні відповідної освіти; забезпечення умов для участі в житті суспільства дітей; полегшення побутових і житлових умов, організація і проведення вільного часу, повноцінна участь у громадському й культурному житті; необхідність включення в процес реабілітації й адаптації не тільки дітей, як пацієнтів, але і членів їхнього найближчого оточення.

Протидією бездоглядності, асоціальної поведінки повинно стати створення реабілітаційних центрів психолого-педагогічної і медико-соціальної допомоги дітям на всій території нашої держави. Основним функціональним змістом виховних установ такого типу повинні стати оперативне і гнучке реагування на виникаючі в дитячому і підлітковому середовищі дезадаптивні проблеми. Інтегративна модель навчально-виховної установи нового типу повинна бути своєрідним рекреаційним центром соціально-педагогічної реабілітації для надання різнобічної допомоги дитині з обмеженими функціональними можливостями у здобутті нею нових сенсів життя через активацію саморегуляції, самовизначення, саморозвитку й самоактуалізації.

Отже, педагогічна реабілітація – це система заходів виховного характеру, яка спрямована на формування особистісних якостей дитини-інваліда, значущих для її життєдіяльності, активної життєвої позиції, яка сприяє інтеграції дитини до навчальних закладів для отримання необхідної освіти.

Педагогічна реабілітація передбачає: педагогічну діагностику; корекційно-педагогічну роботу; розумовий розвиток; естетичний розвиток; логопедичну корекцію; інтегроване навчання.

Література:

1. Ілляшенко Т.Д. Навчання та соціально–трудова адаптація дітей із затримкою психічного розвитку / Т.Д. Ілляшенко// Педагогіка і психологія. – 1996. – №2. – С. 127–135.

2. Казаннікова О. Проблеми соціалізації дітей з обмеженими можливостями / О. Казаннікова // Практична психологія та соціальна робота. – №8. – 2001. – 167 с.

3. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю з функціональними обмеженнями. Навчально-методичний посібник для соціальних працівників і соціальних педагогів / За ред. проф. А. Капської . – К.: ДЦССМ, 2003. – 168 с.

4. Шевчов А. Сучасні проблеми освіти і професійної реабілітації людей з вадами здоров’я: Монографія. / А. Шевчов – К.: Соцінформ, 2010. – 200с.