Ковальчук М. С.

Oles Honchar Dnipropetrovsk National University (Ukraine)

СЛОВОТВІР КОСМЕТИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Інтерес учених-лінгвістів до природи терміна, його виражальних можливостей, специфіки утворення та закріплення в мові обумовлений своєрідністю терміна як смислової одиниці.

Термінознавство – молода галузь, однак серед її дослідників можна назвати багато таких вагомих імен як В. Н. Головін, П. С. Єфименко, А. С. Д’яков, М. В. Кочан, В. М. Лейчик, Г. П. Мацюк, Т. І. Панько, Г. Г. Холодний та ін.

За останнє десятиліття в українському мовознавстві з’явилося чимало фундаментальних досліджень, присвячених вивченню галузевої термінології (І. М. Кочан, Н. І. Овчаренко, Л. О. Симоненко, О. Г. Чумак, Д. П. Шапран, Н. О. Яценко та ін.). Серед проблем, які розглядають у межах окремих галузевих терміносистем, актуалізуються словотворчі характеристики термінологічних одиниць. Метою нашої розвідки є дослідження словотвірних особливостей косметичних термінів від ХІХ ст. до сьогодні та виявлення основних словотвірних моделей.

Косметика (від грец. – такий, що має силу приводити в порядок чи такий, що декорує) – це своєрідне вчення про засоби і методи покращення зовнішності людини. Серед галузевої термінології її можна вважати найменш вивченою, чим і пояснюється актуальність дослідження.

Дослідники основ макіяжу зазначають, що «у ХІХ столітті косметика використовувалася вміло. Якщо раніше вона служила для «розфарбовування» обличчя, то тепер лише підкреслювала природні риси, відтінюючи їх, роблячи ніжнішими» [4, с. 19]. Н. Є. Помаранська зазначає, що «тонкі білила, рум’яна різноманітних відтінків, фарби для брів і вій користуються попитом на

міжнародному ринку поряд з предметами розкоші. Використовують англійський оцет, помаду у вигляді паличок, «римську воду» і духмяні висівки

для очищення волосся. ХІХ століття принесло з собою культ чистого тіла. У ХІХ ст. в європейських країнах будували банні приміщення, чистота стала звичним явищем. До цього обличчя протирали тільки спиртом. Косметику використовували помірно. Дами використовували косметику лише в поєднанні з бальним туалетом і зачіскою. Вільно користуватись макіяжем було дозволено повіям та акторам на сцені. У 1863 році Бодлер розмістив у «Фігаро» свою «Похвалу макіяжу», одночасно прославляючи і захищаючи це мистецтво» [4, с. 19]. Таким чином, косметика виходить на новий рівень розвитку, що стимулює її розвій у XIX – ХХ ст. як напряму в медицині, що зумовлює динамічне формування термінологічної підсистеми та стимулює інтерес учених до галузевої лексики: косметика починає розвиватися як самостійна наука, з’являються основи парфумерної промисловості, пізніше відкривають косметичні кабінети, інститути.

Передусім варто говорити про появу популярних видань для широкого загалу – довідників з косметики, порадників з догляду за собою. Серед найвідоміших та найґрунтовніших видань про косметику «Справочник по врачебной косметике» Б. Т. Глухенького (1989) [4], «Азбука косметики» А. М. Шамоніної (1992) [5], «Декоративная косметика и грим: учебное пособие для техникумов» П. Ф. Киреєва (1980) [1], «Магия красоты» А. М. Козлової (1996) [2].

Після розмежування косметології та косметики у дві самостійних галузі до сфери інтересів косметології відійшли назви захворювань та дефектів шкіри, волосся, нігтів, назви косметологічних препаратів, призначених для лікування цих дефектів, процеси й лікувальні процедури тощо. У віданні останньої залишилися декоративна косметика та догляд за зовнішністю. Такий чіткий поділ призвів до звуження термінологічної системи. Однак косметична термінологія являє собою розвинену потужну систему, яка потребує ґрунтовного словотвірного аналізу в визначених межах. Словотвірна система мови – явище динамічне, рухливе, змінне, як і лексична система, з якою вона тісно пов’язана. Доказом такої властивості системи є поява нових похідних слів, які потребують вивчення та систематизації. Джерельна база дослідження дозволяє аналізувати номінативний пласт лексики косметичної термінології.

Визначимо найпоширеніші способи словотворення та відповідно словотвірні типи для термінів, що складаються з одного слова та для компонентів термінів-словосполучень.

Розмежування специфіки деривації одиничних термінів та елементів словосполучень актуальне з огляду на відмінність словотвірних засобів, а отже, і моделей в тому й тому випадках.

Суфіксація мало представлена в масиві термінів, що складаються з одного слова. Приєднання суфіксів для утворення нових одиничних терміноелементів – рідкісне явище. Спостерігаємо такі випадки:

ü Депілятор. Іменник, творення якого мотивується «знаряддя для депіляції». Словотворчий формант –ор, спосіб словотворення – суфіксація. Сфера деривації – лексична, словотвірний тип – нетранспозиційний, словотвірне значення – модифікаційне.

ü Депіляторій. Іменник, творення якого мотивується «знаряддя для депіляції». Можна говорити про використання рідкісного в українській мові суфікса -орій (як у словах мораторій, лекторій), який характеризується іншомовним походженням та значенням акцентування об’єкта дії. Сфера деривації – лексична, словотвірний тип – нетранспозиційний.

Серед однокомпонентних термінів також спостерігаємо випадки приєднання афіксоїдів (зокрема, префіксоїдів):

ü Автозасмага. Префіксоїд авто- із значенням «сам», «самостійно», «себе» приєднується до іменника й утворює словотвірну модель â + N. Сфера деривації – лексична, словотвірний тип – нетранспозиційний. За цією ж дериваційною моделлю, однак з іншим префіксоїдом, твориться ще кілька косметичних лексем: біотонік, біокрем (приєднання префіксоїда біо- із значенням «природний»), антиперспірант (приєднання префіксоїда анти- зі значенням протилежності, тоді як перспірант – потогінний), фітокосметика (приєднання префіксоїда фіто- із значенням «трав’яний»).

Сюди не зараховуємо одиниці на контур, конселер, які перейшли до української мови, а частини -ур, -ер у їхньому складі хоч і нагадують власне українські суфікси (балагур) або такі ж афікси іншомовного походження (канцлер, тренер), однак під час міжмовного запозичення злилися з коренем.

Значно поширенішим у цьому плані можна назвати такий спосіб словотворення як словоскладання. Спостерігаємо багато термінів, утворених способом поєднання двох (або кількох) незалежних частин в один термін-композит, що свідчить про продуктивність цієї словотвірної моделі: гель-ліфтинг, гель-пілінг, кольд-крем, крем-гель, крем-дезодорант, крем-фарба, лосьйон-тонік, парфуми-еспрі, пудра-дезодорант, шампунь-бальзам-кондиціонер тощо.

Щодо основоскладання, то варто зазначити, що такий спосіб є менш продуктивним, адже під час аналізу виявлено всього одну лексему в косметичній терміносистемі: аромокаміння.

Словотвірне дослідження термінів-словосполучень загалом та їх компонентів зокрема дає більше матеріалу для аналізу, оскільки: по-перше, кількісно вони переважають, по-друге, до складу одного терміна-словосполучення може входити кілька елементів, утворених тим чи тим способом.

Отже, найчастіше у словотворі косметичної галузі застосовують суфіксальний спосіб творення як різновид афіксального. Найпродуктивнішим суфіксом є -н на позначення ознаки від предмета. Мало представлені лексеми, утворені префіксальним способом словотворення. Зовсім не застосовується конфіксальний та постфіксальний способи словотворення (та змішані, наприклад, суфіксально-постфіксальний), що зумовлено тим, що аналізований термінологічний масив представлено номінативною базою, для якої словотворення такими способами не характерне. Активно застосовуються складні способи деривації – словоскладання та основоскладання.

Література:

1. Киреев П. Ф. Декоративная косметика и грим: учебное пособие для техникумов / П. Ф. Киреев. – М.: Легкая индустрия, 1980. – 176 с.

2. Магия красоты / Автор-составитель А. М. Козлова. – Донецк-Киев: Пилигрим-92, 1996. – 36 с.

3. Помаранська Н. Є. Історія макіяжу: Конспекти лекцій теоретичного навчання з предмету «Історія макіяжу» для учнів за професією «Візаж» [Електронний ресурс] / Н. Є. Помаранська. – Рівне, 2011. – 29 с. – Режим доступу: http://rpl.ucoz.com/Navchannay/VizagistIstoria.pdf

4. Справочник по врачебной косметике / Под. ред. Б. Т. Глухенького. – Киев: Здоровье, 1989. – 304 с.

5. Шамонина А. М. Азбука косметики / А. М. Шамонина. – К.: Либідь, 1992. – 64 c.