Островерхова А.В., Богацька Н.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЄУ

Шляхи підвищення ефективності управління трудовими ресурсами на підприємстві

В системі виробництва та економічних відносин центральне місце посідає людина. Вона визначає цілі та напрями розвитку виробництва, організовує його, виробляє товари й надає послуги для свого життя та розвитку. Тому ефективність економіки будь-якого суспільства насамперед визначається якістю наявних трудових ресурсів та способом їх використання у виробництві, адже основною продуктивною силою є люди з їхніми здібностями та можливостями. В сучасних умовах роль людини у виробництві суттєво змінилася, людина є не тільки найважливішим елементом виробничого процесу на підприємстві, але й головним його стратегічним ресурсом. Вкладення в людські ресурси стають довгостроковим фактором конкурентоспроможності підприємства. Якісне відтворення трудових ресурсів, формування трудового потенціалу та раціональне його використання залежить від ефективності управління трудовими ресурсами на всіх рівнях [3].

Метою даної статті є ознайомлення з процесом управління трудовими ресурсами на підприємстві та визначення конкретних шляхів його покращення.

Питанням управління трудовими ресурсами присвячені роботи таких авторів, як Крушельницька О.В. , Осовська Г.В., Жуковський М.О., Качан Є.П., Шушпанов Д.Г. та ін.

Трудові ресурси (персонал) підприємства - загальна кількість осіб, які працюють на підприємстві і вкладають власний труд, фізичні і розумові здібності, знання і навички в процесі діяльності підприємства і забезпечують виконання поставлених перед ним цілей [1,C. 26].

Основною метою управління трудовими ресурсами є забезпечення мінімізації витрат підприємства на формування та утримання трудових ресурсів та максимізація результатів від їх використання [2].

Вплив трудових ресурсів на діяльність підприємства безперечний. Від забезпеченості підприємства достатньою кількістю робітників необхідного рівня кваліфікації та досвіду, залежить рівень продуктивної діяльності підприємства. Зокрема, підвищення ефективності управління персоналом сприятливо впливає на ефективність використання устаткування, машин, механізмів, своєчасність виконання робіт, і, як результат, обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток та ін. показники [1, С.25].

Управління персоналом сучасного підприємства є важливою складовою його функціонування та рівня конкурентоспроможності.

Сучасні концепції управління базуються на тому, що люди є одним з найважливіших економічних ресурсів компанії, джерелом її доходів, конкурентоспроможності і розвитку. Наприклад, Л. Якокке стверджує, що «усі господарські заходи об’єднуються трьома поняттями: люди, продукція, прибуток. Передусім головну роль відіграють люди. Якщо немає здібних спеціалістів, то всі ваші намагання будуть марними» [5].

Серед шляхів підвищення ефективності управління трудовими ресурсами підприємства слід виокремити такі:

1. Аналіз праці. Однією з умов ефективного управління персоналом є аналіз праці, на підставі якого визначають конкретні роботи, виконувані на окремих робочих місцях, добирають і відбирають працівників, встановлюють системи, форми і розміри оплати праці тощо. Основна мета аналізу праці – таке її організування, щоб вона не потребувала надмірних фізичних, психологічних зусиль, була якісно багатою й ефективною, приносила працівникам задоволення і сприяла розвитку їх особистостей та виробничої кваліфікації.

2. Автоматизація та організація робочих місць. Створення умов для високоефективної праці вимагає відповідного організування та обладнання робочих місць працівників, їх планування, забезпечення оптимальних умов праці. Робочі місця повинні відповідати інформаційним, економічним, ергономічним, гігієнічним, естетичним, технічним та організаційним вимогам [4].

3. Мотивація працівників. Одним із резервів підвищення продуктивності праці є мотивація праці. Мотивація персоналу є основним засобом забезпечення оптимального використання ресурсів, мобілізації наявного кадрового потенціалу. Основна мета процесу мотивації – це отримання максимальної віддачі від використання наявних трудових ресурсів, що дозволяє підвищити загальну ефективність і прибутковість діяльності підприємства [6, ст..64].

4. Соціальний захист та гарантії. Для кожного робітника важливим елементом трудової діяльності є впевненість у захищеності та підтримці з боку держави.

Соціально-економічні заходи з соціального захисту крім матеріального забезпечення та обслуговування передбачають компенсаційні виплати, відшкодування, поновлення прав та інші соціальні гарантії, які можуть визначатися нормами не тільки права соціального забезпечення, а й інших галузей права – трудового, цивільного, адміністративного, фінансового та інших [7, с.8].

5.Чітка визначеність організаційної структури управління підприємством та обов’язків кожного робітника. Досвід великих зарубіжних фірм свідчить, що організаційні рішення нерозривно пов’язані з концепціями загального розвитку підприємства.

Забезпечення широких можливостей для підприємництва потребує посилення маркетингової діяльності фірми, підвищення ролі стратегічного планування, тісну взаємодію між ланками організаційної структури підприємства [8, с.204].

Організація та трудова дисципліна це шлях до успіху фірми. Сучасний бізнес передовсім базується на управлінні. Якщо люди – це основа виробництва, то управління ними відіграє головну роль в діяльності підприємства. Як організує керівник управління персоналом, так і буде працювати підприємство.

Задля забезпечення ефективного управління необхідно безперервно аналізувати виконану роботу, покращувати умови праці та робочі місця, мотивувати та стимулювати робітників, чітко визначати цілі підприємства та обов’язки кожного працівника, кожної ланки виробництва.

Отже, зазначені шляхи підвищення ефективності управління трудовими ресурсами приведуть до бажаних успіхів та до досягнення головної місії підприємства – це максимальне отримання прибутку.

Список використаної літератури

1. Крушельницька О.В. Управління трудовими ресурсами: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2007. - 224 с.

2. Коломієць В.М. Принципи визначення конкурентоспроможності персоналу підприємства / Економіка і держава, 2007. - №12. – С.103 – 104.

3. Житник Т.П. Управління трудовими ресурсами: методичні рекомендації за редакцією доктора економічних наук, професора В.І.Перебийніса. - Полтава, 2007.

4. Менеджмент персоналу:Навчальний посібник. Видання 2-ге, без змін / В.М. Данюк, В.М. Петюх, С.О. Цимбалюк та ін. За заг. ред. В.М. Данюка, В.М. Петюха. – К.:КНЕУ. – 2006. – 398с.

5. Якокка Л., Новак У. Карьера менеджера. – 2-е изд./ Пер. с англ. – М.: Попурри,2002.

6. Бондаренко О.О. Трудова мотивація: проблеми та розвиток // Економіка та держава. – 2005. – №4. – С.64 – 66.

7. Бойко М. Д. Право соціального забезпечення України: Навч. Посіб. – К.: Олан, 2004. – С. 8, 18.

8. Пушкар Р.М., Тарнавська Н.П. Менеджмент: теорія та практика. Підпручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Т: Карт-бланш, 2003. – 490с.