К.е.н., Приймук О.Р.

Державний економіко-технологічний університет транспорту, Україна

Місце ціноутворення у господарському механізмі метрополітену

Система цін активно впливає на відтворювальні процеси і розподільчі відносини, а також пасивно відображає економічний стан не тільки окремого підприємства а й всієї країни. Основним знаряддям проведення економічної політики держави є ціноутворення, яке зачіпає усі сторони господарської діяльності, вирішує соціальні завдання щодо пасажирських перевезень мегаполісу.

За допомогою цін на метрополітені відбувається прогнозування обсягів перевезення пасажирів, якісних показників діяльності, собівартості, економічної ефективності капітальних вкладень і нової техніки, системи економічного стимулювання. Від правильного вирішення теоретичних і практичних проблем ціноутворення багато в чому залежить ефективність господарського механізму підземного електротранспорту, стабільність суспільства. У свою чергу, господарський механізм має великий вплив на ціни і ціноутворення.

Ціноутворення на послуги міських пасажирських перевезень є складним процесом, який пояснюється такими обставинами як різноманіття видів громадського транспорту; транспорт пов’язує у єдине ціле увесь процес суспільного виробництва, розвиток та розміщення якого впливає на рівень продуктивності праці в масштабах всього мегаполісу, а також тим, що перевезення не мають уречевленої форми. В сучасних умовах необхідно знаходити нові методи та способи удосконалення системи ціноутворення на швидкісному підземному транспорті, які дадуть можливість підвищити ефективність найбільш масового суспільного транспорту та створять умови для подальшого його розвитку.

Головне призначення ціноутворення на послуги метрополітену полягає в отриманні доходу від надання ефективних і якісних послуг у міському секторі, також слугує зниженню транспортних перевантажень та від’ємного екологічного впливу на дорожній рух, підвищенню рівня координації різних видів міського транспорту та скорочення рівня бідності населення. Якщо метрополітен здатний вирішувати ці завдання, то від нього не можливо очікувати повне покриття витрат на його функціонування.

Безперервне зростання чисельності агломератів, автомобілізації населення викликає подальший інтенсивний розвиток території міста, яка на сучасному етапі має задовільний стан і не може в повному обсязі задовольняти потреби пасажирів у пересуванні, що і створює перенавантаження доріг. Дана тенденція у перспективі буде поширюватися, що і викликає необхідність узгоджувати систему пасажирських тарифів, особливо на метрополітені у відповідності з економічно доцільними сферами обслуговування пасажирів.

До користувачів міським громадським транспортом відносяться люди, які мають низький рівень доходу (незахищені верстви населення): діти; домашні господарства, що мають низький рівень дохідності; літні люди та похилого віку (в яких не має прав водія або вони фізично не можуть управляти автомобілем); люди, які не мають автомобілі; люди, що живуть близь місця роботи; міські туристи. Тому пасажирські тарифи, на відмінність від вантажних, слід розглядати як різновид державних роздрібних цін і застосовувати до них їх принципи встановлення.

При розробці пропозицій по зміні тарифів на транспорті послуги треба враховувати один із важливіших факторів як співвідношення попиту та пропозиції на міські пасажирські перевезення, категорію населення, що користуються даними видами транспорту та її платоспроможність, можливості кожного виду транспорту як можна більше знижувати собівартість перевезень за рахунок впровадження новітніх методів та технологій перевізного процесу.

Так як при пересуванні пасажири самостійно обирають зручний і найбільш придатний для себе вид транспорту, то при розробці пасажирських тарифів необхідно враховувати такі фактори, як виграш у часі, надані зручності, особливо при поїздках хворих, людей похилого віку, вартості поїздки тощо.

Тарифи громадського транспорту встановлюються місцевими органами влади і є єдиними на всієї території міста. При затверджені тарифів органи державної влади керуються рівнем життя та соціальними інтересами більшої частини населення, але при цьому не завжди враховуються результати діяльності метрополітену.

В сучасних умовах виникає необхідність в розробці економічних заходів щодо підвищення попиту на міські пасажирські перевезення саме громадським транспортом, особливо в мегаполісах, де число приватних автомобілів та чисельність населення перевищує пропускну спроможність вулиць та автомобільних доріг, що і приводить до незадоволення потреб пасажирів. Пасажирські перевезення метрополітеном в мегаполісах необхідно розвивати, так як вони є важливим елементом не тільки культурного рівня, а й відображають стан економічного розвитку всієї країни. Тому одним із важливих економічних заходів, направлених на вирішення цих задач є удосконалення діючої системи ціноутворення на найбільш популярному виді міського пасажирського транспорту – метрополітені.

Література:

1. Базилюк А.В. Тарифоутворення у сфері пасажирських перевезень: монографія. – К.: НТУ, 2010. – 176 с.

2. Крейнин А.В. Цены и ценообразование на транспорте. – М.: Знание, 1969. – 63 с

3. Приймук О.Р. Пасажирський транспорт як макрофактор розвитку мегаполіса // Зб. наук. пр. Держ. економ.-технологіч. ун-ту т-ту: Сер. Економіка і управління. – К.: ДЕТУТ, 2012. – Вип. 19. – С. 30 – 37.