Економічні науки/ 10. Економіка підприємства.

Борщ М. В., студентка IV курсу

Вінницький національний технічний університет України

Конкурентоспроможність національної економіки та держави в цілому.

Спроможність суб’єктів господарювання конкурувати між собою все більше залежить від функціонування територіальних суспільно-господарських систем, а також від їх здатності до формування сучасних структур.

Проблема конкурентоспроможності підприємств є основою конкурентоспроможності національної економіки кожної країни, тому вона повинна постійно перебувати в полі зору органів державної влади.

Інтеграція України у сучасний соціально-економічний європейський простір обумовлює необхідність обґрунтування відповідної політики держави, розробки та запровадження ефективних практичних рекомендацій щодо плану першочергових заходів всіх гілок влади [1].

Дослідженням проблем конкурентоспроможності національної економіки та держави в цілому займались такі фахівці як Черевань В.П., Бутко М.Н., Відоменко І.О., Амоша О.І. та інші.

В економічній літературі конкурентоспроможність трактується як зумовлене економічними, соціальними і політичними чинниками стабільне становище країни або її продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках. В умовах відкритої економіки конкурентоспроможність може бути визначена як здатність країни (підприємства) протистояти міжнародній конкуренції на власному ринку та ринках інших країн [2].

Одним з показників, який характеризує конкурентоспроможність економіки, згідно з методологією Світового банку, є індекс інноваційної економіки. Для України цей показник складає 5,7 балів за 10-бальною шкалою. Це менше не тільки за показники розвинених країн, але й країн з перехідною економікою. Індекс економічної свободи України, що також визначається Світовим банком складає, 125 ранг серед країн з перехідною економікою, тобто займає останнє місце [3].

За індексом людського розвитку, за розрахунками НАН України, наша держава посідає 85-90 місце, а за даними ООН - 102 місце. Експерти Інституту економіки промисловості НАН вважають, що в розвинених країнах професійна компетентність цінується більше (90%), ніж в Україні (72%), тобто відбувається недооцінка однієї з головних характеристик конкурентоспроможності працівника [4].

У рейтингу підприємницької привабливості на 2008-2012 pp. Україна посідає 70 місце серед 82 країн (Росія - 62). Найбільш привабливими для бізнесу є Данія, Фінляндія, Сінгапур.

Одним із важливих показників соціально-орієнтованої економіки та її конкурентоспроможності є вартість робочої сили, яка в Україні складає 45 центів на годину, що порівняно з Росією – удвічі дешевше [5].

Сьогодні головними перешкодами на шляху забезпечення конкурентоспроможності української економіки є вузькість внутрішнього ринку, нестабільна податкова політика, відсутність стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, поширення корупції, неефективна політика державного захисту конкурентних переваг вітчизняних товаровиробників.

Отже, з вище викладеного матеріалу, можна зробити висновок, що підвищення конкурентоспроможності національної економіки потребує проведення відповідних заходів з боку держави.

Можна визначити перелік завдань державної політики у сфері підвищення конкурентоспроможності:

1) удосконалення законодавства в галузі підприємницької діяльності;

2) зменшення податкового тиску з боку держави;

3) зміцнення економічної безпеки країни;

4) розвиток міжнародних зв’язків;

5) фінансова підтримка інноваційної діяльності;

6) підтримка новостворених підприємств;

7) забезпечення платоспроможного попиту;

8) стабілізація національної валюти;

9) зменшення вивезення капіталів за кордон;

10) антимонопольне законодавство.

Отже, зростання конкурентоспроможності підприємства залежить не тільки від управлінських рішень на рівні підприємств, а й від державної політики у сфері створення відповідного економічного та правового середовища. Вище наведені заходи будуть підвищувати конкурентоспроможність підприємств а також всієї економіки в цілому.

Література:

1. Нові виклики для економічної політики України: рекомендації до плану невідкладних дій. - К.: Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. -2006. - 78 с.

2. Черевань В.П. Україна в глобальній конкурентоспроможності // Глобалізація СОТ: Конкурентні позиції України: Матеріали науково-практичної конференції 27. 03. 2007. - К.: ТОВ УВПК «ЕКСОТ». - 2007. - С. 14 - 27.

3. Бутко М.Н. Інвестиційні аспекти підвищення конкурентоспроможності економіки // Економіка України. - 2004. - №4. - С.40-45.

4. Відоменко І.О. Завдання галузевої конкурентної політики та організаційно-економічний механізм реалізації стратегії конкуренції // Економіка:проблеми теорії та практики. - 2004. - № 196. - T.IY. - С. 932-937.

5. Амоша О.І. Стан, тенденції та основні напрями розвитку соціально-трудових відносин на державному та регіональному рівнях // Социально- экономические аспекты промышленной политики. Социально-трудовые отношения в современных экономических условиях: Сб. науч. тр. - Т. 1.-Донецк. - 2001. - С. 1424.