Інноваційне забезпечення виробництва біопалива в Україні та підтримка з боку держави

Токарчук Д. М., асистент

Біла Г.В., магістрант з обліку та аудиту

Вінницький національний аграрний університет, Вінниця

Інноваційне забезпечення виробництва біопалива в Україні та підтримка з боку держави

Динамічне здорожчання паливних ресурсів, зростаючі потреби щодо забезпечення України енергоносіями власного виробництва гостро ставить проблему пошуку альтернативних видів палива. Вирощування сільськогосподарських культур для переробки на біопаливо – етанол, біодизель, тощо - слід розглядати як важливий інноваційний напрям аграрного виробництва в контексті сталого розвитку, оскільки він здатний вирішувати ряд економічних, екологічних і соціальних проблем. Біопаливо важливе, насамперед, для енергозабезпечення, збереження ресурсів і поліпшення екології.

В умовах формування ринкової економіки актуальними стають питання розвитку інноваційних технологій. Україна є членом СОТ, тому наукове забезпечення інновацій треба розглядати як один із стратегічних напрямів держави. Саме розвиток інноваційних технологій дасть змогу нашій державі зміцнити свій суверенітет та зменшити залежність від енергоресурсів інших держав. На сьогодні, шлях скорочення використання природного газу – одна з найбільш гострих тем для економіки України і тому необхідно шукати альтернативні джерела енергії та впроваджувати енергозберігаючі технології. Енергетична та екологічна безпека країни вимагає активізації роботи над вдосконаленням правового забезпечення впровадження інноваційних технологій, зокрема у виробництві біопалива, як місцевих органів самоврядування, так і держави в цілому.

Розвиток енергії з поновлювальних джерел – особливо з вітру, води, сонячної енергії і біомаси – повинен бути головною метою енергетичної політики України. Перспективи розвитку виробництва палива залежать від багатьох факторів, які можуть по різному впливати на виробництво. Кожна країна має свої особливості розвитку біоенергетики.

Разом із тим, проти впровадження біопалива виступають деякі скептики, які вважають, що для його вироблення, по-перше, потрібно багато коштів, по-друге, треба мати площі, на яких вирощували б сировину, по-третє, – це загрожує продовольчій безпеці. Але головним чинником, що викликає підвищений інтерес до біопалива, є його екологічність, тобто зменшення викидів шкідливих сполук у навколишнє середовище порівняно з нафтовим паливом. Переваги та недоліки виробництва та використання біопалива (перспективи використання) наведені в табл. 1. [2].

Таблиця 1.

Перспективи використання біопалива

Використання біопалива

Переваги

Недоліки

- відновлюваність сировини;

- позитивний енергетичний баланс;

- закритий коло обіг СО₂;

- низька моторна емісія;

- відсутність вмісту сірки;

-відкриття нових ринків для агровиробництва

- підвищення вивільнення окису азоту;

- небезпека монокультури;

- висока потреба в субвенціях (дотаціях);

- невисокий виробничий потенціал;

- ріст цін на продукти харчування

Наведемо деякі інноваційні проекти,які представив Кучеренко Р.А., котрі забезпечать зменшення залежності нашої держави від імпортованих вуглеводнів:

1. Виробництво альтернативного рідкого палива. Призначення – виробництво альтернативного рідкого вуглеводного палива з суміші рідких нафтопродуктів та біогенної сировини. Технологія спрямована на заміщення дорогих викопних видів палива, її впровадження відповідає Енергетичній стратегії України на період до 2030 року.

2. Модельний ряд малогабаритних комплексів для без температурного виробництва біодизеля з будь-яких видів рослинних олій продуктивністю від 50 до 500 л/год. Метою інноваційного проекту є виробництво екологічно чистого, альтернативного нафтовому аналогу біопалива для потреб транспорту.

3. Замкнена система самозабезпечення окремо взятого сільськогосподарського підприємства цілорічними зеленими кормами для ВРХ; біодизелем; паливними гранулами – на базі вирощування та переробки нових сортів високоврожайних, калорійних енергетичних рослин; етанолом. Реалізація проекту дозволить вирішити весь комплекс енергетичних, сировинних та соціальних питань у рамках одного господарства, що повинно дати цілковиту незалежність підприємства [4].

За попередніми даними, потреба України в паливі у 2006 р. становила понад 200 тис. тонн, а у 2010 р. – понад 500 тис. тонн.

Україна відноситься до енергодефіцитних країн – її забезпеченість власними енергоресурсами не перевищує 30 %. Тому вона змушена використовувати біопаливо, що дасть можливість поліпшити екологічну ситуацію, посилити енергетичну незалежність і створити перспективи для сільського господарства.

Одним із напрямів у нетрадиційній енергетиці України є використання фітодизеля. Відомо, що насіння високоолійних культур являє собою одне з найбільш перспективних джерел отримання альтернативного палива – біодизеля [7]. Біодизель – це метиловий ефір, що отримують у результаті хімічної реакції з будь-яких рослинних олій (найкращою сировиною для виробництва вважають ріпак) і тваринних жирів.

Про посилення популярності виробництва ріпаку та ріпакової олії свідчать постійно зростаючі показники обсягів виробництва зазначених видів продукції у світі за останні роки (рис. 1) [8].

Рис. 1. Показники обсягів виробництва ріпаку та ріпакової олії у світі за 2000-2011 рр., (млн. т.)

Показники рис. 1 переконливо доводять постійне зростання обсягів виробництва ріпаку, його позитивну динаміку. Порівняно з 2000 р. світові обсяги виробництва ріпаку зросли майже в 1,5 раз, а ріпакової олії – майже у 1,6 раз. Все зазначене підтверджує, що зростання попиту на біопаливо збільшує пропозицію сировинного матеріалу, тобто ріпаку.

Варто також наголосити, що майже 90 % від валового збору ріпаку Україна експортує переважно до країн Європейського Союзу, таких як Нідерланди, Бельгія, Франція, Польща тощо. Проаналізувати динаміку показників експорту ріпаку з України можна з рис. 2 [8].

Рис. 2. Показники експорту та внутрішнього споживання ріпаку в Україні в 2007-2008-2011/12 маркетингових роках (тис. т.)

З даного рисунку ми бачимо, що показники внутрішнього споживання ріпаку в Україні набагато нижчі за експорт. У 2008-2009 маркетинговому році (м.р.) на внутрішні потреби було використано майже 20,5 % валового збору ріпаку. У наступні маркетингові роки внутрішні потреби становили від 3,4 % у 2010-2011 до 7,6 % у 2008-2009 м.р. Зрозуміло, що решта вирощеної продукції була експортована.

Таким чином, проведений аналіз свідчить, що Україну варто розглядати як потужного виробника біосировини (ріпаку) для виробництва біодизельного палива.

За підрахунками вчених, для проведення комплексу сільськогосподарських робіт Україна має використовувати майже 2 млн. тонн дизельного палива та 620 тис. тонн бензину. Для цього необхідно закупити майже 4,5 млн. тонн нафти, яка в основному є імпортованою. українське аграрне виробництво підпадає під вплив кон’юнктурних коливань на нафтопродукти, що призводить до подорожчання кінцевої сільськогосподарської продукції, оскільки майже на 16-20% собівартість аграрної продукції формується з цієї статті матеріальних витрат. Перехід на використання біодизельного палива допоможе агровиробникам знизити напругу в забезпеченні паливом комплексу сільськогосподарських робіт у період посівної компанії та жнив і знизити витрати за цією статтею [1].

В Україні здійснено деякі зрушення в напрямку формування ефективного ринку біопалива і на законодавчо-правовому рівні. Законодавче забезпечення розвитку альтернативної енергетики в Україні було започатковано ще в 1996 р., коли Верховна Рада затвердила Національну енергетичну програму на період до 2010 р., у якій було передбачено покриття 10 % потреб народного господарства в енергії за рахунок нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії. [7].

Висновки. Отже, хоч наша держава і має власні інноваційні розробки з виробництва біопалива, але їх практичне застосування на сьогодні лише починає розвиватися. Ситуацію ускладнює незавершеність цих інноваційних проектів, що знаходяться переважно на стадіях проведення досліджень та розробки робочої документації.

Для того, щоб в Україні подолати проблеми з виробництва біопалива, необхідно: сприяти внутрішньому виробництву та споживанню; сприяти виробництву біопалива в Україні на експорт; забезпечити привабливість інвестиційного клімату на рівні конкретних підприємств і держави загалом.

Література:

1. Ващук О.В. Особливості формування національного ринку біопалива / М.М. Третьяк // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2012. - № 2. – С. 247-253.

2. Вороновський І.Б. Екологічний аспект використання біопалива сільськогосподарською технікою / І.Б. Вороновський // Таврійський державний агротехнологічний університет. ‑ 2012. – С. 70-75.

3. Кобець М. Законодавче забезпечення виробництва біопалив в Україні: історія розвитку, аналіз недоліків та шляхи покращення [Електронний ресурс] – режим доступу: brc. undp. org. ua/img

4. Кучеренко Р.А. Місце виробництва біопалива серед інноваційних проектів в Україні та їх державна підтримка / Р.А. Кучеренко.– 2009.-С1-4.

5. Лук’янихіна О.А., Сучасні тенденції розвитку ринку біопалива у світі (огляд) / І.А. Вакуленко // Збірник Сумського державного університету.– 2011.- С.1-5.

6. Мазур К.В. Виробництво біопалива з сировини рослинного походження: інноваційно-інвестиційний напрямок розвитку регіону / К.В. Мазур // Збірник Таврійського державного агротехнологічного університету. – 2012. – С. 361-371.

7. Скрипниченко В.А. Інноваційні аспекти виробництва біопалива на Україні: стан, проблеми, перспективи / В.А. Скрипниченко // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. - 2009. - С. 175-180.

8. Український журнал з агробізнесу «Пропозиція» [Електронний ресурc]. – Режим доступу: http://www.propozitsiya. com/ ?page=149 &itemid=2783&number=91.