Шкряда Н.В.

 

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

 

 

СУЧАСНИЙ СТАН ТА НАПРЯМКИ ВПЛИВУ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

 

У послабленні міждержавних бар'єрів на шляху руху товарів, послуг, чинників виробництва, методів управління все більшу роль у процесі розвитку промисловості відіграють зовнішньоекономічні відносини. Це стосується експортно-імпортних операцій, міжнародного інвестування, кооперації та співпраці. Одним з елементів розширення сфери зовнішньоекономічної діяльності підприємств є формування транснаціональних корпорацій (ТНК), які стали основною рушійною силою розвитку світового господарства [1].

Основні аспекти дослідження діяльності транснаціональних корпорацій висвітлювались в працях зарубіжних та вітчизняних вчених, серед яких Гладій І., Жук О, Крижанівська В., Новицький В., Сорока І., Суплін Л., Пешко А., Кіндлебергер Ч., Пенроуза Е., Перлмуттер Г., Хаймер С.

Метою данної роботи є дослідження  розвитку транснаціональних корпорацій та аналіз їхнього впливу на національну та світову економіку.

Транснаціональним корпораціям  (ТНК)  належить вирішальна роль у глобалізації світової економіки. Про їх великі можливості свідчить наявність у них коштів,  які часто перевищують розмір національного доходу держав. На ТНК припадає основна частина прямих іноземних інвестицій: вони контролюють до 50 % промислового виробництва у світі; провадять понад 70 % операцій світової торгівлі, з них 40 % − усередині ТНК, які відбуваються не за ринковими цінами,  а за так званими трансфертними,  що формуються не під тиском ринку, а з огляду довгострокової політики материнської компанії. На підприємствах ТНК щорічно виробляється продукції на суму,  що перевищує 10 трлн дол.;  на них працюють близько 150 млн осіб, тобто кожний дванадцятий, зайнятий у світі (крім сільського господарства). П'ятсот найпотужніших ТНК реалізують 80 % усієї виробленої продукції електроніки і хімії, 95 % фармацевтики, 76 % продукції машинобудування. Прямі іноземні інвестиції ТНК відіграють зараз найважливішу роль у сполученні багатьох національних економік і створенні інтегрованої інтернаціональної виробничої системи – ядра глобальної світової економіки [1].

Кількість ТНК у світі зростає швидкими темпами:у 1990 р. їх нараховувалось 36 тис., а їхній оборот складав приблизно 7 млрд доларів. У 2010 р. у світі нараховувалось уже більше 80  тис.  ТНК,  у яких було зайнято більше 79 млн осіб. За 20  років розвитку кількість ТНК було збільшено майже на 50 %. На рис. 1  зображено динаміку кількості ТНК та їхніх філій у 1990-2011 рр. [2].

Рис. 1.  Динаміка кількості ТНК та їхніх закордонних підрозділів у 1990-2011 рр.

Транснаціональнікорпорації здійснюють значний вплив на економіку України та світу в цілому. До основних позитивних чинників можна віднести наступні:

- робота на підприємствах ТНК часто приводить до підвищення освітнього й професійного рівня місцевих кадрів

- ТНК здійснюють інвестиції, приносять нові технології виробництва й управління, збільшують ВВП;

- позитивно впливають на платіжний баланс, збільшуючи експортну виручку або знижуючи імпорт;

- ТНК мають також позитивний соціальний вплив: сприяють зайнятості місцевого населення, включаючи висококваліфіковані кадри науково-технічних працівників, менеджерів та ін.[3].

- ТНК сприяють раціональнішому розподілу наявних ресурсів і розміщенню виробництва, завдяки їм активніше поширюються нові технології та товари,  працівники підвищують кваліфікацію та формують нову філософію управління.

         Однак, діяльність ТНК на території України має й негативні чинники. Одним із таких чинників є неспроможність вітчизняних виробників витримати конкуренцію з великими ТНК. Разом із цим посилюється залежність вітчизняної економіки від провідних ТНК світу й частково втрачається свобода вибору власного шляху економічного розвитку.

         ТНК часто втручаються у сфери, що традиційно вважаються сферами державних інтересів.  Вони можуть навіть дезорганізувати зовнішньоекономічну сферу країни-партнера, оскільки здатні протидіяти реалізації неприйнятній для них економічній політиці держави. Використовуючи трансфертні ціни, дочірні компанії, що діють у різних країнах, вміло приховують прибутки від оподаткування шляхом перекачування їх з однієї країни в іншу,  внаслідок чого бюджетом приймаючої країни недотримуються відповідні кошти. Крім того ТНК здатні встановлювати монопольно високі ціни, диктувати інші умови, які зачіпають інтереси країн, що їх приймають[2].

Тому Україні слід ураховувати всі можливі перешкоди й використовувати позитивний ефект від діяльності ТНК. При цьому результат діяльності ТНК залежатиме не тільки від самих ТНК,  а й від державної політики приймаючої країни. Основними завданнями держави для нівелювання негативних чинників можна вважати наступні (рис.2)

 

 

 

Завдання держави, щодо зниження негативного  впливу ТНК

Створення ефективного податкового законодавства

Підтримка національної валюти,  що сприятиме активізації та успішній діяльності великих капіталів

Розробка чіткої законодавчої та нормативної бази, що регулює процес створення й функціонування нових форм спеціальних економічних зон  (СЕЗ)

Узгодження інтересів великих іноземних ТНК  зі стратегічними пріоритетами економіки України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 2 Завдання держави, щодо зниження негативного  впливу ТНК

 

Так, незважаючи на недоліки, ТНК для України є головною рушійною силою в процесі розширення інвестиційної діяльності, що дозволяє їй бути активним гравцем не лише на локальному ринку злиттів та поглинань, а й на зарубіжному.

Література:

1. Заярна Н.М. Розвиток транснаціональних корпорацій в умовах глобалізації економіки // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.2. – с.197-202.

2. Сорока І.Б. Транснаціональні корпорації та їхня роль у процесі активізації міжнародної інтеграції // Актуальні проблеми економіки. –  №9(99). – 2009. –  с. 35-41.

3. Шабаліна Л., Корнейченко М.Аналіз впливу транснаціональних корпорацій на економіку україни [Електронний ресурс]: Режим доступу <http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Skhid/2012_3/15.pdf>