Економічні науки/3.Фінансові відносини

Дюгованець О.М.

Закарпатський державний університет, Україна

Проблеми розвитку венчурного фінансування в Україні

Сучасний рівень розвитку країни напряму залежить від рівня розвитку інноваційної діяльності, тому впровадження інновацій є головним чинником успіху підприємства, що впливає й на рівень розвитку країни загалом [1]. Однак Україна продовжує розвиватись як країна, в якій високу частку займають сировинні галузі промисловості, й практично не створені умови для ефективного здійснення інноваційної діяльності через різного роду перешкоди (фінансові, політичні, правові), які постають на шляху до реалізації інноваційної моделі розвитку в нашій країні. Інструментом реалізації такої моделі є створення ефективної національної інноваційної системи.

Однією з ключових проблем розвитку українських інноваційних підприємств є фінансування інноваційної діяльності, а саме обмежена кількість фінансових джерел. Фінансування діяльності малих інноваційних підприємств має певні особливості, що, у свою чергу, обумовлює необхідність пошуку альтернативних джерел фінансування. Аналіз форм і наявних джерел фінансування малого інноваційного підприємництва дозволяє дійти висновку, що найбільш доступним джерелом (особливо на етапі зародження) є венчурне фінансування [2]. Ефективність венчурного фінансування може мати велике значення для фінансової підтримки інноваційних та інвестиційних проектів й стати основою для фінансування новостворюваних підприємств в Україні.

Наразі український ринок венчурного капіталу відносно слаборозвинений, незважаючи на те, що розвиток венчурного бізнесу почався в 1992 році після підписання угоди про створення Фонду «Україна» (першого венчурного фонду в державі), й має свою специфіку. На жаль, на відміну від світової практики, в Україні науковий та інноваційний розвиток поки що відійшов на другий план, незважаючи на тенденції й роль, яку виконують інновації для суспільства в цілому. Тому якщо й існує українська індустрія венчурного фінансування, подібна західній, то вона є такою тільки формально, адже в нашій країні венчурні фонди обслуговують або інтереси певної бізнес-групи, яка має інтерес у різних сферах, або конкретну сферу бізнесу.

Об’єктивну інформацію щодо рівня розвитку венчурного індустрії у світі дає міжнародна рейтингова оцінка привабливості країн для здійснення венчурних інвестицій. Відповідно до цього рейтингу оцінюються країни по 100-бальній шкалі за такими групами показників: загальна економічна активність, інтенсивність (глибина розвитку) ринку капіталу, система оподаткування, захист прав інвесторів, стан розвитку ринку трудових ресурсів (людський і соціальний розвиток), підприємницька культура та потенційні можливості його розвитку. Узагальнений рейтинг подано у табл.1.

Таблиця 1

Рейтинг привабливості деяких країн для здійснення венчурних інвестицій 2011/2012 [2]

Місце у рейтингу	Країна	Бальна оцінка
1	США	100
2	Канада	97
3	Великобританія	95
4	Японія	93
5	Сінгапур	93
6	Гонконг	92
7	Австралія	92
8	Швеція	91
9	Німеччина	89
10	Швейцарія	88
…	…	…
62	Ісландія	50
63	В’єтнам	50
64	Україна	50
65	Філіппіни	48
66	Греція	48

Україна має практично найгірші інвестиційні можливості у напрямі прямого і венчурного фінансування, а на європейському інвестиційному ринку вона істотно поступається в конкурентоспроможності по залученню інвестицій країнам Центрально-Східної Європи та СНД. Для порівняння, Польща в цьому рейтингу займає 29-е місце, Чехія ‑ 37-е, Угорщина ‑ 41-е, Болгарія – 58-е, Румунія ‑ 56-е, а Україна тільки 64-е з 80-ти країн. Даний рейтинг дає не тільки узагальнену оцінку по країнах світу, але й аналізує ситуацію в кожній країні, виявляє її можливості та загрози, сильні та слабкі сторони (рис. 1).

Сильні сторони	Слабкі сторони
1. Покращення відносин з Москвою, яка позитивно відобразилась на політичних ризиках й в результаті спостерігається короткострокова стабільність в цьому напрямі; 2. Розширення на 15,2 млрд. дол. США угоди Stand-By із МВФ; 3. Вигідне географічне положення в якості транспортного і сільськогосподарського потенціалу	1. Політична нестабільність, економічне управління, корупція залишається серйозною проблемою; 2. Низька вірогідність формування парламентської більшості і слабкої державної політики в ближчому майбутньому; 3. Відсутність розвинених фондових ринків; 4. Виробнича міць й інфраструктура застаріли й вимагають значних капітальних витрат
Можливості	Загрози
1. Покращується інвестиційний клімат, країна рухається в напрямку лібералізації ринку, скорочення регулювання й знищення багатьох вимог з ліцензування; 2. Новий Податковий Кодекс, що не має привести до скорочення доходів й ПДВ між 2011-2014 рр., і знижує важкість від дотримання податкового законодавства; 3. Низькі витрати на працю, що значно здешевлюють готову продукцію; 4. Залучені кошти від чемпіонату Євро-2012.	1. Податковий Кодекс може посилити використання схем податкової оптимізації на українських підприємствах; 2. Правова система України продовжує отримувати високий рівень критики зі сторони інвесторів з приводу неефективності, постійні затримки й загальне постійне втручання з боку політичних діячів та структур.

Рис. 3.1. SWOT- аналіз України відповідно до рейтингу привабливості країн для здійснення венчурних інвестицій

Джерело: складено автором за The Global Venture Capital and Private Equity Country Attractiveness Index, 2010/2011 annual. – Mode of access: www.hkvca.com.hk/hkvcpea/files/mar10r01.pdf

.

В умовах підвищеного країнового ризику, європейські фонди прямого і венчурного інвестування не ведуть активну діяльність на українському ринку, навіть незважаючи на можливе суттєве подешевіння українських активів. Як наслідок, в умовах слабкого припливу інвестиційних ресурсів у венчурну індустрію основні зусилля європейських фондів зосереджені на підтримку вже наявних проектів безпосередньо в самій Європі.

Венчурному інноваційному фінансуванню в Україні не відведено належної уваги як з боку держави, так і з боку приватних інвесторів, як наслідок, попит та пропозиція венчурного капіталу залишаються недостатніми для формування успішно діючого ринку ВК, який знаходиться на початку свого розвитку й в дечому схожий на європейський ринок в 70-80-х рр., на якому в той час вже були присутні інноваційні проекти, що почали фінансуватись за допомогою нового виду капіталу, тобто «венчурного», однак ринок ВК все ще не був сформований. Схожа ситуація спостерігається в нашій державі, з огляду на це, необхідно визначити основні причини необхідності появи «класичного» венчурного фінансування в Україні, окреслити проблеми, які залишаються невирішеними для успішного функціонування даного виду бізнесу і узагальнити можливі перспективи розвитку.

Сучасні процеси інтеграції та глобалізації сприяють появі на терені України нової моделі розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності, яка б мала за основу венчурний бізнес. Механізм венчурного фінансування інноваційних процесів допоможе вирішити ряд життєво необхідних для української економіки питань, дозволить залучити Україну в процеси глобальної конкуренції й рівноправно та незалежно інтегрувати в світовий інноваційний простір в довгостроковій перспективі. Найважливішими завданнями, які покликані вирішитись за допомогою венчурного фінансування в Україніі можуть стати: 1.) активізація інноваційного розвитку; 2.) формування потужної політики малого та середнього підприємництва; 3.) залучення приватного капіталу в розвиток науково-технологічної сфери, обсяг якого здатен перевищити державні інвестиції в сотні разів; 4.) модернізація вітчизняної промисловості зі створення нових виробництв на основі хай-тек; 5.) формування ефективної системи залучення в українську промисловість інтелектуальної власності й інших результатів інтелектуальної діяльності; 6.) забезпечення умов для раціонального використання основних фондів багатьох підприємств, які втратили свою конкурентоспроможність; 7.) залучення цільових іноземних інвестицій в інноваційну сферу; 8.) мобілізація коштів населення для розвитку науково-технологічної сфери; 9.) зменшення безробіття і вирішення завдяки цьому актуальних соціально-економічних проблем; 10.) збільшення загальної ділової активності українських підприємств.

Основними існуючими передумовами існування венчурного бізнесу в Україні є: присутність духу підприємництва і схильність до ризику; високий рівень освіти населення; наявність чисельних науково-дослідних інститутів; постійне зростання кількості приватних малих та середніх підприємств; збільшення попиту на фахівців інженерної спеціальності в останні роки; високий кваліфікаційний рівень трудових ресурсів і їх схильність до удосконалення та опанування нових ланок; наявність галузей, що мають потенціал росту і велику кількість перспективних проектів.

Також до факторів позитивного впливу можна віднести бажання та ініціативу керівників і працівників малих високотехнологічних підприємств, яких в Україні дуже мало, а також прийняті на рівні держави рішення і постанови щодо обрання інноваційної моделі розвитку економіки, що має сприяти й розвитку венчурного підприємництва [3]. Однак практичного втілення державних рішень і постанов поки-що не спостерігається, тому безумовно, венчурне фінансування для вітчизняної економіки вимагає вирішення ряду загальнодержавних завдань.

Так, проблеми на загальнодержавному рівні (внутрішні) можна виділити у три групи перешкод на шляху до формування ринку ВК: організаційні, економічні та правові проблеми.

Перша група включає організаційні проблеми венчурного фінансування, яка передбачає створення регіональних та галузевих венчурних інвестиційних інститутів та інших елементів механізму венчурного фінансування. До організаційних проблем належать:

- нестача кваліфікованих менеджерів інноваційних проектів та відсутність фахівців в управлінні власне венчурними компаніями і проектами;

- слабка інформаційна підтримка венчурного бізнесу та відсутність інформаційної безпеки;

- низький інноваційний потенціал українських підприємств;

- загальна несприятлива державна політика щодо стимулювання інноваційних венчурних процесів в Україні;

- відсутність чіткого поетапного механізму венчурного фінансування в Україні;

- проблема захисту інтелектуальної власності;

- неповноцінна участь технологічних парків у процесі стимулювання інноваційної діяльності;

- нестача можливості для співпраці з іншими підприємствами і різними науково-дослідними організаціями;

- нерозуміння сутності венчурного капіталу й функцій, які він виконує в економіці;

- брак у сфері венчурного фінансування “якісних” інноваційних проектів;

- відсутність обґрунтованої та дієвої інноваційної політики.

Друга група включає економічні проблеми венчурного фінансування пов’язані з фінансовими ресурсами для забезпечення функціонування венчурної індустрії. До економічних проблем належать:

- недостатня кількість капіталу й вітчизняних джерел фінансування венчурної індустрії в Україні;

- присутність високого фінансового ризику;

- відсутність більш-менш розвинутого фондового ринку й складності з визначенням ринкової вартості акцій;

- існування невідповідної інноваційної та венчурної інфраструктури в Україні;

- нерозвиненість неформального сектору венчурного капіталу.

Третя група включає правові проблеми венчурного фінансування пов’язані з законодавчою базою та прийняттям необхідних нормативно-правових актів для повноцінного функціонування системи венчурного фінансування. До правових проблем належать:

- несформоване законодавство, що захищає права інвесторі;

- відсутність закону про венчурний капітал й венчурну діяльність;

- невідповідність ЗУ «Про ІСІ» венчурному способу фінансування;

- недосконала політика держави у сфері митного, податкового, антимонопольного законодавства;

- формальні проблеми;

- недостатність нормативного регулювання ринку інтелектуальної власності, науково-технічної сфери, валютних операцій в сфері венчурного фінансування інноваційної діяльності тощо.

Незважаючи на вище перелічені проблеми та недоліки, увага до “венчурного” бізнесу в Україні поступово зростає. Це можна пояснити тим, що в умовах інтенсивного науково-технічного прогресу відмова від здійснення ризикових, але перспективних підприємницьких проектів на практиці несе для економіки та суспільства в цілому загрозу значно більших фінансових втрат, пов'язаних з можливою втратою конкурентоспроможності національних виробників на внутрішньому та зовнішніх ринках.

На нашу думку, розвиток національної індустрії ВК неможливий без втручання держави й напряму залежить від державної підтримки як найголовнішої складової на шляху розвитку загальної інноваційної політики, що складатиметься з двох взаємодоповнюючих компонентів: формування сприятливого правового середовища шляхом економічного стимулювання венчурного інвестування інноваційного розвитку та прямого державного фінансування.

Приклади інших країн зі стимулювання розвитку венчурної індустрії, економіка яких наразі в значній мірі відповідає інноваційній моделі, показує, що перехід до такої економіки можливий навіть без стартових умов,що гірші, ніж сьогодні ми спостерігаємо в Україні. Тому, маючи безперечну перевагу – світовий досвід - венчурне фінансування в нашій країні повинно ґрунтуватись на зарубіжному досвіді, однак з урахуванням національних особливостей. Основна мета уряду полягає в забезпеченні сприятливих умов для розвитку науково-технічного та інноваційного підприємництва та механізмів, що забезпечують залучення венчурного капіталу в наукомісткі інноваційні проекти в межах ключових напрямів науки та техніки й забезпечення їх проривного зростання. Це зможе забезпечити один з пріоритетних напрямів діяльності держави – її економічну безпеку.

Література:

1. Venture Capital White Paper 2010 / EVCA Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://iri.jrc.ec.europa.eu/concord-2010/presentations/fricke.pdf

2. The Global Venture Capital and Private Equity Country Attractiveness Index, 2011/2012 annual. – Mode of access: www.hkvca.com.hk/hkvcpea/files/mar10r01.pdf

3. Сухоребська О.Я. Ринок венчурних інститутів спільного інвестування в Україні: стан та перспективи розвитку // Національний лісотехнічний університет України: збірник науково-технічних праць. - Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.3. – С.260-263.