Єнікєєва Г. Д., студентка

Науковий керівник к.е.н., доцент Османов К. М.

РВНЗ «Кримський інженерно-педагогічний університет», м.Симферополь

Фінансування інноваційної діяльності в Україні: реалії та перспективи

Сьогодні практично всі сфери господарювання в Україні вимагають значних обсягів капіталовкладень. Але проблема фінансування інноваційної діяльності залишається невирішеною, тому що внутрішні інвестори не мають достатньої кількості коштів, або не можуть забезпечити суб'єктів господарювання необхідним обсягом інвестиційних ресурсів. Іноземні інвестори мають ресурси, але не мають бажання вкладати їх в Україну. Тому підприємствам не залишається нічого іншого, як забезпечувати свій науково-технічний розвиток за рахунок власних коштів, тобто чистого прибутку та амортизаційних відрахувань.[3]

Для багатьох підприємств впровадження інноваційних технологій є переходом на якісно новий рівень розвитку і часто стає визначальним фактором економічного зростання. Ще одна проблема фінансування інноваційної діяльності в промисловості полягає в тому, що не багато підприємств можуть застосовувати останні досягнення науки і техніки через відсутність чіткої стратегії впровадження нових інноваційних і наукомістких технологій. Основною проблемою при цьому є відсутність поетапного інвестування інноваційного проекту.

Таким чином, актуальність теми зумовлена необхідністю економічного обгрунтування доцільності впровадження тих чи інших інновацій з позиції їх впливу на результати роботи підприємства.

Мета теми – визначити основні проблеми фінансування інноваційної діяльності, її реалії та перспективи. Наша країна - це багате поле для фінансування інвестиційної діяльності практично у всіх областях народного господарства, в тому числі і наукомістких проектів. А все тому, що Україна володіє не тільки великою кількістю корисних копалин, але не менш багатим потенціалом трудових

ресурсів.

Враховуючи практично повну відсутність підтримки з боку держави, більшість інженерних і технічних проектів можуть так і не втілитися в життя. Томуфінансування інноваційної діяльності в цілому повинно здійснюватися в таких формах: - доопрацювання вже існуючих технологій на працюючому виробництві; - утворення нових підприємств; - утворення великомасштабних інвестиційних проектів загальнодержавного значення.[1]

Виходячи з цих положень, повинна існувати державна система фінансування інноваційної діяльності, головним об'єктом якої мають бути інвестиційні проекти. І тут виникає головне завдання: як зробити так, щоб державних інвестиційних проектів було якомога більше, а так само щоб вони були застосовні для різних галузей народного господарства?

Інноваційні проекти формують декілька чинників: - інноваційна пропозиція; - виконавець інвестиційного проекту; - джерела фінансування інвестиційного проекту.[3]

Лише за умови злиття цих трьох компонентів інноваційний проект здатний перетворитися на гідний інвестиційний проект. А для цього слід саме на державному рівні приділяти якомога більше уваги кожному з цих пунктів, але особливу увагу - розробці інноваційних пропозицій.

В Україні спостерігається дефіцит фінансових ресурсів для забезпечення наукових досліджень і впровадження інноваційних розробок. Суттєвим недоліком системи національного регулювання розвитку інноваційної сфери є те, що вона, на відміну від законодавства більшості країн світу, не лише не сприяє розширенню джерел фінансування інноваційного розвитку, але й протидіє залученню не бюджетних коштів та виключає можливість формування спеціальних, в тому числі відомчих фондів фінансування інноваційних проектів і програм.[4]

Результат розвитку інноваційної діяльності в Україні недостатньо високий, і ступінь його впровадження на підприємствах незначний. Тому для

підприємств необхідно провести аналіз показників їх діяльності, виявити ті сфери діяльності, які мають найгірші показники і покращувати їх, а також вдосконалювати свою виробничу сферу шляхом впровадження нових технологій виробництва. Уряд у свою чергу має регулярно вносити поправки в Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності» та стимулювати розвиток інноваційної діяльності на підприємствах усіх форм власності.[2]

Узагальнюючи вищенаведене, можна зробити висновок про те, що інноваційна діяльність підприємств представляє собою на сучасному етапі її впровадження потребує збільшення державної участі як фінансового, так і організаційного характеру. Напрями розширення фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств мають бути максимально диверсифікованими як з погляду механізмів реалізації, так і з позицій пошуку відповідних джерел ресурсів. З огляду на це важливим є визначення умов та обмежень, які впливають на вибір джерел фінансування інноваційної діяльності, що може бути предметом подальших досліджень.

Список використаної літератури

1. Давідов M.B. Шляхи організаційно-фінансового забезпечення інноваційного процесу на підприємствах України // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 4(82)

2. Денисюк В.М. Інноваційна активність національної економіки: вдосконалення методології, показники промислових підприємств, державна підтримка //Економіст. - 2005. - № 8

3. Семенов І.П. Розвиток інноваційної діяльності на підприємствах України // Актуальні проблеми економіки - 2008. - № 3(81)

4. Федулова Л.В. Развитие национальной инновационной системи Украины // Экономика Украины. - 2005. - №4