Науковий керівник – доц. Ліщинська Людмила Броніславівна,

Сахаров Володимир Вячеславович

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Деякі аспекти розуміння сутності предмету державного фінансового контролю у сучасній науці

У часи незалежності було проведено багато досліджень щодо визначення сутності державного фінансового контролю. Проте державний фінансовий контроль має свої особливості у процесі дослідження, насамперед різне розуміння теоретиками і практиками сутності ДФК. Наприклад, В.І. Невідомий метою державного фінансового контролю вважає виявлення відхилень від прийнятих законів, стандартів, визначеної ефективності, доцільності й економності управління фінансовими ресурсами [1]. Водночас М.О. Никонович стверджує, що сутність державного фінансового контролю проявляється через основні завдання, якими є виявлення будь-яких відхилень від установлених правил у процедурах управління державними фінансовими потоками [2]. У свою чергу, І.К. Дрозд, В.О. Шевчук головною метою фінансового контролю (в тому числі державного) вважають сприяння зростанню секторів і галузей національної економіки шляхом стеження за досягненням цільових орієнтирів та перевірки дотримання обмежувальних параметрів їх розвитку на мікро- й макроекономічному рівнях [3].

Немає єдиного розуміння поняття ДФК і серед російських авторів. Деякі дослідники визначають метою державного фінансового контролю забезпечення законності й ефективності використання державних бюджетних і позабюджетних фінансових ресурсів та державної власності. Разом із тим іноді у завдання державного фінансового контролю включають ще й перевірки стану та ефективності використання фінансових, трудових і матеріальних ресурсів підприємств.

Метою даних тез є обґрунтування й донесення до громадськості розуміння предмета державного фінансового контролю та інших основних складових його системи, що має стати основою для визначення напряму його розвитку.

Низка науковців перебільшує значення в понятті "державний фінансовий контроль" слова "фінансовий", водночас недооцінюючи ознаку "державний". Такий підхід є абсолютно хибним, оскільки саме у цих двох словах і розкривається справжня фундаментальна сутність даного поняття.

Варто чітко відрізняти поняття "фінансовий контроль" і "державний фінансовий контроль". Перше — суто наукова дисципліна, друге — вид діяльності певної групи суб'єктів контролю. Суб'єкти ДФК на практиці часто реалізують функції різних видів економічного контролю, якими є фінансовий, технічний і соціальний контроль. А ці види, як було зазначено, поділяються на підвиди: фінансовий — на бюджетний, податковий, митний, валютний, ціновий, банківський; технічний — на авторський, технологічний (виробничий), антимонопольний, пожежний, будівельний; соціальний — на медичний, санітарний, ветеринарний, освітній, екологічний. Саме тому часто говорять про фінансово-бюджетний, фінансово-господарський, фінансово-економічний контроль.

Таким чином, саме мета, з якою різні суб'єкти здійснюють фінансовий контроль, є визначальною для розуміння його сутності, а отже й напряму розвитку. Це потрібно враховувати, досліджуючи фінансовий контроль, який залежно від його суб'єктів поділяється на державний, комунальний, господарський і громадський.

Щодо ідентифікації державного фінансового контролю найчастіше спостерігається такий підхід: про його наявність твердять, якщо предметом контролю є державні фінанси та якщо його здійснює суб'єкт державної влади чи держуправління. Втім, на таке визначення ДФК пристати не можна. Адже в ньому не враховується, що держава визначає й контролює дотримання норм щодо використання не тільки державних фінансів, а й фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні приватних суб'єктів господарювання й населення. Йдеться, наприклад, про контроль виплати мінімальної заробітної плати, діяльність самоврядних фондів, залучення коштів громадян банками і кредитними спілками, про реалізацію постприватизаційних зобов'язань, достовірність фінансової звітності, грошові операції, що можуть зашкодити фінансовій безпеці держави. Предметом такого контролю є не лише державні фінансові ресурси, а й ресурси підприємницьких структур і населення, тобто загалом фінансові ресурси держави та управління ними. Проте ДФК аж ніяк не передбачає обов'язкового здійснення контролю методом ревізії чи аудиту. Є інші форми контролю, зокрема експертиза й моніторинг.

Отже, на нашу думку, державний фінансовий контроль в першу чергу слід розглядати як самостійну науку, яка вивчає методологічні засади здійснення контролю з боку держави. Разом з тим, розглядати ДФК виключно як один із напрямків діяльності держави є неправильно, оскільки це звужує саме розуміння даної науки, хоча неодмінною ознакою державного фінансового контролю є діяльність органів державної влади й державного управління, яка полягає в контролі дотримання норм, стандартів і принципів управління фінансовими ресурсами держави.

Список використаних джерел

1. Невідомий В.І. Перспективи розвитку незалежного фінансового контролю в системі органів державного управління - К.,2009. - С. 247 - 253.

2. Никонович М.О. Необхідність системної стандартизації державного фінансового контролю // Сучасний стан та перспективи розвитку державного контролю і аудиту в Україні - К., 2009. - С. 250 - 259.

3. Дрозд І.К. Державний фінансовий контроль: Навч. посіб./ Шевчук В.О/ — К.: ТОВ "Імекс-ЛТД", 2007. — 364 с.