Гереженко І.М., Потапова Н.А.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Теоретичні засади моделювання інвестиційних процесів

 

Важливим елементом здійснення структурних зрушень вітчизняної економіки, розвитку інноваційного сектору виступають інвестиції. Інтенсивний розвиток інвестиційної діяльності забезпечить ринкову трансформацію економіки, сприятиме її входженню у світове співтовариство, створенню валютних резервів, необхідних для модернізації виробництва тощо. Розвиток та динаміка інвестиційних процесів формують стратегічну основу сталого економічного зростання розвинених країн.

Інвестиції – це процес «вкладання», однак, це не тільки фінансові вкладення. Інвестиціями можуть бути також і трудові, інтелектуальні та інші ресурси, і метою такого вкладення є не лише отримання прибутку, але й досягнення екологічного, інноваційного, соціального ефекту тощо.

Немає єдиного підходу щодо визначення «інвестиції» і в правовій базі України. Так, у Законі України «Про інвестиційну діяльність» інвестиції трактуються як «усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект».

Враховуючи різне походження і різні цілі інвестицій, виникає потреба у їх класифікації. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Для розрахунків показників ефективності інвестиційних проектів використовується широкий спектр методів: методи прямого розрахунку – методи економічного аналізу (порівняння, балансовий, елімінування, графічний, розрахунку простих та складних процентів та ін.); статистичні методи (розрахунок абсолютних, відносних та середніх величин, групування показників та ін.); кореляційно-регресійний аналіз; метод дисконтування.

Проаналізуємо найбільш відомі та часто використовувані на практиці економіко-математичні моделі з урахуванням фактору інвестицій.

Диференціальна модель перерозподілу капіталу між країнами (модель В. Леонтьєва) – відтворює функціонування розвинутих країн і тих, які розвиваються. Зв’язок між ними підтримується потоком інвестицій, які вивозяться з розвинутих країн. Щоб записати модель В. Леонтьєв використовує два співвідношення: принцип мультиплікатора, що задається рівнянням I(t) = sY(t), де Y – випуск (ВНП) у даній групі країн, І – обсяг інвестицій у розвинутих країнах, s – норма нагромадження (інвестування); принцип акселератора, що задається рівнянням Y(t) = I(t)/b, де b – коефіцієнт капіталоємності приросту або акселератор інвестицій, В. Леонтьєв, комбінуючи ці принципи, записує рівняння для величини ВНП

Y*(t) – (s*/b*)Y(t) – (h/b*)Y(0)e(s/b)t = 0

У загальному випадку, коли s*/b* ≠ s/b розв’язок рівняння має такий вигляд:

Y*(t) = Y*(0)- 

Таким чином, ця модель описує залежність економічного зростання в країнах, які розвиваються, від темпів зростання в розвинутих країнах, а також від величини початкового капіталу, що вивозиться з них. Ця модель використовується практично, оскільки її параметри визначаються нескладно.

Відома модель Вельфенса-Джезинськи, що базується на апараті виробничих функцій, економічне зростання приймаючої інвестиції країни дає таким чином:

                               Y(t) = [K(t) + H(t)]β * L(t)(1-β)ezt                                            

Недоліком цієї моделі є те, що вона враховує основний капітал країни-реципієнта як суму внутрішнього капіталу і прямі інвестиції, між якими є проміжки; можливість подвійного обліку; недосконалим є і припущення про однакову ефективність вітчизняного та іноземного капіталу.

Взагалі, враховуючи недоліки тої чи іншої моделі, відзначимо, що їх практичне застосування треба поєднувати з емпіричним і статистичним аналізом інвестиційних процесів.

Головним критерієм ефективності будь-яких інвестиційних проектів є чиста приведена вартість, внутрішня норма рентабельності та термін окупності інвестицій, які забезпечуються через механізм амортизаційних відрахувань та відповідний рівень прибутковості об’єкта, де реалізується інвестиційний проект.

Таким чином, структурне і якісне оновлення виробництва й створення ринкової інфраструктури відбуваються практично повністю за рахунок інвестування. Тому, управління інвестиційними процесами потребує поглибленого дослідження з використанням економіко-математичних методів та моделей.

 

Література:

1.     Баранов. О.М., Єпіфанцева Н.О. Моделювання процесів управління інвестиційною діяльністю автотранспортного підприємства// Економічні науки.- 2010. - №8. – С. 23-28.

2.     Безменко Л.К. Модель інвестиційної діяльності підприємства// Європейський вектор економічного розвитку. – 2011. - №1(10). – С. 10-17.

3.     Булонська В.І., Малишівська Л.Я. Управління інвестиційною стратегією підприємства як процес формування системи довготермінових цілей інвестиційної діяльності// Науковий вісник НЛТУ України. – 2010.- №20.5. – С. 117-124.

4.     Дегтярьова Ю.В. Моделі управління інноваційно-інвестиційною діяльністю на промислових // Економіка та управління підприємствами. - 2007.- №9. - С. 19-23.

5.     Єфімова Н.С. Сучасні проблеми управління інвестиційною діяльністю на підприємстві// Економічний простір. – 2009. - №22/1. – С. 112-119.